Секрет Просвета

СОФОРА ТОВСТОПЛОДА  софора толстоплодная  Vexibia pachycarpa, синоніми:  Sophora pachycarpa, Pseudosophora pachycarpa, Goebelia pachycarpa —  багаторічна трав'яниста сіро-зелена (від шовковистого опушення)  рослина родини бобових. Стебла  прямостоячі, від основи розгалужені, 30—60(80) см заввишки.  Листки чергові, черешкові, непарноперисті, з 6—12(13) парами  овальних або видовженоеліптичних листочків. Квітки двостатеві,  неправильні, зібрані в колосовидно видовжені верхівкові китиці;  віночок метеликовий, кремовий  або жовто-білий, до 15 мм завдовжки. Плід — товстий булавовидний біб. Цвіте у травні—  червні.  

Поширення. Софора товстоплода  зустрічається на рівнинах і в  передгір'ях Південного Казахстану, Узбекистану, Туркменії і Таджикистану. Злісний бур'ян богарних посівів і перелогів.  Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують траву  софори (Herba Sophorae pachycarpae), яку заготовляють протягом усього вегетаційного періоду,  зрізуючи надземну частину рослини серпом або скошуючи (у випадку чистих заростей) косою.  Висушену на сонці траву у мішках або тюках відправляють на  завод для переробки або зберігають у сухому приміщенні, дотримуючись правил зберігання  отруйних рослин. Строк придатності — 2 роки. При збиранні  й сушінні треба дотримуватись  обережності, оскільки рослина  дуже отруйна.  

Хімічний склад. Трава софори  товстоплодої містить суміш алкалоїдів (2—3%), головним серед  яких є пахікарпін.  

Фармакологічні властивості і використання. Діючою речовиною  софори товстоплодої є алкалоїд  пахікарпін, який має здатність  блокувати h-холінорецептори вегетативних вузлів, внаслідок чого  порушується віддання нервових  імпульсів з прегангліонарних на  постгангліонарні волокна вегетативної нервової системи. Разом з тим пахікарпін підвищує  тонус і посилює скорочення мускулатури матки, поліпшує функціональну активність м'язової системи при міопатії. Застосування  пахікарпіну показане при спазмах  периферичних судин, гангліонітах  і міопатії. В акушєрсько-гінекологічній практиці його використовують для прискорення родової  діяльності при слабких родових  переймах або при ранньому відході плодових вод, у випадку  слабких родових потуг, для бо414  ротьби з матковою кровотечею  в післяродовому періоді.  Лікарські форми і застосування. Пахікарпіну гідройодид (Pachycarpini hydroiodidum) призначають усередину  {до їди), під шкіру і в м'язи. При  облітераційному ендартеріїті дають  усередину по 0,05—0,1 г 2—3 рази на  день; курс лікування — від 3 до 6 тижнів; через 2—3 місяці курс лікування  при загостренні процесу можна повторити. При гангліонітах призначають  усередину по 0,05—0,1 г 2 рази на  день протягом 10—15 днів. При міопатії  призначають усередину по 0,1 г 2 рази  на день протягом 40—50 днів (курс  лікування можна повторити 2—3 рази  через 1—2—3 місяці). Для стимулювання родової діяльності призначають у  м'язи або під шкіру по 2—4 мл 3 % -ного  розчину (рідше — всередину по 0,1 —  0,15 г на прийом); через 1—2 години  препарат можна ввести повторно. Стимулююча дія починає проявлятися через 5—ЗО хвилин після введення пахікарпіну. Для більшої ефективності  можна призначати одночасно всередину хінін по 0,2 г через кожні  ЗО хвилин (усього 4 рази). При субінволюції матки в післяродовому періоді  дають пахікарпін усередину по 0,1 г  2—3 рази на день. Найбільші дози  для дорослих усередину: разова 0,2 г,  добова 0,6 г; під шкіру; разова 0,15 г  (5 мл 3 % -ного розчину), добова 0,45 г  (15 мл 3 % -ного розчину). Препарат  протипоказаний при вагітності, порушенні функцій печінки і нирок, при  стенокардії й виражених розладах  серцевої діяльності. Форми випуску:  порошок,- таблетки по 0,1 г; ампули  по 2 мл 3 % -ного розчину; ректальні  свічки, що містять 0,1 г пахікарпіну.  

СОФОРА ЯПОНСЬКА,  японська акація;  софора японская  Sophora japonica, синонім —  Styhnolobium japonicum —  листопадне, до 30 м заввишки,  дерево родини бобових. Листки  чергові, непарноперисті, з 3—8 парами листочків, на коротких відстовбурченоволосистих черешках; листочки видовженояйцевидні, притисненоволосисті, зверху темно-зелені, з полиском,  зісподу — сизуваті. Квітки двостатеві, неправильні, у верхівкових гронах, зібраних великими  волотями; віночок метеликового  типу, ясно-жовтий. Плід — біб, на  плодоніжці, нерозкривний, чотковидний, між насінинами з перетяжками, заповненими жовтавозеленим клейким соком. Цвіте  у липні—серпні. Плоди дозрівають у жовтні і залишаються на  дереві всю зиму.  

Поширення. Софора японська походить з Китаю і Японії. На  території України (переважно в  південних районах) її культивують як декоративну і фітомеліоративну рослину.  Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують  пуп'янки квіток (Alabastra Sophorae japonicae) і плоди софори  (Fructus Sophorae japonicae). Пуп'янки заготовляють у сонячну  погоду в кінці бутонізації, коли  нижні квітки в гронах починають розцвітати. Спочатку зривають руками або зрізують секаторами чи ножицями суцвіття,  потім з суцвіть обшморгують  пуп'янки, пров'ялюють їх протягом двох годин на сонці, після  цього переносять під укриття  або в приміщення для остаточного досушування. Штучне сушіння проводять при температурі 40—50°. Сухих пуп'янків  виходить 20 % . Плоди софори  збирають трохи недозрілими в суху погоду і сушать у провітрюваних приміщеннях або в сушарках при температурі 25—30°.  Оплодень у момент заготівлі  повинен бути світло-зеленим, м'ясистим і соковитим, а насіння —  отверділим і темніючим. Готову  сировину зберігають у паперових  мішках у сухих провітрюваних  приміщеннях. Строк придатності — 1 рік. Аптеки сировину не  відпускають.  

Хімічний склад. У пуп'янках і  молодих плодах софори міститься значна кількість рутину. Крім  рутину, в плодах софори є кемпферол-3-софорозид, кверцетин-3рутинозид, геністеїн-4-софорабіозид та інші флавоноїди.