 СУХОВЕРШКИ
ЗВИЧАЙНІ Черноголовка обыкновенная Prunella vulgaris, синонім Brunella vulgaris —
одно-дво- та багаторічна рослина родини губоцвітих. Стебла висхідні,
чотиригранні, нерідко червонуваті, 10—40(60} см заввишки, в нижній частині голі, вище, переважно по ребрах, розсіяноволосисті, вгорі
здебільшого білуватошерстисті. Листки супротивні, прості, черешкові,
видовженояйцевидні або майже ланцетні, з
клиновидною основою і тупою верхівкою;
верхня пара стеблових листків майже
сидяча, щільно притиснута до суцвіття.
Квітки двостатеві, неправильні, у
пазушних 6-квіткових несправжніх кільцях, що утворюють колосовидну яйцевидну або довгасту головку. Чашечка з 10 жилками, двогуба, з плоскою тризубчастою верхньою і
двороздільною нижньою губами. Віночок
фіолетово-синій, синій або білий, в
півтора—два рази довший за чашечку, двогубий;
верхня губа цілісна, шоломовидна, нижня — трилопатева, з широкою зубчастою середньою часткою. Плід складається з чотирьох
однонасінних горішковидних часток. Цвіте з червня до вересня.
Поширення. Суховершки звичайні ростуть майже по всій території України по берегах річок, на луках, узліссях і лісових галявинах, як бур'ян
уздовж шляхів, на парових полях, у
посівах. Заготівля і зберігання. Для
виготовлення ліків використовують траву
суховершків (Herba PrunelІае), яку заготовляють в період цвітіння рослини. Сушать траву в затінку на вільному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава суховершків містить дубильні (до 1 % ), гіркі й смолисті речовини, ефірну олію (0,5 %
), каротин (6 мг% ), вітамін К,
аскорбінову кислоту (ЗО мг% ), рутин,
гіперозид, тритерпеновий сапонін, аглікон якого — олеанолева кислота, та
урсолову кислоту (у листі 0,56%). Основними
складовими частинами ефірної олії є камфора і фенхон.
Фармакологічні
властивості і використання. У народній медицині суховершки звичайні використовують як засіб,
що має в'яжучі, антимікробні,
жарознижуючі, спазмолітичні й
гіпотензивні властивості, підвищує діурез, спиняє кровотечі. Настій трави приймають при
запаленнях верхніх дихальних шляхів і горла, від кашлю, при туберкульозі горла, гіпертонії, від
тиреотоксичного зобу, ревматичного
поліартриту, ексудативного діатезу й туберкульозу шкіри та як засіб, що тамує біль у шлунку, при проносі, набряках, хворобах серця, епілепсії й жіночих
хворобах. Використовують суховершки і як зовнішній засіб. Настоєм трави
змивають пролежні, промивають рани при
перев'язках, лікують шкірні захворювання
(роблять примочки або приймають ванни),
полощуть рот і горло при інфекційних і запальних ураженнях їх, миють голову, щоб позбутися лупи. Розпареною травою обкладають горло при ангіні. В гомеопатії суховершки звичайні використовують при
захворюваннях горла. Лікарські форми і
застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави
(1 чайну ложку сировини настоюють 2
години на склянці окропу, проціджують)
по 1 столовій ложці 3 —4 рази па донь (при проносах колітного, дизентерійного та
іншого походження приймають гарячим по
півсклянки 3 рази на день). ЗОВНІШНЬО— 1
столову ложку з горою сировини кип'ятять 5 хвилин, настоюють 1 годину, проціджують і одержаний настій використовують теплим для
полоскання, обмивання, примочок і ванн. Окремі автори вважають суховершки отруйною рослиною і застерігають
від вживання великих доз.
|
Исцеление 
Статистика
