 ШПИНАТ
ГОРОДНІЙ шпинат огородный Spinacia oleracea — однорічна трав'яниста рослина родини лободових. Стебло пряме, просте або розгалужене, 25—ЗО см заввишки. Прикореневі й нижні стеблові листки довгочерешкові, трикутно-списовидні або видовженояйцевидні,
цілокраї, дуже рідко з одиничними
зубцями, гладенькі або зморшкуваті, верхні — сидячі, довгасті, з клиновидною основою. Квітки одностатеві (рослина
дводомна), дрібні; чоловічі квітки
чотиричленні, з зеленою оцвітиною,
зібрані в кінцеві Й пазушні колосовидно-волотюваті суцвіття; жіночі — без оцвітини, зібрані в
пазухах листків густими клубочками. Плід — горішок. Цвіте з червня до серпня.
Поширення. В дикому стані шпинат городній не зустрічається.
Походить з Південно-Західної Азії. На
території України шпинат широко культивують як овочеву рослину. Заготівля і зберігання. З лікувальною метою
використовують молоде розеткове листя, яке вживають свіжим (у вигляді салатів) або відварюють. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Листя шпинату городнього
містить вітаміни В,, 483 В2, К, Е, аскорбінову, нікотинову, фолінову і
фолієву кислоти, рутин та ін. флавоноїди
з Р-вітамінною активністю, каротиноїди (Р-каротин,
лютеїн, віолаксантин, неоксантин,
зеаксантин, нео-Р-каротин, ксантофіл-епоксид), стерини (а і у-спинанстерини,
Р-ситостерин і їхні глюкозиди, холестерин), ліпіди (сульфо-, глюко-, галакто- і ацилгалактоліпіди), білки (до 34%),
вуглеводи (фруктозу, глюкозу, сахарозу), органічні кислоти (серотинову,
щавлеву, лимонну) і сполуки йоду,
заліза, фосфору, калію, кальцію та
магнію. У складі білків є всі незамінні амінокислоти.
Фармакологічні
властивості і використання. Шпинат використовують для
приготування перших і других страв, але
особливо корисно вживати його в сирому вигляді як салат. Широта лікувального діяння
шпинату незначна. Він посилює перистальтику кишок, виявляє легку проносну дію. Високий вміст фенольних сполук (флавоноїдів і фенолокислот) зумовлює
капілярозміцнюючі, протисклеротичні й протизапальні властивості шпинату.
Використовуть його як засіб, що створює лікувальний фон, і для потенціювання
дії лікарських засобів при ряді
захворювань. Корисно вживати шпинат
дітям, вагітним і ослабленим хворим,
хворим на гіпохромну анемію, діабет і
гіпертонію, при гіпацидному гастриті й
ентероколіті. У вигляді супів, пюре тощо
його призначають при ожирінні. Як
джерело вітамінів шпинат використовують
у дієтотерапії та при так званому весняному лікуванні. У народній медицині
настій з листя шпинату вживають при
в'ялій перистальтиці кишечника і метеоризмі. При нирковокам'яній хворобі (оксалурії), нефритах,
подагрі, захворюваннях печінки, жовчного міхура і підшлункової залози вживати шпинат протипоказано. Слід також пам'ятати, що
страви з шпинату треба зберігати у холодильнику, оскільки при кімнатній температурі у них утворюються отруйні речовини, небезпечні для здоров'я людини. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій із свіжого листя (10 г сировини на 200 мл
окропу) по чверті склянки 4 рази на
день.
| 
Исцеление 
Статистика
