 СКОПОЛІЯ
КАРНЮЛІЙСЬКА скополия карниолийская Scopolia carniolica — багаторічна трав'яниста рослина родини пасльонових. Має повзуче кореневище до 12 см завдовжки і 3 см завтовшки. Стебло прямостояче, 20—50 см заввишки, вгорі вилчасто
розгалужене. Листки чергові; нижні —
лускуваті, безколірні, решта — еліптичні, звужені при основі в крилатий
черешок, цілокраї або злегка вищерблені,
голі, темнозелені, 12—18 см завдовжки і 4— 9
см завширшки. Квітки правильні, двостатеві, 1—2,5 см
завдовжки, одиничні, повислі на ніжках,
що виходять з листкових пазух; віночок
зрослопелюстковий, трубчасто-дзвониковидний, з 5 короткими круглястими лопатями, зовні
бурий, лакований, усередині оливково -
зелений, тьмяний. Плід — куляста,
двогнізда коробочка. Цвіте у травні— червні.
Поширення. Скополія карніолійська трапляється зрідка в
Карпатах, на Розточчі-Опіллі, в Західному Лісостепу та в західній частині Правобережного Лісостепу в
широколистяних лісах, серед чагарників,
на галявинах, по краях просік. Рідкісна
зникаюча рослина, занесена до Червоної книги Української РСР. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків
використовують кореневище (Rhizoma
Scopoliae carniolicae) і траву скополії
(Негba Scopoliae carniolicae). Кореневища заготовляють після плодоношення рослини. їх викопують, миють від
землі й сушать на відкритому повітрі
(можна на сонці) або пров'ялюють 2— З дні на сонці й досушують у спеціальних сушарках при температурі, не вищій за 60°. Сухих кореневищ виходить ЗО % . Траву скополії збирають в період цвітіння
рослини і сушать. Готову сировину
зберігають у добре закритих банках або бляшан ках, дотримуючись правил зберігання отруйних
рослин. Усі частини рослини отруйні, при
маніпуляціях з нею треба захищати очі,
ніс, рот, після роботи мити руки.
Збираючи кореневища, слід пам ятати, що природні запаси скополії невеликі й рослину можна за короткий час зовсім винищити, якщо не виконувати правил, які передбачають повне
забезпечення відновлення заростей, а саме: на місце кожної викопаної рослини закопувати відрізок (краще верхівку)
кореневища довжиною 5— 6 см, а повторне викопування кореневищ з однієї й тієї самої ділянки проводити не раніше, як через 10—15 років.
Хімічний склад. Усі частини рослини містять алкалоїди тропанової
структури (в листі — 0,12— 0,14 % , у
стеблах — 0,15—0,21 % , у кореневищах з
коренями — до 0,9%), найважливішими
серед яких є L-гіосціамін, скополамін, тропін, кускгігрин та псевдоатропін. Крім того, в корінні скополії
знайдено бетаїн, холін та похідні
кумарину (скополін, скополетин).
Фармакологічні
властивості і використання. Для скополії
карніолійської характерні загальні фармакологічні властивості атропіноподібних
сполук, основною особливістю яких є
здатність блокувати м-холінореактивні
системи організму. Атропіну сульфат (Atropini sulfas) використовують як
спазмолітик і болетамувальний засіб, в очній практиці (лікування й діагностичні
цілі), для лікування серцевосудинних
захворювань (див. статтю Беладонна звичайна). Скополаміну гідробромід
(Scopolamini hydrobromidum) призначають як заспокійливий засіб при гострому психічному збудженні, використовують
у хірургічній практиці й офтальмології; камфорнокисла
сіль скополаміну входить до складу таблеток аерон (див. статтю Дурман індійський). У народній
медицині відвар кореневищ скополії на білому вині дають пити при хворобі Паркінсона, а настій трави — при низькому кров'яному тиску. В
гомеопатії скополію застосовують як засіб від геморою. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ на вині (25 г подрібненої сировини варять 10 хвилин у 0,5 л білого сухого вина, охолоджують, проціджують) по 1 столовій ложці 3 рази на день; настій трави (20 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці З рази на день. Скополія карніолійська містить
сильнодіючі речовини і при використанні
її потребує бути обережними.
| 
Исцеление 
Статистика
