 СУНИЦІ
ЛІСОВІ земляника лесная Fragaria vesca — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має коротке горизонтальне або косе кореневище і довгі
повзучі пагони, що укорінюються у
вузлах. Стебла прямостоячі або висхідні,
5—20 (ЗО) см заввишки, мало перевищують
прикореневі листки, вкриті знизу
відстовбурченими, вгорі — притиснутими
волосками. Листки трійчасті, прикореневі
— на довгих, відхиленоволосистих черешках,- листочки сидячі, майже
овально-ромбічні, зверху темно-зелені, розсіяно притиснутоволосисті, знизу
ясно-зелені, густо вкриті притиснутими шовковистими
волосками, по краю з великими трикутними або округлими зубцями, що закінчуються короткими
червонуватими вістрячками. Квітки
правильні, двостатеві, на тонких довгих,
притиснутоволосистих квітконіжках, у щитковидному небагатоквітковому суцвітті;
пелюстки (їх 5) білі, яйцевидні або
округлі, з коротеньким нігтиком. Плоди ягодоподібні, пониклі, конічні,
яйцевидні або кулясті, яскраво-червоні,
до основи вкриті сім'янками. Цвітуть у травні — червні.
Поширення. Суниці лісові ростуть у хвойних і мішаних лісах, на лісових галявинах, узліссях, серед чагарників, на сухих луках і трав'янистих схилах у лісових районах і північній та середній частинах Лісостепу; далі на південь
трапляються рідше. Заготівля і
зберігання. Для лікарських потреб використовують свіжі й сушені плоди (Fructxis Fragariae vescae) і сушене листя суниць (Folia Fragariae vescae). Листя заготовляють в період цвітіння рослини. Його обривають або зрізують
ножицями без черешків, притримуючи
черешок другою рукою (в противному випадку рослини будуть вириватися з
кореневищем). З коленої рослини треба
брати лише частину листків, щоб дати їй
можливість відплодоносити. Зібране листя
розстилають тонким шаром на брезенті або мішковині в затінку на відкритому повітрі або в добре провітрюваному приміщенні і сушать, час від
часу перемішуючи. Сухого листя виходить
20 % . Зберігають його в сухих
прохолодних приміщеннях без доступу сонячного
світла. Строк придатності — 1 рік. Стиглі плоди суниці збирають уранці, коли
зійде роса, або в кінці дня до появи роси. Зібрані плоди перебирають (очищають від чашолистків і плодоніжок,
відкидають перезрілі, м'яті й
ушкоджені), розкладають тонким шаром на
ситах, решетах або обтягнутих марлею
рамах, прив'ялюють протягом одного дня на сонці, після чого досушують у плодоовочевих сушарках при температурі 45—65е. Сушіння вважається
закінченим, якщо плоди при стисканні в
кулаці не склеюються і не забарвлюють долоню. Сухих плодів виходить 12,5 % . Висушені плоди зберігають у мішках у сухих,
добре провітрюваних приміщеннях. Строк
придатності — 3 роки. Плоди і листя є у продажу в аптеках.
Хімічний склад. Листя суниці містить
дубильні речовини, флавоноїди, алкалоїди (сліди), аскорбінову кислоту (у
свіжому листі до 280 мг%). Свіжі плоди
суниці містять каротин (0,5 % ), вітамін
С (до 50 мг% ), вітамін В, (сліди), флавоноїди (галактозид пеларгонідину,
ціанідиновий глікозид), яблучну й
саліцилову кислоти, дубильні (до 0,4 % )
і пектинові (до 1,5 % ) речовини, цукри
(до 9,5 % ),ароматичні сполуки та солі заліза, фосфору, кальцію, марганцю і кобальту.
Фармакологічні
властивості і використання. Популярність плодів суниці як дієтичного і лікувального засобу
пояснюється їхніми смаковими якостями,
які поєднуються з широким діапазоном лікувальної дії. Плоди суниці тамують
спрагу, збуджують апетит, покращують
травлення, виявляють сечогінну й жовчогінну дію, мають антимікробні, протизапальні й потогінні
властивості, діють як гіпоглікемічний і
антитиреоїдний засіб. Особливо корисно споживати їх у свіжому вигляді. Позитивний терапевтичний ефект спостерігається при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, гастриті, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої
кишки, коліті, атонічному запорі, жовчнокам'яній та нирковокам'яній хворобах, захворюваннях
селезінки, подагрі, цукровому діабеті та
гіпохромній анемії. При жовчнокам'яній і
нирковокам'яній хворобах та подагрі ефективнішим
вважається приймання соку плодів по 4—6 столових ложок натщесерце. Настій сушених плодів п'ють при авітамінозі С та
інших авітамінозах, ниркових і
печінкових каменях, подагрі, цукровому
діабеті, гіпохромній анемії, гастриті, коліті, проносі у дітей, метрорагії та простудних захворюваннях. Натомість
вживання суниць протипоказане при тривалих печінкових коліках, гастритах з підвищеною кислотністю шлункового соку, хронічному апендициті та ідіосинкразії до
суниць. Широко використовують плоди суниць і як зовнішній засіб. Свіжий сік або
настій із сушених плодів використовують
як протизапальний та дезодоруючий засіб
для полоскання ротоглотки, як антимікробний засіб для лікування дрібних ран і порізів, у дерматології й косметиці
(виводять веснянки, плями на обличчі,
лікують вугри, лишаї та екземи). Для
догляду за шкірою 421 обличчя використовують свіжий сік, пом'яті плоди (роблять примочки або
живильні маски перед сном) і настій
свіжих плодів на міцній горілці
(використовують як лосьйон). При такому
догляді шкіра стає свіжою, чистою і
пружною, зникають дрібні зморшки. Не
меншою популярністю користуються галенові препарати, виготовлені з листя
суниці. Вони розширюють периферичні
судини, знижують артеріальний тиск,
уповільнюють ритм і посилюють амплітуду
серцевих скорочень, підвищують тонус і
посилюють скорочення матки, сприяють
виведенню солей з організму, мають сечогінні,
жовчогінні, потогінні, протизапальні та
гіпоглікемічні властивості. Настій листя
дають усередину при гіпертонії,
атеросклерозі, для покращення роботи серця, від набряків, неврастенії, безсоння
і бронхіальної' астми, при каменях у
печінці й нирках, висипах на шкірі, цукровому діабеті, подагрі та інших проявах порушеного сольового обміну в
організмі, у випадку простудних захворювань, що протікають з високою температурою і кашлем,
від гепатиту, при виразковій хворобі
шлунка і дванадцятипадрї кишки, гастритах, атонічних запорах, діареї, хворобах селезінки,
авітамінозах, анемії та профузному нічному потовиділенні. Використовують настій
з листя і для місцевого лікування (компреси при мокнучих і кровоточивих ранах,
полоскання при гнійних запаленнях рота і
горла та для дезодорації ротової
порожнини). Лікарські форми і
застосування. ВНУТРІШНЬО — настій
сушених плодів (2 столові ложки сировини
на 200 мл окропу) по півсклянки 3—4 рази
на день; настій з листя (20 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; столову ложку листя заливають склянкою окропу,
настоюють 45 хвилин, проціджують і п'ють
по 1 склянці 2 рази на день (вранці і
ввечері); столову ложку суміші (порівну)
листя І сушених плодів суниці заварюють
у склянці окропу і п'ють як чай по 1
склянці З рази на день; столову ложку
суміші листя чорниці звичайної і суниць лісових,
квіток лили серцелистої і дивини
густоквіткової, взятих у співвідношенні 10 : 6 : 4 : 3, настоюють на склянці окропу, проціджують і п'ють по третині склянки 3 рази на день при цукровому діабеті; дві столові ложки суміші трави хвоща польового і споришу звичайного, листя суниць лісових, взятих у співвідношенні 10: 10:5, настоюють 20 хвилин на 2 склянках окропу, проціджують і п'ють по півсклянки 4 рази на день при цукровому діабеті. ЗОВНІШНЬО—1 склянку свіжих плодів суниці
настоюють ЗО днів на 300 мл міцної
горілки, проціджують і використовують для змащування шкіри обличчя (перед вживанням розводять водою у співвідношенні 1:1).
|
Исцеление 
Статистика
