 ЖЕНЬШЕНЬ,
корінь життя, людина-корінь; женьшень Рапах ginseng, синоніми: P. schin-seng, P. chin-seng — багаторічна трав'яниста рослина родини аралієвих. Коренева система женьшеня
складається з короткого вертикального кореневища (так званої шийки) і власне кореня; корінь жовтувато-білий, товстий, м'ясистий, малогалузистий, часто
буває схожий на фігуру людини (звідси й друга назва рослини). Стебло тонке, прямостояче,
гладеньке, всередині порожнє, ЗО—70 см заввишки, на верхівці увінчане розеткою з 2—5, а інколи й 6 листків. Листки черешкові, пальчастоп'ятискладні; листочки
оберненоовальні, по краю — пилчасті.
Квітки двостатеві, білі, іноді ніжно-рожеві, зібрані у верхівковий одиничний зонтик. Плід — соковита яскравочервона
кістянка. Цвіте у червні. Плоди
достигають у серпні.
Поширення. В дикому стані женьшень трапляється у глухій тайзі на Далекому Сході. Садоводиаматори з успіхом
вирощують женьшень не грядках. Рослину занесено до Червоної книги СРСР. Заготівля
і зберігання. Для виготовлення ліків використовують корінь женьшеня.
Найсприятливішим періодом збирання женьшеня є перша половина серпня, коли його легко знайти за достиглими червоними плодами. Після
достигання плодів корінь стає твердішим
і витривалішим для зберігання в сирому стані. Зібрані в цей час корені і в терапевтичному відношенні
вважаються найповноціннішими. Викопують їх за допомогою дерев'яних, металевих або кістяних паличок, слідкуючи за тим, щоб не
відірвати від кореня «шийку» і не
ушкодити бічні й додаткові корені. Викопаний
корінь старанно очищають м'якою сухою щіточкою від землі (мити не можна), відрізають надземну частину, кладуть в обкладену мохом середньої вологості коробочку з кори, засипають землею, яку беруть з того місця, де ріс женьшень, і в такому вигляді доставляють на приймальний пункт. Самовільна заготівля дикорослого
женьшеня заборонена! Зберігати коріння в
сирому стані можна не більше як 5 діб.
Для тривалого зберігання корені сушать
на сонці, одержуючи таким чином сировину під назвою «біле коріння». Товсті
корені перед сушінням розрізують на
пластинки. Якщо перед сушінням корені витримати і годину над киплячою водою, то
таку сировину називають «червоним
корінням». Вважається, що в червоному
корінні біологічно активних речовин міститься майже вдвоє більше. Зберігають
сировину в щільно закритих банках або
поліетиленових торбах у сухому місці.
Хімічний
склад. У коренях женьшеня містяться тритерпенові
глікозиди (панаксозиди А, В, С, Д, Е, F,
G), ефірна олія (0,05—0,25 % ), вітаміни
С, В| і В2, пектинові речовини, крохмаль, сахароза, жирні кислоти, макро- та мікроелементи (залізо, фосфор, сірка, марганець, алюміній,
кремній і ще деякі) та інші речовини. Фармакологічні властивості й використання.
Вважається, що носієм фармакологічної дії женьшеня є складний комплекс близьких за своїми властивостями глікозидів. Незважаючи
на те, що женьшень застосовують широко і з давніх давен, докладне вивчення різних
його препаратів на різних видах
лабораторних тварин було проведено лише за останні 50 років. Встановлено, що женьшень діє як синергіст відомих стимуляторів і є фізіологічним
антагоністом деяких наркотиків
(барбітуратів, хлоралгідрату, етилового спирту). Галенові препарати рослини
посилюють процеси збудження в нейронах кори та в стовбурових відділах головного мозку й покращують рефлекторну діяльність тварин. В експерименті встановлено, що препарати посилюють працездатність і зменшують
втому при великих фізичних навантаженнях
і стресі. Ефект женьшеня на організм
значною мірою залежить від дози, яка використовується. В малих дозах він посилює збудження і знижує 157 гальмівні
процеси, а в великих — навпаки: посилює
гальмівні процеси. Препарати женьшеня в експерименті стимулюють синтез ядерних
рибонуклеїнових кислот і РНК-полімерази
печінки, збільшують синтез дезоксирибонуклеїнової кислоти, білка, рибонуклеїнової кислоти і ліпідів у клітинах
кісткового мозку, підвищують рівень у АМФ у надниркових залозах і вміст оксикортикостероїдів у плазмі крові — і взагалі мають широкий загальнофармакологічний вплив на різні
обмінні процеси у тварин. Женьшень
виявляє широку загальнофармакологічну дію на організм людини. В клінічних умовах його застосовують для лікування і профілактики різних захворювань
центральної нервової системи, для
підвищення рівня працездатності організму
і його опірності щодо стресових ситуацій.
Женьшень — це адаптогенний тонізуючий засіб. Його використовують при нервовому й фізичному виснаженні, анемії,
неврастенії, істерії, астенічних станах, зумовлених різними захворюваннями (діабетом, туберкульозом, малярією тощо), в
період одужання після різних складних хірургічних
втручань, при підвищеному і зниженому тиску, для поліпшення діяльності серцево-судинної
системи, як імуностимулятор при вірусному гепатиті та як засіб, що знижує вміст цукру в організмі при діабеті, для лікування статевих розладів, атеросклерозу та гастритів різного
походження. При використанні препаратів женьшеня помічено певну сезонність його дії.
Використання його восени і взимку дає
найбільший ефект. Лікарські форми і
застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку
женьшеня (Tinctura ginsengi) по 15—25
крапель З рази на день до іди; порошки або таблетки, вкриті оболонкою, по 0,15—0,3 г 3 рази на день; настойку домашнього
приготування (10—15 г сухого
подрібненого коріння на 500 мл горілки, настоюють 2 тижні) по 1 столовій ложці 2— 3 рази на день. При тривалому вживанні женьшеня й передозу ва."ні у
хворих з'являються побічні явища:
безсоння, головний біль, серцебиття та
біль у ділянках серця, депресія і
зниження статевої активності. Тому необхідно дозу добирати індивідуально. В останні роки дослідники
описали синдром абстиненції, який
з'являється приблизно у 10 % людей при
тривалому використанні настойки
женьшеня. Причину цих явищ не зовсім
з'ясовано, однак безсумнівно, що використання женьшеня та інших адаптогенів рослинного походження
потребує лікарськсо нагляду. Не рекомендується застосовувати женьшень при
гострих інфекційних захворюваннях.
|
Исцеление 
Статистика
