Секрет Просвета

ТИРЛИЧ  ВАТОЧНИКОВИДНИЙ  горечавка ластовневая  Gentiana asclepiadea —  багаторічна трав'яниста рослина  родини тирличевих. Стебло прямостояче, просте, ЗО—60 см заввишки, густо улистнене. Листки  супротивні, яйцевидні або серцевидно-ланцетні, цілокраї, 5—8 см  завдовжки і 3—5 см завширшки,  з 5 (7) виразними поздовжніми  жилками, на верхівці довгозагострені; нижні листки короткочерешкові, верхні — сидячі. Квітки правильні, двостатеві, одиничні  або по 2—3 в пазухах верхніх  листків; чашечка дзвониковидна,  майже в 3 рази коротша за віночок, з вузьколанцетними або лінійними зубцями; віночок дзвониковидний, синій з темнішими плямочками, до основи звужений,  35— 50 мм завдовжки, з п'ятилопатевим відгином (лопаті трикутно-яйцевидно-ланцетні, загострені). Плід — видовжена коробочка.  Цвіте у серпні — вересні.  

Поширення. Тирлич ваточниковидний росте в Карпатах і зрідка  на Розточчі-Опіллі на луках, узліссях, у лісах та серед чагарників.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  коріння (див. статтю Тирлич жовтий; і траву (див. статтю Тирлич  хрещатий)тирличу ваточниковидного. Рослина неофіцинальна.  Хімічний склад коріння тирличу  ваточниковидного подібний до хімічного складу коріння тирличу  жовтого. Трава тирличу ваточниковидного містить ті самі речовини, але в меншій кількості.  Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті  Тирлич жовтий. В аналогічних  випадках використовують і настій  сушеної трави тирличу ваточниковидного (1 столову ложку сировини настоюють 2 години в  500 мл окропу і п'ють по півсклянки 4 рази на день до їди). Крім  того, настій сушеної трави тирличу ваточниковидного дають усередину при запаленні й піску  в нирках і сечовому міхурі, при  мізерних і болісних місячних,  істерії, кашлі, загальній слабості,  запамороченні, туберкульозі, кровохарканні, геморої, золотусі й  подагрі та як засіб, що сприяє  збільшенню молока у жінок, які  годують груддю. У вигляді примочок настій трави застосовують  для лікування ран, опіків і гнояків.  Для лікування ран і гнояків використовують і настойку (1 частина свіжої трави на 10 частин міцної горілки).  

ТИРЛИЧ ЖОВТИЙ,  горечавка жёлтая  Gentiana lutea —  багаторічна трав'яниста гола рослина родини тирличевих. Стебло  прямостояче, просте, 50—120 см  заввишки. Листки супротивні,  еліптичні або широкоеліптичні,  цілокраї, до ЗО см завдовжки і до  15 см завширшки, з 5—7 поздовжніми жилками; нижні листки  короткочерешкові, верхні — сидячі, напівстеблообгортні. Квітки  правильні, двостатеві, на довгих  ніжках, зібрані в пазушні напівзонтики по 3—11 квіток; чашечка  плівчаста, коричнювато-жовтувата, дво-, п'ятизубчаста, з одного  боку майже до основи надрізана;  віночок колесовидний, глибоко  розщеплений, 6—7 см завдовжки,  жовтий, з коротенькою трубочкою і 5—6 вузьколанцетними, загостреними, в кілька разів довшими за трубочку лопатями. Плід —  видовжена коробочка. Цвіте з  червня до серпня.  

Поширення. Тирлич жовтий — дуже рідкісна, зникаюча рослина.  Росте в Карпатах на полонинах,  431  у заростях криволісся з вільхи  зеленої. Занесена до Червоної  книги Української РСР. Заслуговує на увагу позитивний досвід  ботанічних садів по введенню тирличу в культуру.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  коріння тирличу (Radix Gentianae), яке заготовляють рано навесні або восени, викопуючи рослини віком не менше як 4 роки  (на плантаціях коріння тирличу  викопують на п'ятому або шостому році культури). З зібраної сировини обтрушують землю, звільняють її від стебел, миють у холодній воді, ріжуть на куски завдовжки 15 см, при необхідності  розщеплюють навпіл і сушать на  сонці, а при несприятливих погодних умовах — у теплому приміщенні або в сушарці при температурі 50—60 °. Сушити сировину  треба якомога швидше, бо при повільному сушінні (ферментації)  відбувається трансформація гірких глікозидів, і сировина втрачає свої лікувальні властивості.  Готову сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях з  доброю вентиляцією. Строк придатності — 5 років.  

Хімічний склад. Коріння тирличу  містить гіркі глікозиди (генціопікрин, амарогентин), жовтий барвник гентизин, алкалоїди, трисахарид генціанозу, дисахарид генціобіозу, жирну олію, смолисті й  пектинові речовини та аскорбінову кислоту.  

Фармакологічні властивості і використання. Препарати тирличу  жовтого поліпшують функціональну діяльність травних органів (збуджують апетит, стимулюють секрецію шлункових залоз,  дещо посилюють моторику травного каналу), мають протизапальні й антисептичні властивості,  виявляють глистогінну дію на Тохосага canis. Еспериментальними  дослідженнями встановлено й  жовчогінну та жовчотворну властивості препаратів тирличу, їхню  здатність підсилювати скорочення  серця. Особливо ефективним є застосування тирличу жовтого при  порушеннях травлення, що супроводяться відсутністю апетиту, ахілією й диспепсичними явищами,  та при анемії й золотусі. Крім  того, тирлич жовтий є ефективним загальнозміцнювальним засобом для реконвалесцентних хворих. У народній медицині тирлич  жовтий вживають для загального  зміцнення організму, стимулювання діяльності печінки і жовчного  міхура, при блідій немочі у недостатньо розвинених дівчат, при  цинзі й артриті різного походження, хворобах селезінки, жовтяниці, печії, відригуванні й катарі  шлунка, від метеоризму, дизентерії та запорів і як жарознижувальний засіб при простудних  захворюваннях органів дихання та  як засіб, що сприяє довголіттю.  Часто тирлич жовтий застосовують у комбінації з іншими лікарськими рослинами, що поліпшують травлення. При зовнішньому  застосуванні препарати тирличу  є ефективним засобом при смердючому потінні ніг, сприяють загоюванню гнійних ран.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО— відвар коріння (10 г,  або 1 столова ложка сировини на  200 мл окропу) по 1 столовій ложці  З рази на день за ЗО—40 хвилин до  їди; настій коріння (половину чайної  ложки сировини настоюють 8 годин на  400 мл холодної кип'яченої води,  проціджують) по півсклянки 3—4 рази  на день за ЗО—60 хвилин до їди; 3 чайні ложки суміші (порівну) коріння  тирличу жовтого, трави деревію звичайного і золототисячника малого  заливають 3 склянками холодної води,  кип'ятять 10 хвилин і одержаний відвар випивають протягом дня при відсутності апетиту, при хлорозі, гастриті, ахілії шлунка, спастичному коліті  та діареї; столову ложку суміші коріння тирличу жовтого, трави звіробою  звичайного, грициків звичайних та перстачу гусячого, взятих у співвідношенні 1:1:3:3, настоюють 20 хвилин на  250 мл окропу і п'ють по 2—3 склянки  на день при нецукровому діабеті.  ЗОВНІШНЬО — гнійні рани обмивають  відваром коріння (готують, як у попередньому прописі) або посипають порошком з коріння тирличу жовтого,  змішаним порівну з порошком квіток  ромашки лікарсько); ножні ванни у гарячому відварі (5 столових ложок суміші коріння тирличу жовтого і кори  дуба звичайного, взятих у співвідношенні 1 : 3, на 1 л окропу) приймають  щодня перед сном при смердючому  потінні ніг. Треба пам'ятати, що великі дози тирличу жовтого можуть  спричинювати блювання і погіршання  діяльності травних органів.  

ТИРЛИЧ ЗВИЧАЙНИЙ,  тирлич голубий;  горечавка лёгочная  Gentiana pneumonanthe, синонім — Pneumonanthe vulgaris—  багаторічна трав'яниста гола рослина родини тирличевих. Стебла  прямостоячі або висхідні, 15—  40 см заввишки, тупогранчасті,  часто не розгалужені. Листки  супротивні, лінійно-ланцетні або  лінійні, тупуваті, 4 —10 см завдовжки, з однією жилкою й загнутими донизу цілісними краями.  Квітки правильні, двостатеві, прямостоячі на ніжках до 5 см завдовжки, одиничні, в пазухах листків, утворюють 5—10-квіткове  гроно, яке іноді розгалужується;  чашечка дзвониковидна, 1,5—2 см  завдовжки, 5-зубчаста (зубці лінійні, за довжиною дорівнюють  трубочці або довші за неї); віночок дзвониковидно-лійковидний,  З—5 см завдовжки, з 5-лопатевим  відгином (лопаті яйцевидні, з проміжними трикутними складками), яскраво-синій, з зеленуватими смужками зовні і крапинками всередині. Плід — довгастоланцетна коробочка. Цвіте з липня  до вересня.  

Поширення. Тирлич звичайний  росте по всій території України,  крім Криму, на вологих луках, узліссях, серед чагарників.  Заготівля і зберігання. Див.  у статті Тирлич жовтий. Рослина  неофіцинальна.  Хімічний склад подібний до хімічного складу тирличу жовтого.  Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті  Тирлич жовтий.  

ТИРЛИЧ КРАПЧАСТИЙ  горечавка точечная  Gentiana punctata —  багаторічна трав'яниста гола рослина родини тирличевих. Стебло  прямостояче, просте, ЗО—60 см  заввишки, при основі — з коротенькими (до 2 см) листками.  Стеблові листки супротивні, еліптичні, яйцевидні або оберненояйцевидні, загострені, цілокраї;  нижні листки короткочерешкові,  середні й верхні — сидячі. Квітки  правильні, двостатеві, майже сидячі, розміщені по 4—5 у пазухах  верхніх листків і на верхівці стебла; чашечка дзвониковидна, 0,7 —  1,5 см завдовжки, до третини надрізана, з прямостоячими ланцетними зубцями; віночок дзвониковидний, шестироздільний, 25—  ЗО мм завдовжки, жовтий або  жовтувато-білий, з темними крапками. Плід — яйцевидна коробочка. Цвіте у липні — серпні.  

Поширення. Тирлич крапчастий  росте в субальпійскому поясі  Карпат на трав'янистих схилах,  серед чагарників.  Заготівля і зберігання. Див. у статті Тирлич жовтий. Рослина неофіцинальна.  Хімічний склад подібний до хімічного складу тирличу жовтого.  Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті  Тирлич жовтий.  

ТИРЛИЧ ХРЕЩАТИЙ,  лихоманник;  горечавка крестовидная  Gentiana ciuciata, синонім —  Tretorhiza cruciata —  багаторічна трав'яниста рослина  родини тирличевих. Стебла прямостоячі або висхідні, прості,  голі, 40—60 см заввишки. Листки  супротивні, видовжено-ланцетні,  тупуваті, цілокраї, до 10 см завдовжки, з трьома, рідше п'ятьма  поздовжніми жилками, зрослі своїми основами в піхви; нижчі  листки зібрані розеткою. Квітки  правильні, двостатеві, зібрані в пазушні і верхівкові кільця, дуже  рідко — одиничні; чашечка короткояйцевидна, не довша за третину довжини віночка, плівчаста,  з чотирма лінійно-ланцетними  частками, з яких 2 супротивні  довші за інші; віночок булавовидно-дзвониковидний, з великими симетричними складками, 20—  25 мм завдовжки, зовні бруднувато-блакитний або сіро-зелений,  усередині — блакитний, з 4 яйцевидними частками, у виїмках між  якими розвинені 4 дрібненькі ланцетні лопаті. Плід — коробочка.  Цвіте у липні — серпні.  

Поширення. Тирлич хрещатий  росте у південній частині лісових  районів, у Лісостепу і в Криму на  сухих луках і схилах, серед чагарників та по узліссях.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  коріння (див. статтю Тирлич жовтий) і траву тирличу хрещатого.  Траву заготовляють в період цвітіння рослини, зрізуючи облистнені верхівки стебел, і використовують свіжою або зв'язують у невеликі (по 8—10 рослин) пучки  і сушать, розвісивши на вірьовках  у затінку на вільному повітрі або  в добре провітрюваному приміщенні. Сухого коріння виходить  20 % , сухої трави — 22—23 % .  Рослина неофіцинальна.