 РІЖКИ,
житні ріжки, матка, маткові ріжки, спориння; спорынья пурпурная Claviceps purpurea — паразитичний гриб класу сумчастих грибів
(аскоміцетів), що уражує зав'язь деяких
злаків. Цикл розвитку гриба складається з трьох послідовних стадій: сумчастої,
конідіальної і зимуючої. В колосі
уражених рослин замість зерен утворюються склероції, що мають вид ріжків і становлять
собою зимуючу стадію гриба. Склероції
зимують у грунті, куди вони потрапляють при збиранні врожаю. Навесні з них виростають червонуваті булавовидні відростки —
строми. По периферії головок стром формуються плодові тіла — перитеції, у яких утворюються особливі утвори — сумки, або аски, а вже в них розвиваються по 8 ниткоподібних
аскоспор. Стиглі аскоспори викидаються з перитеціїв, підхоплюються вітром, переносяться на рослини
і заражають їх (аскоспори проростають, і
їхні росткові трубки проникають у зав'язь). У зав'язі з аскоспори розвивається багатоклітинний розгалужений міцелій, вкритий шаром конідієносців, які відчленовують
величезну кількість конідій. Одночасно з відчленуванням конідій тіло гриба
вкривається липкою, солодкою і смердючою рідиною (її утворює рослина в
результаті зараження), яка приваблює
комах, що нею живляться. Комахи
переносять конідії на здорові колоски;
відбувається вторинне зараження рослин.
В обох випадках після зараження на місці
зав'язей утворюються склероції.
Поширення. Ріжки паразитують на культурних і дикорослих злаках, але найчастіше на житі. Останнім часом
Поширення хвороби у посівах зменшилось, тому в спеціалізованих господарствах по вирощуванню лікарських рослин ріжки почали
розводити штучно (в культурі виведено ерготамінні й ерготоксинні штами ріжків). Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб
використовують ріжки, або склероції,
гриба (Secale cornutum, синонім Fungus secalis).
Заготовляють ріжки під час жнив,
збираючи їх вручну безпосередньо в полі
(це найчистіша і найвисокоякісніша сировина!) або на хлібоприймальних пунктах при очищенні насіння жита. На штучних плантаціях ріжки збирають шляхом прямого комбайнування переобладнаними зерновими
комбайнами. Зібрані ріжки сушать під укриттям на вільному повітрі або в добре провітрюваному приміщенні, розстеливши
рівним тонким (1—2 см завтовшки) шаром
на папері або тканині. Штучне сушіння
проводять при температурі 50°. Сухих ріжків виходить 70—80 % . Зберігають у сухих добре провітрюваних приміщеннях. Строк
придатності — 2 роки.
Хімічний склад. Склероції ріжків містять алкалоїди, що є похідними
лізергінової кислоти і поділяються на 3
групи: групу ерготоксину (ергокристин,
ергокорнін, ергокриптин), групу ерготаміну і групу ергометрину. Всі алкалоїди названих груп мають свої правообертові фізіологічно неактивні стереоізомери (похідні
ізолізергінової кислоти). Поряд з цим, склероції ріжків містять алкалоїд
ергомонамін і алкалоїди групи клавіну: костаклавін, пенінклавін, ханаклавін,
елімоклавін та ергоклавін. Склад і вміст
алкалоїдів значною мірою залежать від
раси гриба, рослини-хазяїна, на якій гриб розвивається, і зовнішніх факторів. Крім алкалоїдів, у ріжках є цукри (3—4 % ),
ергостерин і аміни: тирамін, гістамін,
триметиламін, метиламін, агматин і
гексиламін; амінокислоти: аспарагін,
аланін, валін, лейцин і фенілаланін та інші азотовмісні сполуки: холін, ацетилхолін, бетаїн, ерготіоксин, ерготіонеїн, урацил і гуанозин; пігменти і значна кількість ліпідів.
Фармакологічні
властивості і використання. Терапевтичний ефект ріжків зумовлений наявністю в них алкалоїдів, основними серед яких є ергометрин, ерготамін і ерготоксин. В терапевтичних дозах вони строго
вибірково діють на матку, посилюючи П
скорочення. При великих дозах настає спазм
м'язів. Найбільш вираженою вибірковою дією на матку і найменшою токсичністю відзначається
ергометрин, але за тривалістю ефекту на
скоротливу здатність матки він
поступається перед ерготоксином і
ерготаміном. Особливо чутливі до ріжків м'язи матки під час вагітності й після родів. В акушерсько-гінекологічній
практиці ріжки і виготовлені з них препарати широко використовують при атонії матки і пов'язаних з нею маткових кровотечах
(кровоспинна дія пояснюється стисненням
стінок судин при скороченні м'язів
матки), у післяпологовий період, щоб
прискорити скорочення матки, при менорагіях та при маткових кровотечах, не
пов'язаних з порушенням менструального циклу. Застосування ріжків і виготовлених з
них препаратів протипоказане при
вагітності й під час родів (тонічне
скорочення м'язів матки може спричинити асфіксію плода). Небезпечно застосовувати ріжки безпосередньо після
народження дитини, якщо дитяче місце ще в порожнині матки (спазм м'язів може перешкодити відокремленню посліду). При
надто тривалому застосуванні, а інколи при підвищеній чутливості до препаратів ріжків
можливі явища ерготизму, пов'язані зі звуженням судин і порушенням живлення тканин (особливо кінцівок), а також психічні
розлади. Явища ерготизму можуть
виникнути і при вживанні хліба,
випеченого з борошна, змеленого з
неочищеного від ріжків зерна. Всі препарати ріжків, так само як і ріжки в
нативній формі, надзвичайно отруйні, їх
треба застосовувати лише з дозволу і під
наглядом лікаря. Випадкове або навмисне отруєння великими дозами ріжків супроводиться
нестерпними болями у шлунку й сильною судомою, нерідко настає смерть. Як маткові засоби використовують настій
ріжків, препарат ерготал, що являє собою суму алкалоїдів ріжків, та
індивідуальні алкалоїди — ергометрин,
ерготамін і їхні похідні. Тією чи іншою мірою
алкалоїди ріжків і їхні похідні
стимулюють центральні дофамінові
рецептори і в зв'язку з цим можуть
пригнічувати секрецію пролактину [специфічним антагоністом дофамінових рецепторів є бромкриптин («Bromcriptinum») —напівсинтетичний препарат,
одержуваний на основі алкалоїду
ергокриптину]. Алкалоїди ерготамін і ерготоксин входять до складу ряду вітчизняних і зарубіжних комбінованих
препаратів («Belloid», «Coffetaminum»,
«Cofergot», «Ergofein», «Ergoffin»).
Гідровані алкалоїди ріжків втрачають вибіркову
дію на матку, зате набувають виражених
седативних і гіпотензивних властивостей і
застосовуються при неврозах, спазмах
судин, гіпертонічній хворобі та інших
захворюваннях. Слід відмітити і
флебодинамічні властивості гідрованих
алкалоїдів ріжків (наприклад, дигідроергокристин входить до складу венотонічного препарату під назвою анавенол). Лікарські форми і застосування. Настій ріжків {6 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день при маткових кровотечах. Ерготал( Ergot alum) застосовують при маткових кровотечах, спричинених атонією матки; для прискорення інволюції матки
в післяпологовому періоді. Призначають всередину по 0,0005— 0,001 г (0,5—1 мг) 2—3 рази на день або підшкірно і в м'язи по 0,5—1 мл (0,00025—0,0005 г ерготалу) 1 —2 рази на день. Форми випуску: таблетки, що містять по 0,001 г (1 мг) суми
алкалоїдів, та у вигляді 0,05 % -ного розчину для ін'єкцій в ампулах по 1 мл. Ергометрин (Ergometrini Maleas) застосовують в
акушерській практиці при кровотечах
після ручного видалення посліду, при ранніх післяпологових кровотечах,
уповільненій Інволюції матки в післяпологовому періоді, при кровотечах після
кесаревого розтину, при кров'янистих виділеннях
після аборту та при кровотечах на грунті міом матки. Призначають усередину, в
м'язи і внутрішньовенно; найшвидший і
найсильніший ефект спостерігається при
внутрішньовенному введенні. Разова доза при парентеральному введенні 0,0002 г (0,2 мг), при пероральному — 0,0002—0,0004 г (0,2—0,4 мг). В післяпологовому періоді
призначають усередину по 0,2— 0,4 мг 2—3
рази на день до зникнення загрози кровотечі — протягом 3 днів; при тривалій кровотечі вводять одноразово 0,2
мг внутрішньовенно або в м'язи, потім
продовжують давати препарат усередину.
Препарат протипоказаний під час вагітності, в 1-му і 2-му періодах родів. Форми випуску; таблетки, що містять по 0,0002 г (0,2 мг) ергометрину малеату, і в ампулах по 1 мл 0,02 % -ного розчину (0,2 мг). Ерготамін (Ergotamini Hydrotartras)
застосовують в акушерсько-гінекологічній практиці в ранньому післяпологовому
періоді при гіпо- й атонічних кровотечах,
під час і після кесаревого розтину, при
субінволюції матки після родів і аборту
та при сильних дисфункціональних маткових кровотечах і геморагіях, пов'язаних з міомами матки. Крім того, ерготамін застосовують при
мігрені. Є підстави вважати його
ефективним і при глаукомі. Призначають усередину по 10—15 крапель 0,1 % -ного розчину (або 40 крапель 0,025 % -ного розчину) або по 1 таблетці
(драже) (0,001 г)
1—3 рази на день. Підшкірно і в м'язи
вводять по 0,5—1 мл 0,05 % -ного розчину
(0,25—0,5 мг ). В термінових випадках вводять повільно у вену 0,5 мл 0,05 % ного
розчину. При мігрені призначають по 15—20 крапель 0,1 % -ного розчину за кілька годин до очікуваного
приступу. На початку больової фази приступу
можна прийняти 2—4 мг під язик, потім
через 2 години — 2 мг до зменшення болю,
але не більше як 10 мг на день. При
тяжкому приступі мігрені вводять 0,5—1
мл 0,05 %-ного розчину в м'язи. Вищі
дози при прийомі всередину: разова — 0,002 (2 мг), добова — 0,004 г (4 мг); під шкіру і в м'язи: разова — 0,0005 г {0,5 мг), добова — 0,002 г (2 мг). Тривале
лікування ерготаміном не рекомендується (можливий
розвиток ерготизму); після 7 днів
застосування у випадках, що потребують
тривалішого лікування, роблять перерву
(на 3—4 дні). Препарат протипоказаний при стенокардії і звуженні периферичних судин, у пізніх стадіях
атеросклерозу й гіпертонічної хвороби, при вагітності, септичних станах і при
порушеннях функції печінки і нирок. Форми випуску: ампули по 1 мл 0,05 %-ного розчину (0,5 мг в 1 мл), флакони по 10 мл 0,1 % ного
розчину (1 мг в 1 мл), таблетки (драже)
по 0,001 г
(1 мг). Белоїд (Belloid) приймають по
1—2 таблетки 3 рази на день при підвищеному збудженні, безсонні, вегетативних дистоніях, синдромі Мен'єра, неврогенних
розладах, пов'язаних з порушенням менструального циклу, та при гіпертиреозі. Протипоказання ті самі, що й до застосування ерготаміну. Препарат виробляють в Угорській Народній
Республіці. Метилергометрин
(Methylergometrinum) вводять під шкіру і в м'язи по 0,5—1 мл 0,02 % -ного розчину, в вену 0,25—1 мл (в 20 мл 40 %-ного розчину глюкози) при гіпотонії й атонії матки в ранньому післяпологовому періоді, при кесаревому розтині, кровотечах після аборту і внаслідок уповільненої інволюції матки. Препарат протипоказаний під
час вагітності і родів. Виготовляється в Чехословацькій Соціалістичній
Республіці. Таблетки кофетаміну
(Tabulletae «Coffetaminum») застосовують при мігрені (вазопаралітична форма), артеріальній гіпотонії та як засіб, що знижує
внутрішньочерепний тиск при судинних, травматичних
та інфекційних ураженнях центральної нервової системи. Призначають усередину по 1—2 таблетки на
прийом під час приступу головного болю 2
рази на день, потім по 1 таблетці 2—3
рази на день протягом кількох днів (до 1 місяця). Аналогічний препарат
виробляють за кордоном під назвами: «Cofergot», «Ergofein», «Ergoffin». Дигідроерготамін (Dihydroergotamim Methansulfonas) приймають усередину по 10—20 крапель {в 0,5 склянки води) 1—3 рази на день при мігрені й хворобі Рейно. Препарат протипоказаний при гіпотонії, вираженому атеросклерозі, органічних ураженнях серця, стенокардії й при
порушенні функцій нирок та в похилому
віці. Виготовляється в Чехословацькій
Соціалістичній Республіці.
|
Исцеление 
Статистика
