ВОЛОШКА СИНЯ василёк синий Centaurea cyanus — одно- або дворічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло 25—50 см заввишки, прямостояче, від середини розгалужене, клочкувато-павутинисте. Нижні й серединні стеблові листки ліровиднорозсічені, видовжено-оберненоланцетні, цілокраї, віддалено дрібнозубчасті, верхні — переважно лінійні. Квітки — в одиничних кошиках на кінцях стебел та пазушних гілочок: крайові квітки збільшені, лійковидні, сині, голубі, лілово-рожеві або білі, неплідні; серединні — фіолетові, двостатеві. Плід — сім'янка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Росте по всій території України в посівах ярих та озимих культур, на трав'янистих 1 забур'янених місцях. Заготівля і зберігання. Використовують лише крайові квітки (Flores суапі), зібрані в період їхнього повного цвітіння. Зібрану сировину треба негайно сушити, бо при повільному сушінні пелюстки втрачають колір і стають непридатними до вживання. Сушать на горищі, в приміщеннях, які добре провітрюються, в сушарках при температурі 40—50 °, а в сонячну погоду — на відкритому повітрі. Сухої сировини виходить 20 % , Зберігають у сухому приміщенні не більше як 1 рік.
Сировина відпускається аптеками. Хімічний склад. Квітки містять глікозиди ціанарин, центаурин і цикорин, антоціани пеларгонін і ціанідин, флавоноїди лютеолін, астрагалін, кемпферол, апіїн, космозіїн, кверцетин і рутин, барвник ціанін, сапоніни, смолисті й пектинові речовини, алкалоїди, аскорбінову кислоту, каротин та мінеральні солі.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати В. с. мають сечогінні, протизапальні, дезинфікуючі й жовчогінні властивості, поліпшують функції травлення. Препарати добре діють при захворюванні нирок і сечовивідних шляхів (нирковокам'яна хвороба, пієліт, уретрит, цистит, нефроз), печінки і жовчовивідних шляхів, при кон'юнктивіті, блефариті та гемералопії. У народній медицині, окрім цього, В. с використовують при набряках і жовтяниці та як жарознижуючий засіб при простуді. Настої і лосьйони з кошиків В. с широко використовуються в дерматології й косметиці.
Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій пелюсток (1 столова ложка пелюсток на склянку окропу) п'ють теплим по 1 столовій ложці 3 рази на день; 4 столові ложки суміші пелюсток В. с, приймочок курудзи, трави остудника голого та хвоща польового, кореня бузини трав' я нисто'і, листя мучниці звичайної і березових бруньок (у співвідношенні 1 : 1 : 1 : 0,5 : 1,5 : 1,5 : 1,5) заливають на ніч 1 л холодної води, вранці кип'ятять 5—7 хв, проціджують і п'ють по 1 склянці 5 раз на день при затримці сечі внаслідок запальних процесів у сечсстатевих органах. ЗОВНІШНЬО —настій пелюсток (1 столова ложка пелюсток на 1 склянку окропу) для примочок при захворюванні очей; настій подрібнених кошиків В. с (1 столова ложка кошиків на 400 мл суміші окропу і оцту, взятих порівну, настоюють ЗО хв, охолоджують) для миття голови, щоб стимулювати ріст волосся, і при лупі (щовечора протягом 15—20 днів), для втирання при дифузному випаданні волосся і круговій плішивості (відповідно по 1 та по 2—3 втирання щодня); лосьйон (50 г свіжих кошиків на 0,5 л окропу, настоюють 1 годину) для протирання обличчя при надмірній жирності шкіри (Hypersteatosis cutis).