 СЕРПІЙ
УВІНЧАНИЙ серпуха венценосная Serratuia coronata — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла
прямостоячі розгалужені, гранисті й ребристоборозенчасті, пурпуруваті, до 150 см заввишки. Листки чергові, черешкові (нижні) або майже сидячі (верхні), перистороздільні до розсічених, з 3—7 парами яйцевидно- або видовженоланцетних бічних
сегментів і більшим за них верхівковим; зверху голі, темно-зелені, зісподу — світліші; сегменти листків гострокінцеві,
нерівнозубчасті, з відтягнутими на кінці в коротеньке білувате вістря зубцями, по всьому краю
пилчасто-жорсткі. Квітки трубчасті, пурпурові, зібрані в кошики, розташовані на кінцях головних гілок
по 1—2; крайові квітки більші,
функціонально маточкові, з три-чотирироздільним відгином, серединні —
двостатеві, з п'ятироздільним відгином.
Плід — сім'янка. Цвіте з липня до
вересня.
Поширення. Серпій увінчаний росте в Лісостепу (за винятком Крайнього Заходу) і в північній частині Степу на сухих луках, по узліссях, серед чагарників. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків
використовують траву серпію, яку
заготовляють під час цвітіння рослини.
Після сушіння грубі частини стебел відкидають. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. У траві серпію є алкалоїди (сліди) і значна кількість аскорбінової кислоти (у свіжому листі до 120 мг%).
Фармакологічні
властивості і використання. В народній медицині серпій увінчаний визнають як засіб, що має в'яжучі, протизапальні,
жарознижувальні, жовчогінні, протиблювотні й седативні властивості. Настій
трави дають усередину при хворобах шлунка, блюванні, проносі, жовтяниці, геморої,
гарячці, недокрів'ї та психічних захворюваннях. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чайні ложки трави настояти 3—4 години на 300 мл окропу, процідити) по 1 столовій ложці
3—4 рази на день до їди.
| 
Исцеление 
Статистика
