СМОВДЬ
ГІРСЬКА, заяча рутка, морква гадюча; горичник горный Peucedanum oreoselinum, синонім — Athamantha
oreoselinum — багаторічна трав'яниста з
приємним запахом рослина родини селерових
(зонтичних). Стебло щільне, циліндричне,
борозенчасте, трохи розгалужене, ЗО— 100 см заввишки. Листки
чергові, з обох боків зелені, колінчасто
відігнуті вниз; прикореневі — тричіперисторозсічені, з яйцевидно-ланцетними
перистонадрізаними сегментами на черешечках {черешок листка і його розгалуження зигзагоподібно зігнуті й
розчепірені); верхні — сидячі, з
слабкорозвиненою перистою пластинкою. Квітки дрібні, двостатеві, у складних 20—
30-променевих зонтиках, біля основи яких
є обгортка з 9—13 ланцетних, тонко
загострених, по краю плівчастих
листочків, а біля основи зонтичків —
обгорточки з 7—9 ланцетно-шиловидних листочків; зубці чашечки короткі, часто
непомітні; пелюстки білі, широкояйцевидні, на верхівці виїмчасті. Плід — округла двосім'янка, 4—5,5 мм завширшки. Цвіте у червні— липні.
Поширення. Смовдь гірська росте на Поліссі і в Лісостепу (у хвойних і мішаних лісах, на пісках) і зрідка в Лівобережному Степу (на
других терасах річок). Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб
використовують траву (Herba Oreoselini)
і корені (Radix Oreoselini). Траву збирають
протягом усього вегетаційного періоду, сушать у затінку на решетах. Корені
копають після визрівання насіння або
навесні — до початку вегетації. Сушать при температурі, не вищій за 30°. Сухої трави виходить 25 % , коренів — 16 % . Рослини неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава рослини містить
флавоноїди (кемпферол, кверцетин,
лютеолін, апігенін), похідні кумарину
(пеуцеданін, атамантин), валеріанову
кислоту, ефірну олію, у складі якої є
лимонен і сабінен. Хімічний склад
коренів близький до хімічного складу надземної частини рослини.
Фармакологічні властивості і
використання. Смовдь гірська виявляє
сечогінну, потогінну і седативну дію. У народній медицині рослину
використовували при болях у шлунку, в
відварі її купали полохливих дітей,
рекомендували як допоміжний засіб при венеричних хворобах. У гомеопатії використовують препарати з свіжої
рослини. Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар (5 г трави або коріння на 200 мл окропу, варити 5 хвилин) по 1 столовій ложці 4— 5 раз на день при недостатньому виділенні травних соків і при кишкових
коліках, а також як допоміжний засіб при уролітіазі.
СМОВДЬ
КРИМСЬКА горичник крымский Peucedanum tauricum — багаторічна трав'яниста рослина родини селерових (зонтичних). Стебла часто численні, циліндричні,
колінчастопокривлені, 40— 80 см заввишки, у верхній
частині трохи гілчасті. Прикореневі й
нижні стеблові листка багаторазово трійчасторозсічені, з кінцевими частками
лінійними, шорсткими, 1,5—4 см завдовжки. Квітки дрібні, двостатеві, у складних
17—21-променевих зонтиках, біля основи
яких є обгортка з трьох зміщених на один
бік лінійно-шиловидних листочків, що рано
опадають, а біля основи зонтичків —
обгорточки з 5—6 лінійно-нитковидних тонко загострених листочків; зубці чашечки
дуже короткі; пелюстки світложовті,
широкояйцевидні, без виїмки на верхівці. Плід —еліптична двосім'янка, близько
4—5 мм завдовжки. Цвіте у липні-серпні. В період плодоношення рослини стебла, листкові піхви, зонтики і плоди часто набувають фіолетового
забарвлення.
Поширення. Смовдь кримська росте в Гірському та Південному Криму на сухих
кам'янистих схилах. Заготівля і
зберігання. Див. у статті Смовдь руська.
Хімічний склад. У корінні рослини є ефірна олія і фурокумарин пеуцеданін.
Фармакологічні властивості і
використання. У народній медицині
відвар коріння смовді кримської вживають від кашлю, головного болю, при
епілепсії та як засіб, що покращує
травлення. Цим же відваром промивають гнійні рани, полощуть рот при зубному болі і неприємному запаху з рота. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО —відвар коріння (10 г сировини на 1 л окропу) по 1 столовій ложці
4—5 раз на день.
СМОВДЬ
РУСЬКА смовдь лікарська; горичник русский Peucedanum ruthenicum, синоніми: P.
officinale, P. besserianum — багаторічна
трав'яниста рослина родини селерових
(зонтичних). Стебло щільне, циліндричне,
дрібноборозенчасте, 60—120 см заввишки, малолисте, у верхній частині розгалужене. Прикореневі й нижні стеблові листки багаторазово трійчасті
або трійчастоперисті; середні листки дрібніші, менш складні; верхні — без пластинки, у
вигляді піхов. Квітки дрібні, двостатеві,
у складних 10— 20-променевих зонтиках, з
малолистою спадною обгорткою або без
неї; зубці чашечки короткі, часто
непомітні; пелюстки світложовті, широкояйцевидні, на верхівці виїмчасті. Плід —
видовженооберненояйцевидна двосім'янка, 6—8 мм завдовжки. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Смовдь руська росте на півдні Лісостепу і в Степу на схилах ярів і річкових долин, на солонцях, серед кущів, на лісових галявинах, уздовж доріг. Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб
заготовляють коріння рослини (Radix
Peucedani ruthenici), яке копають одразу після визрівання насіння або рано навесні. Після попереднього пров'ялювання на відкритому повітрі коріння
досушують на горищі або в сушарці при температурі, не вищій за 30°. Сухої сировини виходить 16 % . Строк придатності — 2 роки.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. У корінні рослини є флавоноїди, ефірна олія, фурокумарин
пеуцеданін.
Фармакологічні властивості і
використання. З коріння смовді руської виробляли препарат пеу цеданін, який використовували в комплексному лікуванні злоякісних
новоутворень. Останнім ча сом препарат
знято з виробництва. У народній медицині настойку або відвар коріння рослиь і застосовують як
болетамувальний, протипростудний та
відхаркувальний засіб. Лікарські форми і
застосування. ВНУТРІШНЬО -- відвар (20 г коріння на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день; настойку (25 г коріння на 100
г спирту по 25 капель 3 рази на день.
|