Секрет Просвета

САМОСИЛ  БІЛОПОВСТЙСТИЙ  дубровник белый  Teucrium polium —  невеликий (15—35 см) білуватотонкоповстистий галузистий півкущик родини губоцвітих. Листка супротивні, видовженооберненояйцевидні або видовженолінійні, до основи клиновидно  звужені, сидячі, з більш-менш  загорнутими зубчасто-пилчастими краями; покривні листки видовженоланцетні або майже лінійні. Квітки двостатеві, неправильні, у малоквіткових несправжніх кільцях, скупчених на  кінцях гілок в овальні головки,  що утворюють складне волотистощитковидне суцвіття: чашечка дзвониковидна, зовні білуватоповстиста, при основі коса,  з десятьма жилками і п'ятьма  коротшими за трубочку видовженоланцетними зубцями; віночок  двогубий, жовтувато-білий, удвоє  довший за чашечку, з майже  голою трубочкою і видовженою,  зовні густоопушеною губою. Плід  складається з чотирьох однонасінних горішковидних часток.  Цвіте з липня до вересня.  

Поширення. Самосил білоповстистий росте в південній частині  Лісостепу (зрідка), в Степу і Криму на кам'янистих, переважно  вапнякових і крейдяних відслоненнях, іноді на приморських  черепашкових насипах.  Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують  траву самосилу (Herba Teucrii  polii), яку заготовляють в період цвітіння рослини. Зібрану  сировину сушать на вільному  повітрі в затінку або в приміщенні, яке добре провітрюється. Штучне сушіння проводять  при температурі, не вищій за  45°. Сухої трави виходить 25 % .  Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Трава самосилу  білоповстистого містить смолисті  речовини (до 6 % ), таніни, глікозиди, флавоноїди, гірку речовину пікрополін та ефірну олію,  основною складовою частиною  якої є борнілацетат.  

Фармакологічні властивості і використання. Настій трави самосилу білоповстистого має в'яжучі  й антимікробні властивості й  з успіхом застосовується при  геморої, діареї, болях у шлунку  та кишечнику. В сумішах з іншими рослинами самосил застосовують при медикаментозному  дерматиті й фурункульозі.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО —настій трави (2 столові ложки сировини на 500 мл  окропу, настояти 1 годину, процідити) по півсклянки 4 рази на день  до їди; дві столові ложки суміші  (порівну) трави самосилу білоповстистого, парила звичайного і хвоща  польового, пелюсток троянди дамасько'і та листя подорожника ланцетолистого настоюють одну годину на  500 мл окропу, проціджують, охолоджують і п'ють по півсклянки 4 рази  на день до їди при медикаментозному  дерматиті; дві столові ложки суміші  трави самосилу білоповстистого і парила звичайного (по 10 г) та коренів  лопуха справжнього (50 г) варять  5 хвилин у 500 мл окропу, проціджують, охолоджують і приймають  по півсклянки 4 рази на день до  їди при фурункульозі  

САМОСИЛ ГАЙОВИЙ  дубровник обыкновенный  Teucrium chamaedrys —  невеликий півкущик родини губоцвітих. Стебла з висхідної  основи прямі, чотиригранні, негусто опушені простими волосками, 10—35 см заввишки. Листки  супротивні, надрізанозубчасті, з  клиновидною основою, звуженою  в короткий черешок; нижні —  оберненояйцевидні, верхні — довгасті. Квітки двостатеві, неправильні, на коротких квітконіжках, у пазушних 2—6-квіткових  несправжніх кільцях, що утворюють коротке китицевидне однобічне верхівкове суцвіття; чашечка червонувата, дзвониковидна, з десятьма жилками і п'ятьма  зубцями (зубці трикутні, тонко  загострені, коротші за трубочку),  біля основи на нижньому боці  трохи здута; віночок двогубий  (бокові лопаті спідньої губи ланцетні), рожево-пурпуровий, у 2,5  рази довший за чашечку. Плід  складається з чотирьох горішковидних часток. Цвіте з червня  до серпня.  

Поширення. Самосил гайовий росте по всій території України серед  чагарників, на узліссях листяних  лісів, степових схилах і кам'янистих відслоненнях, рідше на  пісках.  Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують  траву самосилу (Herba Teucrii  chamaedrys, синонім — Herba Chamaedrys), яку заготовляють в період цвітіння рослини. Зібрану  сировину спочатку пров'ялюють  на сонці, а потім досушують  у затінку. Штучне сушіння проводять при температурі, не вищій  за 40°. Сухої трави виходить 25 % .  У гомеопатії використовують  есенцію із свіжої трави самосилу.  

Хімічний склад. Трава самосилу  містить дубильні речовини, гіркі  на смак фурандитерпенові лактони, значну кількість аскорбінової кислоти та ефірну олію,  основною складовою частиною  якої є каріофілен.  

Фармакологічні властивості і використання. Самосил гайовий використовують як засіб, що збуджує апетит і поліпшує травлення, має в'яжучі, протизапальні, антимікробні, кровоспинні,  дермотонічні, жовчотворні, сечогінні, загальнозміцнюючі й тонізуючі властивості. Настій трави  самосилу дають усередину при  болях у шлунку й кишечнику,  від печії, метеоризму, проносу  й дизентерії, при жовчнокам'яній хворобі й піску в нирках,  ревматизмі, подагрі та висипах  на шкірі, проти гарячки, кровохаркання, геморою, статевої слабості й надмірних менструацій.  Як зовнішній засіб, який, крім  зазначених вище властивостей,  виявляє ще й епітелізуючий  ефект, самосил використовують  для лікування фурункулів, гнійних ран, запалення очей і геморою, при білях у жінок, ревматичних болях у суглобах та як  кровоспинний засіб.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — настій трави (4 чайні  ложки сировини на 200 мл окропу,  варити 5 хвилин) по чверті склянки  4 рази на день до іди.  ЗОВНІШНЬО — настій трави (готують,  як у попередньому прописі) для ванн,  компресів, примочок і спринцювань,  а залишок після проціджування настою — для припарок.  

САМОСИЛ ЧАСНИКОВИЙ  дубровник чесночный  Teucrium scordium —  багаторічна трав'яниста блідозелена з запахом часнику рослина родини губоцвітих. Стебла  з висхідної основи прямі, чотиригранні, прості або розгалужені,  15—50 см заввишки, вкриті відлеглими довгими волосками й стебельчастими залозками; іноді  стебла на всій своїй довжині  сіруватошерстисті. Листки супротивні, сидячі, довгасті, з круглястою основою й зарубчастопилчастими краями, на поверхні  з обох боків притиснутокоротковолосисті, іноді відлегло-сіруватошерстисті; верхні стеблові листки й листки на гілках при основі  звужені, приквіткові листки довші  за квітки. Квітки двостатеві, неправильні, на квітконіжках, що  майже дорівнюють чашечці, у пазушних 4—6-квіткових несправжніх розсунутих кільцях, які  утворюють видовжене гроновидне однобічне суцвіття; чашечка  дзвониковидна, з десятьма жилками і п'ятьма зубцями (зубці  трикутно-ланцетні, трохи або майже вдвоє коротші за трубочку);  віночок двогубий, ясно-карміново-червоний, з трохи вигнутою  наперед трубочкою, втроє довший  за чашечку. Плід складається  з чотирьох однонасінних горішковидних часток. Цвіте у липні—серпні.