СУХОЦВІТ
БАГНОВИЙ сушеница топяная Gnaphalium ulignosum — однорічна трав'яниста сіруватозелена, сіра або
білувата від нерівноклочкуватошерстистого опушення рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло (5) 10 — 20 (ЗО) см заввишки, від самої основи
розгалужене, з простертими, рідше
спрямованими вгору гілками. Листки чергові, цілісні, видовжєн о -лінійні або
видовжено-лопатковидні, 1—5 см завдовжки, (2) 3—6 (8) мм завширшки, тупуваті
або з коротеньким вістрячком на верхівці, до основи трохи звужені; верхні стеблові листки дрібніші за нижні та середні, оточують
суцвіття й помітно довші за нього. Квітки дрібні, в кошиках, зібраних по 3—10 у клубочки; крайові квітки (їх до 75) маточкові, з прозорим або жовтуватим, на верхівці коричнюватим
трубчасто-нитковидним віночком, розміщені в кілька рядів; серединні (їх 8—10) —двостатеві, з жовтуватою циліндричною трубочкою й
п'ятизубчастим відгином (зубці відгину трикутні, коричневі). Плід — сім'янка.
Цвіте з червня до серпня.
Поширення. Сухоцвіт багновий росте на вологих, болотистих місцях, по берегах річок і озер, у канавах у лісових і північних лісостепових районах України. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб
використовують траву сухоцвіту (Herba Gnaphalii uliginosi), яку заготовляють в період цвітіння
рослини. Для відновлення заростей на ділянці, де заготовляють сировину, треба залишати на 1 м2 по 2—4 рослини. З вирваних з коренем рослин об424 трушують землю і сушать їх на сонці або під укриттям, якщо погодні умови
несприятливі. Штучне сушіння проводять
при температурі, не вищій за 40°. Сухої трави виходить 25—30 % . Готову сировину запаковують
у полотняні мішки і зберігають на
стелажах у сухому провітрюваному
приміщенні. Строк придатності — 3 роки. Трава сухоцвіту є у продажу в аптеках.
Хімічний склад. Трава сухоцвіту містить флавоноїди, ефірну олію (0,05 % ), дубильні (до 4 % ) і смолисті (до
16 % ) речовини, алкалоїди (сліди), фітостерини, каротин (12—55 мг% ), тіамін
та аскорбінову кислоту.
Фармакологічні
властивості і використання. Експериментальними дослідженнями і клінічними спостереженнями
доведено, що галенові препарати сухоцвіту розширюють периферичні судини,
знижують артеріальний тиск, уповільнюють ритм серця, посилюють перистальтику кишечника, прискорюють зсідання
крові, мають протизапальні, в'яжучі,
антибактеріальні, спазмолітичні і заспокійливі властивості. Масляні екстракти
сухоцвіту посилюють репяпативні процеси в тканинах. Застосування сухоцвіту показане при гіпертонічній хворобі (у початковій
стадії), безсонні, стенокардії. При лікуванні гіпертонічної хвороби терапевтичний
ефект можна посилити одночасним прийманням ножних ванн з напаром сухоцвіту.
Настій сухоцвіту є ефективним засобом
для лікування виразкової хвороби шлунка і
дванадцятипалої кишки (зникають болі і симптоми ніші, покращується загальне
самопочуття, хворі набирають ваги).
Ефективність лікування виразкової хвороби можна підвищити, якщо сухоцвіт
використовувати в поєднанні з синюхою голубою (див. статтю Синюха голуба). Як зовнішній засіб
препарати сухоцвіту (мазь, настої на
воді та олії) використовують для лікування ран, що погано гояться, і опіків. Застосовують
сухоцвіт і в гомеопати. Лікарські форми
і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій
трави сухоцвіту (10 г,
або 2 столові ложки сировини на 200 мл
окропу) по половині — третині склянки
2—3 рази на день після їди. ЗОВНІШНЬО —
настій трави для пов'язок і зрошувань
(готують, як у попередньому прописі);
ножні ванни з настою трави (50 г сировини на 1 л окропу, кип'ятять 5 хвилин, настоюють і розводять 10 л води з температу рою
35—37°) тривалістю ЗО хвилин; мазь для
змащування уражених ділянок шкіри (5—10 г подрібненої на порошок сировини на 50 г мазевої основи); настій
на олії (50 г
сировини на 1 л лляної олії, настоюють 2
тижні) для змащування уражених ділянок шкіри.
|