 СМОКОВНИЦЯ ЗВИЧАЙНА, інжир, фігове дерево; инжир (Ficus carica) — одно- або дводомна листопадна субтропічна, з молочним соком рослина родини шовковицевих. В дикому
стані смоковниця являє собою кущ або
невисоке деревце, в культурі — велике
дерево (до 15 м заввишки) з товстими,
слабо розгалуженими гілками. Ластки великі, чергові, довгочерешкові, серцевидні, 3—5-лопатеві за формою (залежно
від сорту листки можуть бути й іншої
форми). Квітки маленькі, непоказні,
розміщені всередині м'ясистого порожнистого суцвітгя-сиконія з вузьким отвором зверху.
Розрізняють З типи квіток: чоловічі
(тичинкові), жіночі короткостовпчикові, так
звані галові, і жіночі довгостовпчикові, що дають плоди. Довгостовпчикові квітки формуються в
суцвіттях, які в процесі розвитку
перетворюються на великі соковиті супліддя-фіги. Чоловічі й галові квітки
формуються в суцвіттях, що мають менші розміри
й завжди залишаються твердими (в них
утворюється пилок і розвиваються оси бластофаги, дорослі жіночі особини яких запилюють довгостовпчикові квітки). У
диких рослин смоковниці обидва типи суцвіть містяться на одному й тому самому дереві, у
більшості культурних — на різних деревах. Існує багато сортів, у яких супліддя
розвивається без запилення — партеногенетично. Плоди — горішки, що містяться всередині м'ясистого супліддя — фіги. Цвіте у квітні — травні. Плоди достигають у липні —
серпні.
Поширення. В дикому стані смоковниця росте в Середземномор'ї, Малій та Південній Азії (в СРСР зустрічається на Кавказі і в Середній Азії). В
Криму смоковницю культивують як плодову
рослину. Заготівля і зберігання. З
лікувальною метою використовують супліддя
(Fructus Fici caricae), які збирають у
період повної стиглості і вживають
свіжими або сушать, і листя смоковниці
(Folia Fici caricae). Листя збирають без
черешків у червні — липні й сушать у
затінку, розстилаючи тонким шаром.
Сухого листя виходить 20 % .
Хімічний склад. Сушені супліддя смоковниці містять 50—70 % цукрів, 5 %
пектину, 4—6 % білків, жири (1,3%),
органічні кислоти (до 1 % ), антоціанові
глікозиди, слиз, вітаміни В,, В2, В6, С,
РР, Пантотенову й фолієву кислоти, каротин, протеолітичний фермент фіцин та мінеральні речовини (калій, кальцій, магній, фосфор, залізо). У листках рослини є фурокумарини
псорален і бергаптен, дубильні й
смолисті речовини, органічні кислоти,
рутин (0,1%), аскорбінова кислота (до
300 мг % ) та ефірна олія.
Фармакологічні
властивості і використання. Супліддя смоковниці виявляють легку послаблюючу дію й використовуються при хронічних запорах. Як дезинфікуючий і пом'якшувальний
засіб супліддя застосовують при
бронхіті, сильному кашлі й пневмонії; зовнішньо, у вигляді полоскань,— при
ангіні й фарингіті. Як дієтичний продукт смоковницю рекомендують при
тромбоемболічних захворюваннях і захворюваннях серцево-судинної системи, при анемії, для поліпшення травлення,
ослабленим хворобою людям та в геріатричній практиці. Вживання смоковниці протипоказане хворим на цукровий діабет, при
гострих запальних захворюваннях шлунковокишкового тракту, при сечокислому
діатезі. Молочний сік рослини використовують у народній медицині від бородавок; в умовах експерименту
він затримує ріст саркоми, згубно діє на
гельмінтів. З листя смоковниці виготовляють препарат псоберан (Psoberanum),
який призначають при вітиліго і
гніздовій плішивості. У народній
медицині настій листя дають усередину
при кашлі, бронхіальній астмі, ентеритах і ентероколітах, при хворобах нирок. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій листя (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину, проціджують) по півсклянки 4 рази на день до їди; відвар сухих суплідь на воді (50 г сировини на 1 л окропу, варити 30 хвилин}
по півсклянки тричі на день до їди як
послаблюючий засіб; відвар сухих суплідь
на молоці (20 г
сировини на 2.50 мл молока, варити 10
хвилин) п'ють гарячим при бронхіті. ЗОВНІШНЬО — відвар сухих суплідь на молоці (готують, як у попередньому прописі) для примочок до наривів і для полоскання горла при ангіні й фарингіті.
|
Исцеление 
Статистика
