РОБІНІЯ
ЗВИЧАЙНА, біла акація; робиния ложноакация Robinia pseudoacacia — листопадне, до 35 м заввишки дерево родини бобових. Листки чергові, непарноперисті, з 4—10 парами довгастих, видовженоовальних або
овальних листочків; листочки цілокраї, зверхі зелені, зісподу — блідо-зел або сірувато-зелені, по жид. трохи опушені, з округлою аби трохи звуженою основою і тупою верхівкою, яка закінчується вістрям; прилистки
видозмінені в колючки. Квітки
двостатеві, неправильні, в пониклих китицях;
віночок метеликового типу, з п'яти
вільних пелюсток, білий. Плід — біб.
Цвіте у травні — червні.
Поширення. Робінія звичайна походить з Північної Америки. По всій території України її культивують як
декоративну й фітомеліоративну рослину. 377
Заготівля і зберігання. Для виготовлення
ліків використовують квітки (Flores
Robiniae pseudoасасіае) і кору робінії (Cortex Robiniae pseudoacaciae). Квітки заготовляють на початку цвітіння рослини.
Спочатку зривають руками або зрізують
секаторами чи ножицями суцвіття,потїм з
суцвіть обшморгують квітки, розкладають їх в один шар на папері чи тканині й висушують на горищі або під укриттям на вільному повітрі. Сухих квіток виходить 15—18%. Строк придатності — 1 рік. Кору робінії збирають весною до розпускання
листя з молодих гілок, здираючи її роз•яними вздовж трубками або •Ч»бками, і сушать під укрит. W Ча вільному
повітрі, а при несприятливих погодних
умовах — у теплому приміщенні, яке добре
провітрюється.
Хімічний склад. Квітки робінії містять флавоноїди, ефірну олію, цукри та органічні кислоти. До складу ефірної олії входять метиловий ефір
антранілової кислоти, індол, геліотропін, бензилалкоголь і складні ефіри
саліцилової кислоти. У корі є дубильні речовини,
токсальбумін — робін, ефірна олія,
фітостерин і стигмастерин.
Фармакологічні
властивості і використання. Квітки робінії
використовують як сировину для виготовлення флароніну — препарату з
гіпоазотемічною дією. В народній
медицині настій квіток робінії використовують як відхаркувальний, жарознижуючий,
протизапальний, спазмолітичний, кровоспинний, діуретичний і легкий послаблюючий
засіб. Його дають усередину від кашлю і
грипу, при болях у шлунку й кишечнику, при шлункових кровотечах і запальних процесах сечовивідних
шляхів (пієлонефрит, нирковокам'яна хвороба, цистит). Настій кори п'ють при підвищеній кислотності шлункового соку, виразках у шлунку й кишечнику та при запорі. В гомеопатії
застосовують ефірну олію робінії. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій квіток (1 столова ложка
сировини на 300 мл окропу, настояти 2 години) по півсклянки З рази на день до їди; дві столові ложки
суміші квіток робінії звичайної і
нагідок лікарських та кореневищ пирію
повзучого, взятих у співвідношенні 1:0,5:2,. варять 5—7 хвилин у склянці окропу, проціджують і приймають по
чверті склянки 3—4 рази на день при
гострих і хронічних циститах; настій кори (половину чайної ложки сировини на 400 мл окропу, настоюють ЗО хвилин, проціджують) по третині або половині склянки 3 рази на день.
Кора робінії отруйна. Користуватися нею треба обережно, не перебільшуючи рекомендованих доз.
|