 ЖЕРУХА
ГІРКА сердечник горький Cardamine amara — багаторічна трав'яниста гола або внизу трохи опушена рослина родини хрестоцвітих. Має наземні повзучі
пагони. Стебло гранчасто-борозенчасте,
20 — 30 см заввишки. Листки
чергові, перисті, з 3—4 парами бокових
листочків і більших розмірів непарним
листочком; листочки на нижніх листках майже сидячі, рідше — звужені в короткий черешок, округлояйцевидні, на
стеблових листках довгасті, всі
кутувато-зубчасті. Квітки двостатеві,
правильні, 4пелюсткові, у щитковидних китицях,- пелюстки 6—9 мм завдовжки,
білі, вдвоє-втроє довші за чашечку. Плід
— стручок, прямостоячий, 20—40 мм
завдовжки, на ніжці, з тонким шиловидним
носиком. Цвіте у квітні — червні.
Поширення. Жеруха гірка росте переважно на Поліссі та північній частині
Лісостепу на вологих луках, по болотах, у вільшняках, поблизу берегів річок. Сировина. З лікувальною метою використовують листя і свіжий сік рослини. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. У листі жерухи є гірчичний глікозид кохлеарин, гіркі
речовини, ефірна олія та аскорбінова
кислота.
Фармакологічні властивості і
використання. Застосовують жеруху
гірку у вигляді свіжого соку або салатів
з молодого листя. Вживають їх для
покращення травлення, при вуграх і анемії,
як сечогінний, «кровоочисний» і стимулюючий засоби. У ранньовесняний період
рослина є багатим джерелом вітаміну С, Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — свіжий сік рослини по 25—100 г на прийом; салат з молодого листя
(приготування див. у статті Жеруха
лучна).
ЖЕРУХА
ЛУЧНА сердечник луговой Cardamine pratensis — багаторічна трав'яниста гола, іноді
розсіяноопушена рослина родини хрестоцвітих. Стебло прямостояче, округле,
порожнисте, 20— ЗО см заввишки. Листки
перисті; листочки верхніх стеблових
листків вузько-видовжені або лінійні, нижніх
стеблових і прикореневих (зібраних у
розетку) — здебільшого округло-нирковидні. Квітки двостатеві, правильні,
4-пелюсткові, у верхівкових китицях; пелюстки 10—12 мм завдовжки,
лілово-рожеві, рідше білі, з темніше
забарвленими жилками, втричі довші за
чашолистки; пиляки тичинок жовті. Плід — стручок. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Жеруха лучна росте переважно в північних районах Полісся на узбережжях озер, ставків, річок і струмків, біля боліт, на заливних луках, у вологих лісах. Сировина. Для виготовлення ліків
використовують свіжу траву (верхівки
стебел з квітками). Рослина
неофіцинальна. 158
Хімічний склад. Трава жерухи містить
глікозид глюкокохлеарин, аскорбінову кислоту (160— 313 мг % ) та інші сполуки. В квітках є
глюконастурцин і фермент мірозин.
Фармакологічні
властивості і використання. Жеруха лучна має діуретичні, жовчогінні, заспокійливі й
глистогінні властивості. У народі цю
рослину використовують при водянці, жовтяниці, від простуди, при пневмонії й катарі верхніх дихальних шляхів, при нервових
захворюваннях, що супроводяться судомою та
істеричними припадками. До лікувально-профілактичного
харчового раціону включають салати з молодого прикореневого листя рослин. Висушене листя використовують для заправки супів і замість перцю. Про запас листя солять і маринують. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО—настій (1 столова ложка свіжої трави на 200 мл окропу, настоюють 2 години, проціджують) по чверті склянки 4 рази на день; салат: порізану на частини варену картоплю посипають помитим подрібненим листям
жерухи і цибулею, додають спеції,
перемішують і заправляють вершками (на 100 г молодого листя жерухи беруть 100 г картоплі, 20 г ріпчастої цибулі, 20 г вершків або майонезу, сіль, оцет і перець
| 
Исцеление 
Статистика
