 ТЕРЕН
ЗВИЧАЙНИЙ, терновник; тёрн колючий Primus spinosa, синоніми: P. stepposa, P. moldavica — колючий, відстовбурчено-розгалужений кущ або
невелике (1 — 4 м заввишки) дерево родини розових. Листки чергові, прості, видовжені або видовженооберненояйцевидні, при
основі клиновидні, городчасто-пилчасті (зубчики залозисті), в молодому віці з обох боків опушені, пізніше — зверху голі. Квітки правильні, двостатеві, одиничні, рідше по 2 — З, на коротких голих квітконіжках; віночок
білий або зеленуватий, з п'ятьма видовженими тупими пелюстками. Плід — куляста або округлоконічна соковита чорна, з восковою
поволокою кістянка. Цвіте у квітні — травні. Плоди достигають у вересні.
Поширення. Терен звичайний росте по всій території України на
узліссях, по чагарниках, балках, долинах
річок. Заготівля і зберігання. З
лікувальною метою використовують квітки
(Flores Pruni spinosae), листя (Folia
Pruni spinosae), плоди (Fructus Pruni
spinosae), кору гілок (Cortex Pruni
spinosae) і коріння (Radix Pruni
spinosae) терну. Квітки заготовляють в період повного цвітіння рослини. Як тільки рослина відцвіте,
одразу приступають до заготівлі листя.
Зібрану сировину розкладають тонким шаром на папір чи тканину й висушують під укриттям
на вільному повітрі або в приміщенні з
доброю вентиляцією. Плоди збирають
восени у зрілому стані й використовують свіжими (перебрані плоди зсипають у
дерев'яні діжки, накривають зверху
вологою тканиною і зберігають у погребі), переробляють на киселі, компоти, повидло, настойки на вині чи горілці або сушать на сонці, під наметами чи в
сушарках при температурі 45—50°. Сухих плодів виходить 25 % . Коріння терну
також заготовляють восени. Його
викопують, обтрушують з нього землю, миють
у холодній воді, розрізують на куски і, розстеливши тонким шаром у теплому
провітрюваному приміщенні, сушать (щоб прискорити
сушіння, товще коріння розщеплюють уздовж). Кору збирають навесні, з молодих бокових гілок
(правила заготівлі й сушіння див. у
статті Дуб звичайний). Готову сировину зберігають у сухому провітрюваному приміщенні. Рослино неофіцинальна.
Хімічний склад. Плоди терну містять дубильні (1,7 % ) й ароматичні речовини, пектини (до 1 % ), яблучну кислоту
(3,3 % ), вітамін С (32,6 мг% ), цукри
(5,5—8,8 % ), глікозид пруназин, червоний барвник та мінеральні солі; квітки — ефірну олію,
ціаногенний глікозид, флавоновий
глікозид кемпферин і його аглікон
кемпферол, віск та мінеральні солі;
листя — дубильні речовини (3,42 % ),
вітамін С (108,5—157,9 мг% ), яблучну
кислоту, пектини та глікозид пруназин. У корі с значна кількість дубильних речовин (3—5 % ), а в корінні знайдено флавоноїди.
Фармакологічні
властивості і використання. Фармакологічна дія різних частин рослини не однакова й залежить
від кількісного і якісного складу тих
біологічно активних речовин, що в них є.
Плоди терну (свіжі, перероблені на киселі, компоти, повидло і настойки, у
вигляді відвару або екстракту) виявляють в'яжучу дію й рекомендуються для вживання при розладах шлунка і кишок: неспецифічних виразкових колітах, дизентерії,
харчових токсикоінфекціях і кандидозах. Лікувальним напоєм при кишкових інфекційних захворюваннях вважається і тернове
вино. Свіжий сік плодів корисно пити при
жовтяниці. Препарати з квіток регулюють перистальтику кишок, діють як
сечогінний, потогінний і гіпотензивний
засіб, поліпшують, як і препарати з плодів терну, обмін речовин і показані при гастриті,
спастичному коліті внаслідок атонії кишок, циститі, набряках, нирковокам'яній
хворобі, ревматизмі, при фурункулах та інших гноячкових захворюваннях шкіри, при запаленні слизових оболонок рота, горла і стравоходу. Застосовують квітки
терну і в гомеопатії. Чай з листя терну має легку проносну властивість, підвищує діурез, поліпшує обмін речовин, діє як відхаркувальний засіб. Його п'ють при хронічних запорах, нефролітіазі,
циститі, аденомі простати й висипах на
шкірі. Чай з листя вважається корисним для людей, які ведуть сидячий спосіб життя. Кору й коріння, що мають потогінні й жарознижувальні властивості,
вживають у вигляді відвару при
підвищеній температурі тіла. Зовнішньо
відвар кори або коріння застосовують як протизапальний засіб для спринцювань при білях. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО —настій плодів (2 столові ложки
сушених плодів на 500 мл окропу, варити
10 хвилин) по півсклянки 4 рази на день до їди; 6— 8 сушених плодів заливають склянкою окропу,
варять до зменшення води на одну третину, проціджують і одержаний екстракт випивають за день за 3—4 прийоми; настій квіток (2 столові ложки сировини настоюють 1 годину на 400 мл окропу, проціджують) по
півсклянки 4 рази на день до їди;
холодний настій (2 чайні ложки квіток
настоюють 8 годин на склянці холодної
кип'яченої води, проціджують) по третині склянки 3 рази на день; столову ложку суміші (порівну) квіток терну звичайного, трави звіробою звичайного і
кореневищ з корінням валеріани лікарської настоюють на склянці окропу до
охолодження, проціджують і випивають перед сном при олігоменореї центрального
генезу; столову ложку суміші квіток
терну колючого, коріння ревеню тангутського
й оману високого, кори крушини ламкої і
листя м'яти перцевої, взятих у
співвідношенні 2:2:2:3:2, кип'ятять 10
хвилин у 300 мл води, проціджують і
одержаний настій п'ють по півсклянки 3 рази на день при спастичному коліті; сушене листя терну заварюють і п'ють як чай; відвар кори або коріння (5 г сировини на 200 мл окропу, кип'ятити 15 хвилин) п'ють
ковтками не дозуючи. ЗОВНІШНЬО —
спринцювання відваром кори або коріння (готують, як у попередньому прописі).
|
Исцеление 
Статистика
