Секрет Просвета

ШИПШИНА ЗМОРШКУВАТА  шиповник морщинистый  Rosa rugosa —  середньої висоти (80—150 см) кущ  родини розових. Стебла товсті,  прямостоячі, як і квітконосні  пагони, густо вкриті різнотипними опушеними шипами: міцними, з широкою основою, трохи  серповидно зігнутими або прямими та дрібними голчастими.  Квітконосні пагони, крім того,  вкриті волосками і дрібними  залозистими щетинками.  Листки спіральні, непарноперисті,  з широкими трав'янистими прилистками, що зрослися з головним стриженьком листка; листочки (їх 7, рідше 5 або 9) від круглясто-еліптичних до видовженоеліптичних, зверху виразно  зморшкуваті, з полиском, зісподу  рясно опушені, нерідко майже сіроповстисті, з домішкою залозок,  по краю простозубчасті. Квітки  великі (до 7 см у діаметрі), правильні, двостатеві, в малоквіткових (по 2—3) щитковидних суцвіттях, рідше одиничні; чашолистки  великі (2,5—3 см завдовжки), з  листовидним розширенням на верхівці, зісподу усіяні волосками з  домішкою залозок, рідше без них,  після цвітіння спрямовані вгору  й залишаються при стиглих плодах; пелюстки (їх 5) червоні, рідше ясно-червоні. Плід — гіпантій, сплюснуто-кулястий, м'ясистий, яскрово-червоний або померанцевий. Початок цвітіння у  червні (ремонтантний вид).  

Поширення. Шипшина зморшкувата дико росте на Далекому Сході. На території України її культивують як рослину декоративну  й лікарську. Часто зустрічаються  здичавілі зарості.  Заготівля і зберігання — див. у  статті Шипшина травнева.  

Хімічний склад. Шипшина зморшкувата має близький до шипшини травневої хімічний склад, але  відрізняється дещо іншим вмістом  і співвідношенням компонентів,  що його складають.  Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і  застосування — усе так, як у  статті Шипшина травнева.  

ШИПШИНА ПОВИСЛА  шиповник повислий  Rosa pendulina —  рихлий, від 1 до 2 м заввишки  кущ родини розових. Стебла то  висхідні, то луковидно зігнуті, в  нижній половині або в нижній третині вкриті голчастими, досить  слабкими шипами, з домішкою  щетиноподібних шипиків, у верхній половині їх немає. Листки  спіральні, непарноперисті, великі  (9—12 см завдовжки), з широкими  прилистками, лише зісподу всіяними небагатьма волосками; і з головним стриженьком, здебільшого вкритим волосками з домішкою  стеблистих залозок; листочки (їх  7—9, інколи 11) видовженояйцевидні, видовженоеліптичні або  широкоеліптичні, гострозубчасті,  зверху темно-зелені, голі, зісподу — сіро-зелені, більш-менш рясно всіяні волосками, гладенькі або  лише по головній жилці з одиничними залозками. Квітки правильні, двостатеві, здебільшого  одиничні, рідше в малоквіткових  (по 2—3) щитковидних суцвіттях,  на довгих (2,5—3 см), залозистих,  після цвітіння луковидно звисаючих квітконіжках; чашолистки  вузьколанцетні, без перистих додатків, довгі, з листовидним розширенням на верхівці, зісподу  більш-менш рясно всіяні залозками, зверху — волосисті до білоповстистих, після цвітіння піднесені вгору, залишаються при  стиглих плодах; пелюстки (їх 5)  від пурпурово-рожевих до темнорожевих, дорівнюють довжині  чашолистків або коротші за них.  Плід — гіпантій, оберненояйцевидний або видовженоеліптичний,  рясно всіяний залозками, при  достиганні пониклий, яскравочервоний. Цвіте у червні — липні.  

Поширення. Шипшина повисла  росте в лісовій та субальпійській смузі Карпат, особливо біля  потоків та на лісових вирубках.  Заготівля і зберігання. Див. у  статті Шипшина травнева.  

Хімічний склад. Шипшина повисла має близький до шипшини  травневої хімічний склад, але  відрізняється дещо іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають.  Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і  застосування — усе так, як у  статті Шипшина травнева.  

ШИПШИНА СОБАЧА  шиповник собачий  Rosa canina, синонім — R. сіliato-sepala —  високий (1,5—2,5 м) кущ родини  розових. Стебла луковидно зігнуті, рідше майже прямі, вкриті міцними, плоскими, серповидно зігнутими шипами. Квітконосні пагони рясно вкриті гачковидно загнутими шипами. Листки  спіральні, непарноперисті, з  вузькими, залозисто-війчастими  по краю прилистками; листочки (їх 7, рідше 5 або 9) з обох  боків голі, гладенькі, переважно  еліптичні, з короткозагостреною  верхівкою, простогостропилчасті,  часто закінчуються дрібними залозками. Квітки правильні, двостатеві, в малоквіткових (по 3—5,  рідше більше) щитковидних суцвіттях, рідше одиничні; чашолистки великі (до 20—25 мм), широколанцетні, з рясними перистими  додатками, зверху переважно голі, зісподу всіяні короткими волосками, після цвітіння відхилені  донизу і притиснені до плода,  рано відпадають; пелюстки (їх 5)  біло-рожеві, коротші за чашолистки. Плід — гіпантій, оранжево-червоний, широкоовальний,  рідше майже кулястий, позбавлений залозок. Цвіте у травні —  червні.  

Поширення. Шипшина собача росте по всій території України по  схилах, узліссях, уздовж доріг та  на пустищах як бур'ян.  Заготівля і зберігання — див. у  статті Шипшина травнева.  

Хімічний склад. Шипшина собача  має близький до шипшини травневої хімічний склад, але відрізняється дещо іншим вмістом і  співвідношенням компонентів, що  його складають.  Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті  Шипшина травнева.  

ШИПШИНА ТРАВНЕВА,  шипшина корична;  шиповник коричный  Rosa majalis, синонім — R. cinnamomea —  невисокий (від 60 до 200 см заввишки) рихлий кущ родини розових. Стебла висхідні або дещо  звисаючі, коричнювато-червоні,  вкриті, як правило, парними, серповидно зігнутими, рідше майже  прямими шипами, з домішкою  щетиноподібних шипиків. Квітконосні пагони майже не мають  колючок. Листки спіральні, непарно-перисті, з прилистками; листочки (їх 5—7) видовжено-яйцевидні або овальні, до основи клиновидно звужені, при верхівці короткозагострені, зверху сизуватозелені, здебільшого голі, зісподу  вкриті щільно притисненими волосками, по краю простозубчасті,  без залозок; прилистки стериль478  них пагонів та туріонів вузенькі,  з дещо загнутими краями, квітконосних пагонів — широкі, зісподу пухнасті, по краю війчастозалозисті. Квітки великі (4,5—5 см  в діаметрі), правильні, двостатеві, поодинокі, рідше в малоквіткових (по 2—3, рідше більше)  щитковидних суцвіттях; чашолистки довгі (до 3 см) і вузенькі,  повністю позбавлені перистих додатків або лише з 2—3 коротенькими, ниткоподібними додатками,  зісподу усіяні щільними короткими волосками (з домішкою  дрібних залозок або без них),  по краю з домішкою дуже дрібних залозок, зверху вкриті лише  поодинокими волосками, або як  і по спинці майже повстисті, після цвітіння спрямовані вгору і залишаються при стиглих плодах;  пелюстки (їх 5) — від блідо-червоних до червоних. Плід — гіпантій,  кулястий, червоний або пурпурово-червоний. Цвіте у травні —  червні.  

Поширення. Шипшина корична  росте в лісах, по чагарниках, особливо по річках, рідше на луках  в північних районах України.  Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують плоди  шипшини (Fructus Rosae), які збирають у стадії повної стиглості  (але не перестиглими) вручну  в брезентових рукавицях. Зібрані  плоди сушать в сушарці або  духовці при температурі 80—100°,  розстилаючи тонким шаром. Сухих плодів виходить 50% . Готову сировину зберігають у сухих  прохолодних приміщеннях. Строк  придатності — 2 роки.  

Хімічний склад. Плоди шипшини  містять аскорбінову кислоту ;до  17% на суху речовину), каротин  (0,7—8 мг%), вітаміни В,,В2, РР,  К, пантотенову кислоту, флавоноїди (гіперозид, астрагалін, кверцитрин, кемпферол і ін.), фенолокислоти, пектинові речовини  (1,8—3,7% ), цукри (0,9—8,1% ), органічні кислоти (0,9—3,7 % ), солі  заліза, марганцю, фосфору, магнію, кальцію.  

Фармакологічні властивості і використання. Плоди шипшини виявляють протицинготну, антисклеротичну і протизапальну дію,  активізують ферментні системи і окислювально-відновлювальні процеси в організмі, сприятливо впливають на вуглеводний обмін, посилюють синтез гормонів  і регенерацію тканин, стимулюють  опірність організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища, посилюють секрецію  жовчі, підвищують діурез. Плоди  шипшини використовують для  профілактики і лікування гіпоі авітамінозів С і Р, при гострих  і хронічних інфекціях, при атеросклерозі, нефритах, гострих  і хронічних захворюваннях печінки, кишечника, при виразковій хворобі, геморагічних діатезах, гемофілії, кровотечах (легеневих, маткових), при передозуванні антикоагулянтів, гіпертиреозі і недостатності надниркових залоз, травматичному шоку. Добрий терапевтичний ефект  одержують при пневмонії, бронхопневмонії, бронхоектазах, у  випадку бронхіальної астми, при  лікуванні захворювань очей (геморагічний ретиніт, хоріоідит,  крововилив у скловидне тіло).  Як жовчогінний засіб шипшину  використовують для лікування  хронічного гепатиту, холециститу, холангіту. Плоди шипшини  входять до складу вітамінних  чаїв. Сироп із водного згущеного  екстракту плодів шипшини — холосас призначають при холециститі і гепатиті. їз насіння шипшини виготовляють олію (Oleum  Rosae), яку використовують як  зовнішній засіб для гоєння ран,  в стоматологічній практиці (гінгівіти, стоматити), при тріщинах  сосків, пролежнях, трофічних виразках гомілки, дерматозах, а у  вигляді мікроклізм — при неспецифічному виразковому коліті.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — настій плодів (10 г, або  1 столову ложку сировини на 200 мл  окропу) по півсклянки 2—3 рази на  день до їди; холосас (Cholosas) по  1 чайній ложці 2—3 рази на день,  дітям — по чверті чайної ложки 2—  З рази на день.  

ШИПШИНА ЯБЛУНЕВА  шиповник яблоневый  (Rosa villosa, синонім — R. pomilera) —  щільний, прямостоячий, до 1,5  (2) м заввишки кущ родини розових. Стебла, як і квітконосні пагони, вкриті однотипними прямими,  нерідко дещо відхиленими вгору,  рідше донизу шипами. Квітконосні пагони, крім того, інколи  вкриті дрібними голчастими або  щетинистими залозками. Листки спіральні, непарноперисті, великі (8,5—9 см завдовжки), з  головним стриженьком, усіяним,  як і прилистки, волосками з  домішкою залозок; листочки (їх  7, рідше 5 або 9) широкоеліптичні, великі, 4—5 см завдовжки і  2,5—3 см завширшки, з обох боків, особливо зісподу, рясно всіяні волосками з домішкою залозок. Квітки правильні, двостатеві, в малоквіткових щитковидних суцвіттях, рідше одиничні, на коротких (до 10—15 мм)  залозисто-щетинистих квітконіжках; чашолистки на спинці  залозисто-щетинисті, зовнішні —  з перистими, рідше нитковидними додатками, після цвітіння піднімаються вгору, змикаються і залишаються при стиглих плодах; пелюстки (їх 5) темнорожеві, коротші за чашолистки.  Плід — гіпантій, пурпуровий, кулястий або майже кулястий, великий, залозисто-щетинистий.  Цвіте у червні — липні.  

Поширення. Шипшина яблунева  росте майже по всій території  України в чагарникових заростях,  на узліссях, у рідколіссі, а також на урвищах та вздовж лісових струмків.  Заготівля і зберігання — див. у  статті Шипшина травнева.