 ТРОЯНДА
БІЛА роза белая Rosa alba — кущова, понад 2 м заввишки, рослина родини
розових. Стебла прямостоячі, укриті (зрідка) загнутими, немов кігті у орла,
еліпсовидними при основі шипами, жовтувато-зеленими на молодих і сивими — на
старих пагонах. Листки чергові,
непарноперисті; листочки (їх 3—5, рідше
7) яйцевидно-ланцетовидні, пилчасті, загострені, зверху голі, зісподу опушені. Квітки махрові,
дуже запашні, у щитковидному суцвітті; пелюстки численні (до ЗО), білі або кремові. Чашолистки (їх 5) виразноперисті, після цвітіння відхилені донизу. Плід — гіпантій, видовжено-яйцевидний,
оранжевий. Цвіте у червні.
Поширення. Культивують в південних і західних степових районах
України. Заготівля і зберігання. Див. у
статті Троянда дамаська.
Хімічний склад. Троянда біла має близький до троянди дамаської хімічний склад, але відрізняється дещо іншим вмістом і співвідношенням
компонентів, що його складають. Фармакологічні властивості і використання,
лікарські форми і застосування— усе так, як у статті Троянда дамаська.
 ТРОЯНДА
ДАМАСЬКА роза дамасская Rosa damascena — кущова, 1,5—2 м заввишки, рослина родини
розових. Стебла прямостоячі або трохи відхилені, розгалужені, густо вкриті
однаковими міцними прямими сплющеними червонуватими шипами. Листки чергові, 12—15 см завдовжки, непарноперисті;
листочки (їх 3—5, рідше 7)
яйцевидно-ланцетовидні, зарубчасто-пилчасті,
зверху блискучі, зісподу — опушені, тупуваті, до 4 см завдовжки. Квітки махрові, дуже запашні, у щитковидному або
щитковидно-волотистому суцвітті; пелюстки численні (до ЗО), широкооберненояйцевидні, на верхівці з
неглибокою виїмкою, до основи звужені в короткий нігтик, рожеві, або блідо-червоні. Чашолистки (їх 5) виразноперисті, після цвітіння
відхилені донизу. Плід — гіпантій, овальний
або грушовидний, червоний. Цвіте у червні.
Поширення. В дикому стані троянда дамаська не зустрічається. Як
ефіроолійну рослину її вирощують у
Кримській, Запорізькій та Одеській
областях. Багато форм використовують у
декоративному садівництві по всій
території України. Заготівля і
зберігання. Для медичних потреб використовують пелюстки троянди (Flores Rosae).
Збирають їх за сухої погоди і як зійде роса. Робити це треба якомога швидше,
оскільки пелюстки, зібрані в полуденні
години, містять ефірної олії на 20—30 % менше, ніж зібрані зранку. Сушать сировину в затінку на вільному повітрі або в провітрюваному сухому приміщенні. Сухих пелюсток виходить
12—13 % . Готову сировину зберігають у
добре і щільно закритих банках чи
бляшанках. Свіжі пелюстки використовують як сировину для добування трояндової
олії (Oleum Rosae).
Хімічний склад. Пелюстки троянди містять ефірну олію (0,02— 0,04 % ), дубильні, гіркі й смолисті речовини, барвник цианін та інші сполуки. Головними компонентами ефірної олії є
гераніол (50— 60 %), цитронелол (до 22,6
% ), нерол, евгенол, фенілетиловий спирт, цитраль, ноніловий, коричний та інші
альдегіди і стеароптен.
Фармакологічні
властивості і використання. Трояндова олія має спазмолітичні, протизапальні, протиалергічні, жовчогінні й жовчотворні
властивості, розширює судини, покращує
роботу серця, діє заспокійливо, а при
зовнішньому застосуванні виявляє антимікробну й знеболюючу дію. Болгарський
препарат розанол (желатинові капсули, що містять по 34,4 мг трояндової олії) показаний при
жовчнокам'яній хворобі, дискінезіях жовчних шляхів після видалення жовчного міхура і при нирковокам'яній хворобі. Ефективним виявився препарат і при бронхіальній астмі. При тяжких ураженнях
паренхіматозних органів, гострих запальних
процесах у жовчовивідних і сечовивідних шляхах приймати розанол протипоказано. Як зовнішній засіб трояндову олію використовують для лікування гінгівітів (змащують ясна).
Трояндова вода (Aqua Rosae), яку
одержують при дистиляції трояндової олії, має виражені антисептичні властивості
й застосовується при кон'юнктивітах,
блефаритах, гінгівітах і геморагічних формах пародонтозу. Настій пелюсток заслуговує на увагу як засіб, що має послаблюючі,
кровоспинні, протизапальні, протиалергічні, заспокійливі та глистогінні властивості. Всередину його
вживають як ніжне послаблююче, придатне навіть для вагітних і тяжких хворих, при нервових захворюваннях, кровохарканні,
полінозі (сінна гарячка) та ентеробіозі.
В суміші з іншими лікарськими рослинами
троянду дамаську застосовують при
медикаментозних дерматитах (див. статтю
Самосил білоповстистий). Зовнішньо
настій пелюсток використовують у вигляді примочок і полоскань при запаленнях повік, гінгівітах тощо. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — розанол (Rosanol) приймають по 2—3 капсули 3 рази на день протягом 3—4 тижнів; настій пелюсток (2—3 столових ложки сировини на 400
мл окропу, настояти 1 годину, процідити)
по півсклянки (дітям — по чверті
склянки) 4 рази на день до їди. ЗОВНІШНЬО — обмивання, примочки і полоскання настоєм (готують, як у попередньому прописі); інгаляції з пелюсток
(освіжають шкіру обличчя): на дно
друшляка, вміщеного в посудину з киплячою водою, кладуть шар пелюсток троянди і тримають обличчя над парою 15 хвилин.
|
Исцеление 
Статистика
