 СПОРИШ
ЗВИЧАЙНИЙ, гусятник, куряча трава,
моріжок; горец птичий Poiygonum aviculare — однорічна рослина родини гречкових. Стебло
здебільшого лежаче, розгалужене, 10—25
см завдовжки. Листки чергові, еліптичні або видовженоланцетні, цілокраї, з коротким черешком і з сріблясто-білими
плівчастими прилистками, зрослими в розірвану вгорі і бахромчасту трубочку, що обгортає основу меживузля. Квітки дрібні, правильні,
двостатеві, по 2—5 у пазухах листків, з
простою п'ятироздільною зеленуватою, по краю рожевою або білою оцвітиною. Плід — горішок. Цвіте з липня до пізньої осені.
Поширення. Спориш звичайний росте по всій території України вздовж доріг, на подвір'ях, смітниках і полях.
Заготівля і зберігання. Для медичних
потреб використовують траву споришу
(Herba Polygoni avicularis). Траву
зрізують ножем або серпом, розкладають у
затінку тонким шаром і сушать. Штучне
сушіння проводять при температурі 40—50°.
Сухої трави виходить 22—23 % . Готову
сировину зберігають у сухому провітрюваному приміщенні. Строк придатності —3
роки. Трава споришу є у продажу в
аптеках.
Хімічний склад. Трава споришу звичайного
містить дубильні речовини (0,19%), флавоноїди (авікулярин, ізорамнетин,
кверцетин, кемпферол,
кверцетин-3-арабінозид, лютеолін, мірицетин), ефірну олію (сліди), кумарини (скополетин,
умбеліферон), сапоніни, леткий алкалоїд,
вітамін С (57— 450 мг% ), каротин,
пектин, сполуки кремнієвої кислоти, органічні кислоти, полісахаридний комплекс, залізо та
інші речовини.
Фармакологічні
властивості і використання. Багатий на біологічно активні речовини хімічний склад споришу зумовлює його різнобічні
фармакологічні властивості. Галенові
препарати рослини зменшують проникність стінок судин і підвищують здатність крові до зсідання (дія флавоноїдів, дубильних речовин і
сполук кремнію), перешкоджають утворенню сечових каменів (дія розчинних сполук кремнієвої кислоти), підвищують діурез,
виводять з сечею надлишок іонів натрію і хлору, збільшуючи фільтрацію в
ниркових клубочках і зменшуючи зворотну
резорбцію в ниркових канальцях,
поглиблюють дихання, знижують
артеріальний тиск, посилюють скорочення матки, виявляють антитоксичну дію.
Завдяки дубильним речовинам, які мають антимікробні, протизапальні і в'яжучі властивості, галенові препарати
споришу позитивно впливають на функцію шлунковокишкового тракту. Найдоцільніша
форма застосування — настій. Пероральне
вживання настою показане при хронічних захворюваннях сечовивідних шляхів, ослабленні
фільтраційної функції ниркових клубочків і появі в сечі великої кількості мінеральних солей, особливо
солей щавлевої кислоти, при
гастроентеритах, проносі різної
етіології, при підвищеній проникності стінок судин і незначних діапедезних кровотечах із
ушкоджених судин слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, при
функціональній недостатності печінки і
при захворюваннях, пов'язаних з затримкою в організмі токсичних продуктів обміну. Як допоміжний засіб настій трави споришу дають усередину на початкових стадіях
нирковокам'яної хвороби, в
післяопераційному періоді після видалення сечових каменів, при сечокислому діатезі та при деяких
шкірних захворюваннях (вугри, фурункули, деякі дерматити). В акушерськогінекологічній
практиці настій трави споришу
призначають для прискорення післяродової
інволюції матки, при гіперменореї, маткових
кровотечах у післяродовий та післяабортний періоди і хворим з фіброміомою матки. Особливо ефективним є застосування настою при
залізодефіцитній вторинній анемії, спричиненій тривалими ювенільними матковими кровотечами і
кровотечами в післяродовий і
клімактеричний періоди. У народній
медицині, крім того, спориш
використовують при захворюваннях дихальних шляхів, при набряках різного походження, малярії, кахексії, як загальнозміцнюючий і тонізуючий засіб при нервовому виснаженні, загальній слабкості після тяжких хвороб та слабкості в похилому віці. Як зовнішній засіб використовують
ошпарену траву споришу (прикладають до
заднього проходу при випаданні геморойних шишок і прямої кишки). Препарати споришу
протипоказані при гострих запаленнях
нирок і сечового міхура. У гомеопатії використовують есенцію з свіжої трави споришу. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (15 г або 3 столові ложки сировини на 200 мл окропу) по половині —- третині склянки 2—3 рази на день перед їдою. ЗОВНІШНЬО — лікувально-профілактична ванна для
дітей (дезинфікує, заспокоює, стимулює
обмін речовин, лікує різні алергічні
захворювання, особливо ексудативний
діатез, виявляє загальнозміцнюючу дію)
150—200 г суміші листя берези
бородавчастої, кропиви дводомно)' і
смородини чорної, трави багна звичайного, споришу звичайного, чебрецю плазкого, фіалки триколірної, череди трироздільної і чистотілу звичайного, гілочок калини звичайної, коріння лопуха справжнього та
квіток ромашки без'язичкової, взятих у
співвідношенні 3:3:4:4:5: 5:4:5:4:4:4:3,
заливають 5 л
холодної води, доводять до кипіннд, настоюють 40—50 хвилин, проціджують і вливають у ванну (температура води 36—38°, тривалість процедури —10— 20 хвилин, приймати 1 —2 рази на тиждень); лікувально-профілактична ванна для дорослих (стимулює обмін речовин в організмі, виявляє заспокійливу і
загальнозміцнюючу дію, показана при ожирінні) : 250 г суміші (порівну) трави споришу звичайного, хвоща польового, собачої кропиви п'ятилопатевої і чебрецю плазкого, кореневищ пирію повзучого та квіток ромашки без'язичкової змішують з 250
г сінної потерті, заливають 10 л холодної води, доводять до кипіння, настоюють 40—50 хвилин, проціджують і вливають у ванну (температура води 36—39°, тривалість процедури — до 20 хвилин, приймати 1—2 рази на тиждень).
|
Исцеление 
Статистика
