 СУРІПИЦЯ
ЗВИЧАЙНА, горушка; сурепка обыкновенная Barbarea
vulgaris — дворічна трав'яниста рослина
родини хрестоцвітих. Стебло голе, вгорі
розгалужене, 40—60 см заввишки. Листки чергові, ліровидноперисті, прикореневі і
нижні стеблові — на черешках, верхні стеблові — сидячі. Квітки двостатеві, правильні, жовті, 4-пелюсткові, зібрані в китицю. Плід —- стручок (чотиригранний, на ніжці). Цвіте у квітні — травні.
Поширення. Росте на луках, пасовищах, у посівах на більшій
частині території України (крім південних районів). Сировина. Використовують траву. Заготовляють під час цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад ще недостатньо вивчено. Листки містять значну кількість аскорбінової кислоти, насіння — 25—36 % жирної олії.
Фармакологічні
властивості і використання. Суріпиця звичайна — стародавня лікарська рослина, вона виявляє сечогінну, збуджуючу та
ранозагоювальну дію. В народній медицині
її використовували для лікування інсульту, цинги, епілепсії й набряків та як засіб, що підсилює статеву діяльність і сприяє
продукуванню сперми. У тібетській народній медицині олією з насіння С. з.
лікували проказу. Салати з молодого листя
С. з. посідають чільне місце в
лікувальному харчовому раціоні. Використовують для салатів молоді розеткові листки. Збирають їх пізньої
осені, взимку з-під снігу або рано
навесні. Можна вирощувати С. з. і на підвіконні. Для цього насіння С. з. висівають на фільтрувальний папір або крихкий картон, поливають. Через 8—9
днів збирають зелені паростки, кришать і
додають до борщів, юшок або посипають м'ясні страви, бутерброди. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова ложка свіжої
або сухої трави на 200 мл окропу,
настоювати 2—3 години, процідити) по чверті склянки 4 рази на день протягом 2—3 тижнів
| 
Исцеление 
Статистика
