ВІЛЬХА СІРА, вільха біла; ольха серая Alnus incana — однодомна рослина родини березових. Дерево 5—15 м заввишки або кущ. Молоді гілки опушені, неклейкі. Листки яйцевидно-еліптичні або яйцевидно-округлі, з округлою або серцевидною основою, гострою верхівкою, по краю — двопилчасті; молоді — густо опушені з обох боків, розвинуті — зверху гладенькі, знизу опушені, сірі. Маточкові сережки — по 3—8 на спільній гілочці, за винятком кінцевої, сидячі. Плід — однонасінний горішок. Цвіте у квітні. Плоди дозрівають у вересні — жовтні.
Поширення. Трапляється на Закарпатті, в Карпатах, на Прикарпатті, Поліссі і зрідка в Правобережному Лісостепу на заболочених узліссях, на болотах, біля берегів річок. Заготівля і зберігання. Використовують шишечки (Fructus Alni), молоду кору і свіже листя. Шишечки збирають восени і взимку. Сушать під наметом, на горищі або в сушарках при температурі 50 — 60°. Сухої сировини виходить 40% . Строк придатності — 4 роки. Шишечки відпускаються аптеками. В народній медицині використовують і кору молодих гілок (Cortex Alni) та листя (Folia Alni), яке використовують свіжим. Кору заготовляють навесні. Суха кора зберігається, не втрачаючи лікувальних властивостей, 4 роки. Хімічний склад. Шишечки містять дубильні речовини (в тому числі до 2,5?? таніну), вільну галову кислоту і флавоноїди; листки — гіперозид, кверцитрин, органічні кислоти; кора — дубильні речовини і тритерпеноїди.
Фармакологічні властивості і використання. Супліддя вільхи мають в'яжучі, дезинфікуючі, протизапальні, десенсибілізуючі й кровоспинні властивості. В науковій медицині настій або настойку суплідь використовують при шлунково-кишкових хворобах (ентерити, диспепсії, ентероколіти, хронічні коліти, дизентерія, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки), ревматичному поліартриті й простудних захворюваннях. У гінекологічній практиці настій кори або суплідь використовують при маткових кровотечах різного походження, фіброміомі матки з гемарогічним синдромом на фоні запальних захворювань статевих органів. У народній медицині використовують і листя та кору рослин. Внутрішньо відвар листя вживають як потогінний засіб при простудних захворюваннях, малярії, подагрі й поліартриті. Зовнішньо настій кори або свіжого листя використовують для полоскань і примочок при лікуванні запалень горла, ран і виразок. Для зняття відчуття втоми в ногах після тривалої ходьби приймають ванни з вивару листя.
Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку (1 частина суплідь на 5 частин горілки) по 25—ЗО крапель 3 рази на день (готову настойку продають аптеки); сухий екстракт суплідь вільхи (Extractum fructuum Aini) по 0,5— 0,6 г 3—6 раз на день; настій суплідь (10 г на 200 мл окропу) по 1/2—1/3 склянки 2—3 рази на день; відвар кори (15 г на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день.
Исцеление 
Статистика
