Секрет Просвета

ШОВКОВИЦЯ БІЛА  шелковица белая  Morus alba —  однодомне, рідше дводомне, з трохи розкидистою кроною дерево  родини шовковицевих, заввишки  6—10 (12) м. Молоді гілки сірувато-зелені або буруваті, на кінці трохи опушені. Листки м'які,  чергові, черешкові, яйцевидні, загострені, цілі або 3—5-лопатеві,  з округлою або трохи серцевидною, часто несиметричною  основою і зарубчасто-зубчастим  краєм, зверху голі або майже голі, зісподу розсіяноопушені; черешок голий або трохи опушений, зверху жолобчастий, 2—4 см  завдовжки. Квітки одностатеві,  зібрані пазушними циліндричними густими колосовидними суцвіттями. Оцвітина проста, чотирироздільна дзвоникувата; частки  оцвітини по краю голі або трохи війчасті, приймочки вкриті  сосочками. Плоди — горішки; на  час достигання плодів оцвітина  стає м'ясистою і квітки зростаються між собою, утворюючи  овальне, 10—15 мм завдовжки,  чорне, біле або червонувате, ягодоподібне супліддя на рівній  йому або трохи довшій ніжці.  Цвіте у травні. Плоди достигають  у липні — серпні.  

Поширення. Шовковиця біла в  дикому стані невідома. На території України, переважно в лісостепових і степових районах,  її культивують в садах і парках.  Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують  кору гілок і коренів (Cortex Mori albae), плоди (Fructus Mori  albae) і листя (Folia Mori albae)  шовковиці. Кору з гілок заготовляють навесні, з коренів — восени (правила заготівлі і сушіння див. у статті Дуб звичайний).  Сухої кори гілок виходить 50% .  Листя (повністю развинене) збирають в період цвітіння рослини,  розкладають тонким шаром на  чистій підстилці у затінку на  вільному повітрі або в приміщенні, що добре провітрюється, і сушать. Сухого листя виходить 16—  17% . Плоди збирають у зрілому  стані й використовують свіжими,  сушать, переробляють на компоти, варення, сиропи, желе.  

Хімічний склад. Листя шовковиці білої містить альдегіди: гексен-2-аль-1, н-масляний альдегід,  ізомасляний альдегід; стероїди і  їхні похідні: ситостерин, ситостерилкапрат, ситостерилпальмітат;  органічні кислоти: щавлеву, яблучну, виннокам'яну, лимонну,  янтарну; флавоноїди: рутин (2—  6 % ), кверцетрин, ізокверцетрин,  в гідролізаті — кемпферол і кверцетин; дубильні речовини, вітамін С, каротин і ефірну олію  (0,0025% ), у складі якої є а, 0гексенол, J3, 7'гексенол та ін.  У плодах є флавоноїд морин, вітаміни: В,, В2, С, РР, 7-каротин;  органічні кислоти: яблучна і лимонна; ефірна олія (1% ), до  складу якої входять цинеол, гераніол, ліналілацетат, ліналоол, лимонен, а-пінен і камфора; вищі жирні кислоти (26,8% ) : енантова, каприлова, міристинова,  пальмітинова, пальмітолеїнова,  метилгептадеканова, стеаринова,  олеїнова, лінолева, ліноленова;  до 63% ліпідів (у складі ліпідної  фракції є, окрім згаданих вище,  капринова, нонадеканова та пеларгонова жирні кислоти), цукри  (до 12% ), солі заліза. У корі  гілок виявлено тритерпеноїди: рамірин, ацетат р-амірину, бетулінову кислоту; флавоноїди: малберин, цикломалберин, малберохромен, цикломалберохромен,  малберанол; дубильні речовини,  ситостерин, азотовмісну сполуку  тригонелін. Кора коренів містить  бетулінову кислоту, ситостерин,  токофероли, флавоноїди (малберин, цикломалберин, малберохромен, цикломалберохромен),  ліпід а, р-димонтанілгліцерол.  

Фармакологічні властивості і використання. Свіжі плоди шовковиці посилюють кровотворення,  сприяють відновленню порушеного внаслідок шкірних захворювань  обміну речовин в організмі. У науковій медицині їх використовують  при гіпохромній анемії, пов'язаній з гіпоацидним гастритом,  при дискінезіях жовчовивідних  шляхів за гіперкінетичним типом,  гострих ентероколітах, дизентеріях і дисбактеріозах. Є позитивний досвід лікування великими кількостями свіжих плодів  шовковиці хворих на міокардіострофію і пороки серця. Після  курсу лікування у хворих спостерігалось зменшення болю і  покращення роботи серця, зменшувалась задишка, відновлювалась працездатність. Сік і настій свіжих плодів шовковиці використовують як відхаркувальний  і сечогінний засіб. Британський  фармацевтичний кодекс 1923 року  визнає сік свіжих плодів шовковиці як відхаркувальний і легкий  проносний засіб. Як ефективний  антисептичний засіб при виразкових ураженнях ротової порожнини і горла використовують розведений водою сік або настій свіжих плодів шовковиці (роблять  полоскання). Настій листя або  відвар кори коренів шовковиці  вживають у народній медицині  як засіб, що має гіпотензивні,  анальгетичні, седативні, протизапальні та гіпоглікемічні власти480  вості, і як протикашлевий засіб.  У китайській народній медицині  відвар кори, крім того, вживають при нирковій недостатності  й статевій імпотенції, а в болгарській народній медицині —  при олігоменореї. При легких  формах цукрового діабету страви  перед їдою корисно посипати  спорошкованим листям шовковиці. Натомість результати експериментальних досліджень свідчать про те, що лише настойка  листя виявляє слабо виражену  гіпоглікемічну дію, інші ж препарати — новогаленові і настій  листя — такої дії не виявляють.  Настій спорошкованої кори гілок  на кукурудзяній або соняшниковій олії застосовують для гоєння подряпин, порізів, виразок  і ран.  Лікарські формя і застосування.  ВНУТРІШНЬО — свіжі плоди 4—5 раз  на день після їди по 200—-350 г при  міокардіострофії і пороках серця (курс  лікування —3—4 тижні); настій свіжих  плодів (2 столові ложки подрібненої  сировини настоюють 4 години на  склянці окропу, проціджують) по чверті склянки 4 рази на день до їди;  відвар кори коренів (1 чайну ложку сировини на 500 мл окропу, доводять  до кипіння і варять 10 хвилин) по  півскляки 4 рази на день до їди;  настій листя (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину, проціджують) по півсклянки 4 рази на день до їди.  ЗОВНІШНЬО — полоскання розведеним  соком або настоєм свіжих плодів  (готують, як у попередньому прописі); змащування подряпин, порізів,  виразок і ран настоєм спорошкованої кори гілок на рослинній олії  (готують у співвідношенні 1:30).  

ШОВКОВИЦЯ ЧОРНА  шелковица чёрная  Morus nigra —  дерево або кущ заввишки 6—12  (рідко 25) м родини шовковицевих. Крона більш-менш густа, з  оливковозеленими або жовто-сіро-бурими молодими гілками і  червоно-бурими старими. Листки  цупкі,чергові, яйцевидні, з глибокосерцевидною основою, тупозарубчасто-пилчасті, цілі або лопатеві, зверху шорсткі від притулених волосків, зісподу, особливо по жилках, шорстко-волосисті. Квітки одностатеві (рослини  однодомні, рідше дводомні), зібрані пазушними циліндричними  густими колосовидними суцвіттями; оцвітина проста, чотирироздільна, дзвоникувата. Чоловічі суцвіття 2—4 см завдовжки,  на ніжці до 2—4 см завдовжки;  жіночі приблизно 1 см завдовжки, яйцевидні, майже сидячі або  з ніжкою, яка значно коротша за  них, краї часток оцвітини і приймочки волосисті. Плоди — горішки, на час достигання плодів  оцвітина стає м'ясистою і квітки  зростаються між собою, утворюючи овальне, 20—25 мм завдовжки, майже сидяче, блискучо-чорне, часто з фіолетово-червонуватим відтінком, супліддя. Цвіте  у травні. Плоди достигають у  липні.  

Поширення. Батьківщина шовковиці чорної — Передня і Середня  Азія. На півдні України її культивують як рослину декоративну і плодову.  Заготівля і зберігання. Див, у  статті Шовковиця біла. Рослина  неофіцинальна.