 СФАГН,
мох сфагновий, мох білий, мох торфовий; сфагнум Sphagnum — рід багаторічних трав'янистих рослин родини сфагнових. Білувато-зелені, бурі
до червонуватих мохи, що ростуть більш
чи менш густими дернинками. Стебло
тонке, в'яле, до 10—20 см, часом довше, з необмеженим угорі ростом, внизу поступово відмирає (внаслідок постійного
відмирання стебла знизу відбувається
утворення торфу), вкрите короткими гілочками, які у верхній частині стебла густо зібрані в головку. Листки без жилки, сидячі; стеблові листки одиничні, гілочкові
— черепичасто розміщені. Розмдожується сфагн
за допомогою паростків і спорами. Спори
утворюються у липні — серпні.
Поширення. Росте сфагн переважно в лісовій зоні у вологих і
заболочених, більш або менш кислих місцях.
Заготівля і зберігання. Для медичних
потреб придатні, по суті, всі види
сфагну (у флорі УРСР їх ЗО), проте
кращими (в сухому стані не такі крихкі,
стебла — не менше як 7 см завдовжки) • вважаються сфагн магелланський, сфагн бурий, сфагн
центральний, сфагн болотний, сфагн гостролистий,
сфагн гострокінцевий та деякі інші.
Заготовляють сировину з травня по вересень у суху погоду, висмикуючи всю живу, зелену частину дернини. Добутий сфагн віджимають, видаляють нижні побурілі частини,
очищають від сторонніх домішок і зразу сушать на сонці, на вітрі, розстеливши його тонким шаром на тканині. Сушіння вважають
закінченим, коли зелені частини сфагну побіліють. Сухої сировини виходить 9—11 % . Оптимальна вологість висушеного сфагну має бути 25—ЗО % . При пересушуванні він стає ламким і мало придатним для використання. Строк
придатності — 1 рік..
Хімічний склад. Рослина містить фенолоподібну речовину сфагнол, клітковину, білки та мінеральні солі.
Фармакологічні
властивості і використання. Завдяки наявності сфагнолу рослина діє як активний антисептик, прискорює гоєння ран. До позитивних якостей сфагну слід
віднести й його здатність добре
всмоктувати вологу. Всмоктувальні властивості у нього набагато кращі, ніж у
гігроскопічної вати. Одночасна наявність антимікробних властивостей і високої
вологоємності робить сфагн цінним
перев'язочним матеріалом при лікуванні
вогнепальних, променевих і гнійних ран. Безпосередньо на рану класти сфагн не можна, попередньо його треба обшити одним
шаром марлі і простерилізувати. Лікарські
форми і застосування. ЗОВНІШНЬО —
стерильні сфагновомарлеві пов'язки (перед застосуванням зволожити фізіологічним
розчином). У випадку експедицій, туристичних походів та інших незвичайних
ситуацій допускається використання і нестерилізованого сфагну.
| 
Исцеление 
Статистика
