 РІПА
репа огородная Brassica гара — овочева коренеплідна дворічна рослина родини капустяних (хрестоцвітих). У
перший рік розвиває розетку листків і коренеплід, на другий — квітконосне стебло і насіння. Стебло прямостояче,
облистнене, ЗО—100 см заввишки.
Прикореневі листки ліровидні,
жовтаво-зелені, вкриті щетинками. Стеблові листки сизуваті; нижні — лірозидні, верхні — стеблообгортні, сидячі, ланцетні. Квітки двостатеві, правильні,
золотаво- або блідо-жовті, зібрані в щитковидне суцвіття; оцвітина подвійна, чотиричленна. Плід —
багатонасінний стручок з шиловидним носиком. Цвіте з травня по серпень.
Поширення. Ріпу вирощують на городах по всій території України. Заготівля і зберігання. З лікувальною метою
використовують свіжі коренеплоди ріпи.
Зберігають їх у льоху в вологому піску.
Хімічний склад. Коренеплоди ріпи містять білки (1,74 % ), вуглеводи
(до 9 % ), клітковину (1,41 % ), стерини
(fi-ситостерин, кампестерин, брасикостерин), тіоглікозиди, ізотіоціанові
сполуки, фосфатиди і жирні кислоти (лінолеву, ліноленову, пальмітинову, олеїнову), вітаміни В,, В2, В5, аскорбінову (до 60 мг% ) і пантотенову
кислоти, каротиноїди (лікопін, укаротин, криптоксантин) і антоціани (рубробрасицин, рафанузин).
Фармакологічні
властивості і використання. Ріпа має відхаркувальні,
протизапальні, антисептичні й болетамувальні властивості, підвищує діурез,
стимулює секрецію шлункового соку та
посилює перистальтику кишечника. Відвар коренеплоде вживають при захриплості голосу, хронічному бронхіті,
бронхіальній астмі та як засіб, що заспокоює серцебиття й покращує сон і як легкий послаблюючий засіб. У сирому вигляді ріпу призначають при хронічних
запорах, а свіжий сік ріпи дають цинготним хворим, п'ють, підсолоджуючи медом або цукром, при простудних захворюваннях
верхніх дихальних шляхів, що супроводяться сухим кашлем. У лікувальному харчуванні ріпу застосовують при гіпацидних гастритах, дискінезіях
жовчовивідних шляхів за гіпокінетичним
типом, при атонії кишечника й спастичних
колітах та для профілактики гіпо- й авітамінозів
(особливо в північних районах країни). Використовують ріпу і як зовнішній
засіб: з кашки вареної ріпи роблять припарки при подагрі, а з протертої свіжої
ріпи готують мазь для лікування
відморожень. Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар коренеплоде (1—2 столові ложки подрібненої сировини на 200
мл окропу, варити 15 хвилин, процідити)
по чверті склянки 4 рази на день або по 1 склянці на ніч; свіжий сік по 1—2 столові ложки 3—4 рази на день, підсолоджуючи медом
або цукром на смак. ЗОВНІШНЬО — протерту
свіжу ріпу змішують з гусячим жиром у
співвідношенні 2:1 й використовують для змащування
відморожених ділянок тіла; варену терту
ріпу прикладають до хворих частин тіла
при подагрі. Слід пам'ятати, що при виразковій
хворобі шлунка й дванадцятипалої кишки та при гострих гастритах і ентероколітах вживати ріпу в сирому вигляді протипоказано.
| 
Исцеление 
Статистика
