Секрет Просвета

ШАВЛІЯ ЕФІОПСЬКА  шалфей эфиопский  Salvia aethiopis —  дворічна трав'яниста, з дуже  густим плівчасто-білоповстистим  опущенням рослина родини губоцвітих. Стебло 4-гранне, товсте,  прямостояче, 25—60 (100) см заввишки, пірамідально розгалужене. Нижні листки в прикореневій  розетці, численні, великі, довгочерешкові, яйцевидні або еліптичноромбічні, при основі неглибокосерцевидні або короткоклиновидні, з країв нерівнозарубчасті,  стеблові листки супротивні (їх  1—3 пари), короткочерешкові або  сидячі, з широкою стеблообгортною основою, дрібніші; всі ці  листки виразнозморшкуваті, білошерстисті, іноді з рідкісним опушенням, зеленуваті; приквіткові  листки сидячі, широко-яйцевидні,  загострені, цілокраї, коротші за  квітки. Квітки двостатеві, неправильні, утворюють несправжні  6—10-квіткові розсунуті кільця,  зібрані в китиці; чашечка трубчасто-дзвониковидна, зовні повстиста, з трикутними, гострокінцевими частками; віночок білий,  двогубий (верхня губа малозігнута, з волосками по спинці, спідня — з губчастою середньою часткою і довгастими боковими лопатями). Плід складається з чотирьох однонасінних горішковидних часток. Цвіте з травня до  липня.  

Поширення. Шавлія ефіопська  росте в Криму, в Степу і в південній частині Лісостепу на степових і кам'янистих схилах, як  бур'ян на полях і біля шляхів.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  траву шавлії (Herba Salviae aethiopis), яку заготовляють в період  цвітіння рослини, зрізуючи верхівки стебел і гілок довжиною до  40 см. Зібрану сировину сушать  під укриттям на вільному повітрі  або в приміщенні з доброю вентиляцією, розстеливши тонким (5—  7 см) шаром на тканині чи папері. Готову сировину пакують  у мішки і зберігають на стелажах у сухому провітрюваному  приміщенні, а в домашніх умовах — у добре закритих банках  або бляшанках. Строк придатності — 3 роки.  Хімічний склад потребує дальшого вивчення. Відомо, що в надземній частині рослини є значна  кількість ефірної олії.  

Фармакологічні властивості і використання. Траву шавлії ефіопської використовують як сировину, що входить до складу суміші для приготування мікстури за  прописом Здренко. Настойка трави виявилася ефективним засобом  проти посиленого потовиділення у  хворих на туберкульоз легень.  Особливо ефективним було застосування настойки у хворих із  субкомпенсованими формами туберкульозу; при декомпенсованих  формах ефект був нестійким. На  здорових людей з рясним потінням під час літньої спеки настойка  не діє. .У народній медицині настій трави шавлії ефіопської вживають при кровохарканні. Свіже  подрібнене листя рослини прикладають до порізів, гнійних ран  і фурункулів.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО—настойку (готують на  70 % -ному спирті у співвідношенні  1:10) по 20 крапель на прийом 3 рази  на день протягом 3 днів з перервою  на 6 діб; настій (1 столова ложка сировини на 400 мл окропу, настояти  1 годину, процідити) по півсклянки  З рази на день.  

ШАВЛІЯ ЛІКАРСЬКА  шалфей лекарственный  Salvia oflicinalis —  напівкущова рослина родини губоцвітих. Стебла прямі, розгалужені, 20—70 см заввишки, майже  круглясті, білувато-шерстисті від  довгих хвилястих волосків. Стеблові листки (почасти зимуючі)  супротивні, черешкові, шкірясті,  яйцевидно-довгасті або видовжено-еліптичні, при основі округлі  або неглибокосерцевидні, на верхівці тупі або загострені, по краю  дрібнозубчасті, на поверхні тонкозморшкуваті, з обох боків  сіруватошерстисті, засіяні рясними крапчастими залозками; нижні  листки нерідко при основі з однією-двома невеличкими лопатями; приквіткові листки яйцевидно-ланцетні, сидячі, лілувато-забарвлені, при основі перетинчасті, здебільшого дорівнюють чашечкам. Квітки двостатеві, неправильні, утворюють несправжні  4—8-квіткові, розсунуті кільця;  чашечка дзвониковидна, по жилках (їх 15) волосиста, з трикутними, гострокінцевими, війчастими зубцями; віночок яскраво-ліловий, двогубий, з майже прямою  верхньою губою і трилопатевою  нижньою (бокові лопаті нижньої  губи відігнуті, середня — на верхівці глибоковиїмчаста). Плід  складається з чотирьох однонасінних горішкоподібних часток.  Цвіте у червні — липні.  

Поширення. Батьківщина шавлії  лікарської — Середземномор'я.  На території України, перевалено  в південних районах, її культивують як ефіроолійну лікарську  і декоративну рослину.  Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують листя  шавлії (Folia Salviae officinalis),  яке заготовляють у два строки:  у червні (період бутонізації) і у вересні (другий підріст). Техніка  збирання може бути різною: або  збирають вручну тільки саме листя і відразу його сушать, або  жнуть серпами всю надземну частину, а одержану масу сушать і  обмолочують, відкидаючи стебла.  Сушать сировину у приміщенні з  доброю вентиляцією або під наметом. В спеціалізованих господарствах збирання сировини механізоване. Сушене листя є у продажу  в аптеках.  

Хімічний склад. Листя шавлії  містить ефірну олію (до 2,5 % ),  конденсовані дубильні речовини  (4 % ), тритерпенові кислоти (урсолова і олеанолова), дитерпени,  смолисті (5—6 % ) і гіркі речовини,  флавоноїди, кумарин ескулетин  і інші сполуки. До складу ефірної олії входять цинеол (до 15 % ),  туйон, пінен, сальвен, борнеол,  камфора, сесквітерпен цедрен і  інші терпеноїди.  

Фармакологічні властивості і використання. Шавлія лікарська має  багатосторонню дію. Галенові препарати шавлії виявляють в'яжучу,  протизапальну, дезинфікуючу,  відхаркувальну, естрогенну і гіпоглікемічну дію, зменшують потовиділення, збуджують виділення  шлункового соку, мають слабковиражену антисептичну властивість, впливають кровоспинно на  ушкоджені капіляри кровоносних судин, зміцнюючи їх стінки.  У науковій медицині їх застосовують в основному зовнішньо:  полоскання ротової порожнини  і горла при стоматиті, гінгівіті,  виразках у роті, паротиті, ангіні,  при катарах верхніх дихальних  шляхів; спринцювання при запальних захворюваннях піхви, при білях і ендоцервіциті; примочки,  обмивання, місцеві і загальні  ванни при запальних захворюваннях шкіри, нагноєних ранах  і виразках, легких опіках і відмороженнях. Препарат сальвін  (ацетоновий екстракт із листя  шавлії) застосовують при катаральних і виразково-некротичних  гінгівітах, гострих і хронічних  афтозних стоматитах, пародонтозі 1—3-го ступенів; хронічному і  гострому періодонтиті, аденофлегмонах, абсцесі (після розкриття). Залежно від характеру  патологічного процесу сальвін  призначають для зрошення, змащування, промивання, аплікацій,  введення турунд у канали і патологічні кишені (на 10 хвилин).  Курс лікування — від 2 до 10  сеансів. Пероральне застосування  шавлії показане при гастритах і  виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки зі зниженою  секреторною активністю шлунково-кишкового тракту і кислотністю шлункового соку, а також  при схильності хворих до спастичних станів шлунка і кишечника, при запаленні сечового міхура,  при гіпергідрозі (в клімактеричний період, при деяких гарячкових станах, туберкульозі). Позитивний терапевтичний ефект спостерігається також при запаленні  дихальних шляхів, діареї різного  походження, запаленнях печінки  і жовчного міхура, легких формах цукрового діабету. Як протидіабетичний засіб шавлію краще  застосовувати у поєднанні з іншими лікарськими рослинами. Настій шавлії дають матерям, що годують груддю, з метою пригнічення секреції молока. Використовують шавлію і для лікування  геморою. Методика лікування (за  Г. М. Сагаловим) полягає у слідуючому: після очисної клізми  охолодженою кип'яченою водою  роблять лікувальну клізму з концентрованого настою 2—3 столових ложок листя шавлії на 100 мл  окропу (настоюють 15—20 хвилин,  проціджують і вводять спринцівкою у пряму кишку). Щоб настій  всмоктувався, хворий повинен  полежати 20—ЗО хвилин. Такі  процедури роблять протягом тижня (настій готують щодня). Хворому рекомендується утримуватись від вживання алкогольних  напоїв і уникати запорів (дотримуватись відповідної дієти, а на  ніч вживати 2 драже екстракту  крушини ламкої). Листя шавлії  входить до складу інгредієнтів для  виготовлення грудних чаїв, пом'якшувальних чаїв, шлункового  чаю. В Єгипті після епідемій  жінки вживали шавлію як наїдок,  щоб підвищити народжуваність  дітей. Користуючись препаратами  шавлії, слід пам'ятати про існування великої різниці між активністю водних та спиртових екстрактів шавлії, що пов'язано із  ступенем розчинності діючих речовин. Водні екстракти найефективніші при діабеті, порушеннях  травлення, гіпергідрозі, а спиртові — як спазмолітичний, протизапальний та антисептичний засіб.  Треба також мати на увазі, що  вживання спиртового екстракту  у великій кількості протягом  тривалого часу може викликати  побічну дію у вигляді епілептиформних припадків. При запаленні нирок і сильному кашлі  давати препарати шавлії всередину протипоказано. Шавлію використовують в гомеопатії.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова ложка сировини на 400 мл окропу настояти  1 годину, процідити) по півсклянки  З рази на день до їди; настойку (готують на 70 % -ному спирті у співвідношенні 1:10) по 20 крапель 3 рази  на день.  ЗОВНІШНЬО — сальвін (Salvinum) призначають у вигляді 0,1—0,2 % -ного  спиртового розчину, який готують із  1 % -ного спиртового розчину розведенням (в 4—10 разів) дистильованою водою або ізотонічним розчином  натрію хлориду; полоскання, примочки  і обмивання настоєм (10 г, або 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу); полоскання настойкою (готують як  у попередньому прописі; перед вживанням чайну ложку настойки розводять у склянці води); спринцювання  настоєм (20 г, або 4 столові ложки  сировини настоюють 10 хвилин на  склянці окропу, проціджують, охолоджують і розводять кип'яченою водою  до 1 л).  

ШАВЛІЯ МУСКАТНА  шалфей мускатный  Salvia sclarea —  багаторічна трав'яниста рослина  родини губоцвітих. Стебла від  основи підведені або прямостоячі,  до 100—120 см заввишки, розгалужені, облистнені, густо опушені  кучерявими, не дуже довгими волосками, з домішкою коротших  і довших стеблових залозок. Стеблові листки супротивні, довгочерешкові серцевидно-яйцевидні,  великі, тупі або тупуваті, по краю  подвійно вигризено-зубчасті, коротковолосисті й залозисті; верхні  листки під суцвіттям короткочерешкові, дрібніші, загострені; покривні листки сидячі, широкояйцевидні, відтягнуто-загострені;  майже цілком плівчасті, на поверхні майже голі, з країв коротковійчасті, білуваті або червонуваті, вдвоє перевищують чашечки,  на самій верхівці без квіток у пазухах. Квітки двостатеві, неправильні, в несправжніх 4—6-квіткових кільцях, що утворюють волотисто-розгалужене, коротше за  вегетативну частину стебла суцвіття; віночок блідо-рожевий, лілуватий чи білуватий, двогубий  (верхня губа серповидно зігнута,  на верхівці виїмчаста, зовні коротковолосиста і залозиста; нижня —  трилопатева, з широкооберненояйцевидною, чашовидно ввігнутою середньою лопаттю), з плівчастою округлою лусочкою в  трубці біля зіва. Плід складається з чотирьох однонасінних  горішковидних часток. Цвіте з  липня до вересня.  

Поширення. Шавлію мускатну  культивують у Криму як ефіроолійну рослину. На півдні Криму  (на кам'янистих схилах, іноді як  бур'ян у садах, на полях) трапляється і в дикому стані.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  траву шавлії (Herba Salviae sclaгеае), яку заготовляють в період  цвітіння рослини. Зібрану сировину (листя і квітуючі верхівки  стебел) сушать під укриттям на  вільному повітрі або в приміщенні, що добре провітрюється.  Готову сировину зберігають у  добре закритих банках або бляшанках. Свіжі суцвіття рослини  використовують як сировину для  добування ефірної олії. Збирають  суцвіття, зрізуючи їх над верхньою парою зелених стеблових  листків і відразу відправляють  на переробку, оскільки при тривалому зберіганні сировина втрачає значну кількість ефірної олії  (до 40 % на добу, якщо зберігається на відкритому майданчику).  

Хімічний склад. Надземна частина  рослини містить ефірну олію  (у листі 0,25—0,28 % , в суцвіттях близько 0,5 % ), кумарини,  флавоноїди (1,2 % ), сапоніни  (4 % ), склареол та органічні кислоти. До складу ефірної олії  входять ліналілацетат, 1-ліналоол,  оцимен, мірцен, цедрен і неролідол.