Секрет Просвета

ПОЛИН АВСТРІЙСЬКИЙ,  полинок;  полынь австрийская  Artemisia austriaca, синонім —  A. repens —  багаторічна трав'яниста білуватоповстиста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла  підведені до майже прямостоячих, часто вигнуті, 15—70 см заввишки, при основі трохи здерев'янілі, нижче середини або й від  основи розгалужені, з численними  вкороченими пазушними гілочками під суцвіттям,- неплідні пагони,  що відходять від кореневища, набагато коротші за стебла, висхідні.  Листки короткочерешкові (нижні)  або сидячі, від 2—-3-роздільних до  двоперисторозсічених, почасти з  2—3-роздільними сегментами 2-го  порядку (крім найнижчих віяловидних), яйцевидні або овальні,  з більш-менш розвинутими, роздільними або перисторозсіченими  вушками при основі; кінцеві частки вузьколінійні до лінійно-ланцетних, загострені; верхівкові листки при кошиках лінійні або вузьколінійні, тупі або тупуваті. Квітки різнорідні, в яйцевидних або  майже кулястих дрібних, більшменш пониклих кошиках, що  утворюють волотисте суцвіття;  крайові квітки (їх 5—7) жіночі,  серединні (їх 7—8) — двостатеві,  їхній віночок жовтуватий, рідко  червонясто-жовтий, вузькоконічний, п'ятизубчастий, на верхівці  мохнато-волосистий. Плід — сім'янка. Цвіте у липні — серпні.  

Поширення. Полин австрійський  росте по всій території України  (крім Карпат і півночі Полісся)  на степових схилах, відслоненнях  і сухих луках, як бур'ян по відкритих місцях.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  траву полину (стеблові вершечки  разом з листям та квітками).  Зрізані на початку цвітіння рослини верхівки стебел зв'язують у  пучки й розвішують для сушіння  у затінку на протязі або в провітрюваному приміщенні. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Трава полину  австрійського містить ефірну  олію, алкалоїди, органічні кислоти, каротин, вітамін С і смоли.  До складу ефірної олії входять  цинеол, кетон туйон, сесквітерпеновий спирт абсинтин і туйол.  

Фармакологічні властивості і використання. Полин австрійський  використовують як засіб, що стимулює секрецію шлункового  соку і жовчі, підвищує діурез  і виділення поту, виявляє жарознижуючу, кровоспинну, протисудомну, слабку снотворну й протиблювотну дію і має глистогінні властивості. Найчастіше настій трави полину австрійського  призначають для поліпшення апетиту і травлення, при водянці,  малярії, глистяній інвазії, хворобах печінки й селезінки та подагрі, а також як протисудомний  і протиблювотний засіб. Свіжу  траву рослини прикладають до  лоба і висків при безсонні.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО—настій трави (1 чайну  ложку сировини настотоготь до охолодження на двох склянках окропу, проціджують) по чверті склянки 3 рази на  день за ЗО хвилин до їди, підсолоджуючи на смак. Препарати полину австрійського протипоказані при вагітності та при ожирінні у людей  похилого віку.  

ПОЛИН БОЖЕ ДЕРЕВО  полынь лечебная  Artemisia abrotanum —  високий (60 —150 см заввишки)  майже до верхівки здерев'янілий  півкущ родини айстрових (складноцвітих). Має міцний цитриновий запах. Стебла підведені, в  нижній частині — з бурою корою,  в верхній вкриті воскового поволокою, голі, розгалужені, густо  облистнені. Листки чергові, голубувато-зелені, зісподу сіруваті  від дрібного опушення; стеблові — черешкові до сидячих, без  вушок при основі, двічіперисторозсічені, з вузьколінійними загостреними кінцевими частками,  верхівкові — трійчасті або суцільні, вузьколінійні. Квітки жовті,  різнорідні, в майже кулястих  дрібних, розташованих на помітних ніжках, більш-менш пониклих  кошиках, що утворюють рідкувате  густо облистнене, волотисте суцвіття; крайові квітки жіночі,  решта — двостатеві. Плід — сім'янка. Цвіте з липня по жовтень.  

Поширення. Полин боже дерево  походить з Південної Європи і  Малої Азії. На території УРСР (переважно в західних районах) його  де-не-де культивують у садах  та на городах як ароматичну рослину, іноді він трапляється в здичавілому стані.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  стеблові вершечки разом з листям  та квітками (Herba Abrotani).  Зібрані вершечки стебел зв'язують  у пучки й розвішують для сушіння у затінку на протязі або в провітрюваному приміщенні. Штучне  сушіння проводять при температурі до 40°. Сухої трави виходить 25—30% . Зберігають у добре  закритих банках або бляшанках.  Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Трава рослини  містить ефірну олію, алкалоїд  абротин та дубильні й гіркі речовини.  

Фармакологічні властивості і використання. Полин боже дерево  використовують як засіб, що стимулює діяльність,травних органів  і збуджує апетит, виявляє протиспазматичну, болетамувальну й  кровоспинну дію та виганяє деякі  види глистів. Вживають у вигляді  настою. Для місцевого лікування  використовують свіжий сік, розпарену траву й настій полину:  свіжим соком лікують рани й нариви; компреси з розпареної трави  рекомендують при запаленнях  грудної залози і для прискорення  визрівання наривів; настоєм полощуть рот при болі зубів, роблять місцеві ванни при потінні ніг. У гомеопатії рослину  використовують для лікування  анемії, золотухи, епілепсії й туберкульозного менінгіту.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — настій трави (ЗО г сировини на 400 мл окропу) по три чверті  склянки 3 рази на день.  

ПОЛИН ГІРКИЙ,  полынь горькая  Artemisia absinthium —  багаторічна трав'яниста сріблясто-сіра рослина родини айстрових  (складноцвітих). Стебла прямостоячі, 50—125 см заввишки, слаборебристі, у верхній частині розгалужені. Листки чергові, зверху  білувато-шовковисті, з просвітчастими крапчастими залозками;  нижні — довгочерешкові, трикутно-серцевидні, тричіперисторозсічені; серединні — сидячі, двічіперистороздільні; верхні — сидячі, перистороздільні; лопаті листків лінійно-довгасті, притуплені.  Квітки жовті, різнорідні, в майже  кулястих пониклих кошиках, зібраних гронами у волотисте суцвіття,- крайові квітки — жіночі, решта — двостатеві. Плід — сім'янка.  Цвіте з липня до вересня.  

Поширення. Полин гіркий росте  по всій території України на полях  і пустирях, біля доріг та поблизу  жител.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  траву (Herba Absinthii) і листя  (Folia Absinthii) рослини. Листя  полину збирають до цвітіння рослини (беруть добре розвинені  прикореневі або стеблові листки,  зриваючи їх без черешків). Траву  заготовляють на початку цвітіння  рослини, зрізуючи серпами або  ножами нездерев'янілі верхівки  стебел завдовжки 20—25 см.  Зібрану сировину зразу ж сушать  у затінку на вільному повітрі  або в добре провітрюваному  приміщенні, розкладаючи тонким  (3—5 см завтовшки) шаром на тканині чи папері й час від часу переміщуючи. Штучне сушіння проводять при температурі 40—45°.  Сухої сировини виходить 24—  25% . Зберігають у щільно закритих банках або бляшанках. Строк  придатності — 2 роки. Трава полину є у продажу в аптеках.  

Хімічний склад. Сировина полину  гіркого має у своєму складі ефірну олію (0,5—2% ), флавоноїди  (артемізетин та інші), дубильні  речовини, лігнани, органічні кислоти, каротин і вітамін С, В6 та  ін. До складу ефірної олії входять сесквітерпенові спирти (абсинтин, анабсинтин та артабсинтин), сесквітерпенові лактони,  туїловий спирт, вуглеводні {бізаболени, пінен, кадинен, феландрен, каріофілен та сепінен),  кетон туйон, моноциклічні кетолактони тощо.  

Фармакологічні властивості і використання. Полин гіркий є одним  з представників гіркот: він збуджує апетит, рефлекторно стимулює діяльність залоз травного каналу, підвищує секрецію жовчі,  панкреатичного й шлункового  соку. В помірних дозах полин  виявляє заспокійливу дію, а при  дії великих доз спостерігається  наростання явищ збудження з наступним пригніченням. Крім того,  полин має протизапальні, антисептичні, противиразкові й глистогінні властивості. Полин гіркий  прописують у вигляді густого  екстракту, настою або настойки  як гіркоту, що поліпшує апетит  і збуджує діяльність травних органів, при гастритах як з підвищеною, так і з недостатньою кислотністю, при захворюваннях печінки  і жовчного міхура, при всіх явищах фізіологічної слабості — загальному погіршенні живлення,  після тривалих виснажливих хвороб, при анемії, скрофульозі  й диспепсіях. Полин входить до  складу інгредієнтів для виготовлення настойки гіркої (Tinctura  amara), шлункових таблеток  (Tabulettae Stomachicae cum  extract о Belladonnae), апетитних  чаїв та жовчогінних чаїв. Дуже  популярне лікування полином гірким у народній медицині. Крім  усіх вищезазначених випадків,  усередину його дають при гарячці  й малярії, туберкульозі й золотусі, при захворюваннях печінки, що  супроводяться жовтяницею, хворобах селезінки, запальних процесах у нирках і сечовому міхурі,  водянці, геморо'і й холері (як  дезинфікуючий засіб), при безсонні, постійному запамороченні,  спазмах у животі й ядусі, при  недостатніх і нерегулярних менструаціях та нічних полюціях.  Для лікування алкоголізму застосовують настій із суміші трави  полину гіркого і чебрецю плазкого. При зовнішньому застосуванні  препарати полину діють знеболююче, антисептично, протизапально. Розведену кип'яченою водою  у співвідношенні І : 10 настойку  використовують для компресів  і примочок при забиттях, саднах,  ранах, хворобах очей та при укусах комах. Свіже потовчене листя  з успіхом застосовують при крововиливах на тілі внаслідок травм,  при вивихах і розтягу сухожилків. Настоєм трави полину, який  застосовують у вигляді клізми  (після випорожнення) з додаванням часнику (в 1 склянці настою  відварюють середню головку часнику), виганяють гостриків. Клізму повторюють кілька днів підряд  до повного зникнення глистів.  Полоскання настоєм проводять  при неприємному запаху з рота.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО—екстракт полину густий (Extractum Absinthii spissum) no 10—  20 крапель за ЗО—40 хвилин до їди  З рази на день; настойку полину (готують на 70% -ному спирті у співвідношенні 1:5) по 15—20 крапель 3 рази  на день за 15—20 хвилин до їди; настій  трави (10 г або 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу) по чверті  склянки 3 рази на день за ЗО хвилин  до їди; настій трави (1 чайну ложку  сировини на 200 мл окропу, настояти  10 хвилин) по 3 столові ложки протягом 10 днів натщесерце (вранці)  і ввечері (перед сном) при аскаридозі  (після кожного прийому настою з'їдають по півсклянки свіжонатертої моркви) ; 15 г суміші трави полину гіркого  і чебрецю плазкого, взятих у співвідношенні 1 : 4, варять 5 хвилин  у склянці окропу, охолоджують, відціджують і п'ють по 1 столовій ложці  З рази на день протягом 2—3 місяців.  ЗОВНІШНЬО — настій трави (1—2 чайні  ложки сировини на 200 мл окропу) для  полоскання ротової порожнини 4—6 раз  на день. Тривале надмірне вживання  препаратів полину може спричинити  отруєння. Не рекомендується вживати  препарати полину вагітним жінкам.  

ПОЛИН ЕСТРАГОН,  тархун;  полынь эстрагон  Artemisia dracunculus, синонім — Oligosporus dracunculus —  багаторічна трав'яниста гола рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла прямостоячі, 40—  150 см заввишки, жовтаво-бурі, в  суцвітті волотевидно розгалужені, нижче — з видовженими неплідними гілками. Листки чергові,  суцільні (нижні іноді на верхівці  надрізані, з 2—3 лопатями), лінійно- або видовженоланцетні, коротко й тупувато або відтягнуто  загострені. Квітки блідо-жовті,  різнорідні, в пониклих, майже  кулястих кошиках, що утворюють  вузьке й густе волотисте суцвіття;  крайові квітки маточкові, плідні,  серединні — тичинкові, з редукованою маточкою. Плід — сім'янка.  Цвіте у серпні — вересні.  

Поширення. Полин естрагон росте  розсіяно в Лісостепу і Степу  по берегах річок та в степових  балках, на пустищах. Культивують як пряну рослину.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  стеблові верхівки разом з листям  та квітками (Herba Dracunculi).  Зрізані верхівки стебел зв'язують  у пучки й розвішують для сушін361  ня у затінку на протязі або в  провітрюваному приміщенні.  Штучне сушіння проводять при  температурі до 40°. Сухої трави  виходить 25% . Зберігають у добре  закритих банках або бляшанках.  Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Трава рослини  містить ефірну олію (0,1—0,72% ),  каротин (15 мг% ), аскорбінову  кислоту (190 мг% ) та гіркі й дубильні речовини. У складі ефірної олії є сабінен, мірцен, метилхавікол, естрагол та ін.  

Фармакологічні властивості і використання. Полин естрагон використовують як засіб, що стимулює секрецію шлункового соку і  жовчі, підвищує діурез, виявляє  загальнозміцнюючу дію. Настій  трави призначають для покращення апетиту і травлення, при катарах шлунка, зокрема при хронічних гастритах зі зниженою кислотністю шлункового соку, у разі  водянки, метеоризму й глистяної  інвазії та як протицинготний  засіб. Траву полину естрагону  вживають як пряну приправу до  м'ясних страв, додають для запаху  до м'ясних юшок, використовують  для виготовлення безалкогольних  напоїв і ароматично-пряного оцту,  під час соління огірків і помідорів  та квашення капусти, яблук і  груш. Свіжим зіллям натирають  сире м'ясо й дичину, щоб не  сідали мухи.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — настій трави (6 г сировини на 200 мл окропу) по третині  склянки 3 рази на день до їди. Вагітним  жінкам вживати препарати полину  естрагону протипоказано.  

ПОЛИН ЗВИЧАЙНИЙ,  чорнобиль;  полынь обыкновенная  Artemisia vulgaris —  багаторічна трав'яниста рослина  родини айстрових (складноцвітих). Стебла прямі або коло основи висхідні, гранчасті, здебільшого волотисторозгалужені і  більш чи менш опушені, 0,5—1,5 м  заввишки. Листки чергові, зверху  темно-зелені, голі, знизу — білоповстисті, з трохи загнутими донизу краями, перистороздільні,  з еліптично-ланцетними або ланцетними, пилчастонадрізаними  лопатями; нижні листки — з черешками, серединні і верхні — сидячі, верхівкові — 3—5-роздільні  або цілі. Квітки різнорідні, червонуваті, в оберненояйцевидних  або еліптичних кошиках, що утворюють волотисте суцвіття; крайові квітки жіночі, з вузькотрубчастим двозубчастим віночком,  серединні —двостатеві, віночок у  них лійковидно-трубчастий 5-зубчастий. Плід — сім'янка. Цвіте  з липня до вересня.  

Поширення. Полин звичайний росте по всій території України, на  луках, узліссях, лісових галявинах, біля доріг, у садах та серед  чагарників.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  стеблові верхівки разом з листям  і квітками (Herba Artemisiae  vulgaris} і коріння (Radix Artemisiae vulgaris) полину. Зрізані на  початку цвітіння рослини верхівки стебел зв'язують у пучки й розвішують для сушіння у затінку  на протязі або в провітрюваному  приміщенні. Сухої трави виходить  23—24% . Корені викопують восени,відламують нездерев'янілі м'ясисті бокові частини, старанно  очищають від землі щітками  (мити не можна!) і швидко  сушать (можна на сонці). Сухих коренів виходить 20% . Готову  сировину зберігають у добре  закритих банках або бляшанках.  Строк придатності — 3 роки. Аптеки сировину не відпускають.  

Хімічний склад. Трава полину  містить ефірну олію (0,1—0,6 % ),  алкалоїди, каротин, аскорбінову  кислоту (у листі до 175 мг% )  і вітаміни групи В, дубильні речовини, гіркі сесквітерпенові лактони (тауремізин та інші), слизисті й смолисті речовини. До  складу ефірної олії трави входять  цинеол, туйон, бронерол, парафін  та альдегіди. У коренях є слизисті,  смолисті й дубильні речовини,  інулін та ефірна олія, до складу  якої входять дигідроматрикарієвий ефір і кетон.  

Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати  полину звичайного заспокійливо  діють на нервову систему, пригнічують судому, виявляють легку  снотворну та потогінну дію, збуджують апетит і регулюють функціональну діяльність травного каналу, нормалізують менструальний цикл, виганяють деякі види  глистів. Відвар трави полину показаний при зниженому апетиті,  млявому травленні, при епілепсії,  неврастенії й інших нервових  захворюваннях та при нервовому  безсонні.  В акушерстві й гінекології відвар  трави полину призначають при  аменореї й гіпоменструальному  синдромі центрального генезу,  при токсикозах вагітних та як засіб, що прискорює і знеболює  пологи, а розведеним у воді відваром спринцюються при білях.  Настій трави дають пити породіллям для посилення пологових  виділень. При повній відсутності  менструацій настій трави з корінням (2 столові ложки трави і 1 столова ложка, або 15 г, коріння,  на 200 мл холодної води, настоюють добу) вживають по 1 столовій ложці через кожні 3 години  до появи менструації. Якщо протягом тижня менструація не почнеться, то концентрацію настою  збільшують (беруть по ЗО г трави  і коріння). Відвар коріння полину  в білому сухому вині вживають  при туберкульозі легень як тонізуючий засіб. При глистяній інвазії п'ють настій суміші трави полину звичайного, квіток ромашки  лікарської і коріння тирличу жовтого. Для лікування алкоголізму  застосовують настій із суміші  трави полину звичайного і чебрецю плазкого. Трава полину  звичайного входить до складу  суміші Здренко, яку використовують при лікуванні деяких гастритів і виразки шлунка. В гомеопатії траву й коріння полину звичайного застосовують при епілепсії та при різних жіночих хворобах. Цигарки з сухої трави полину палять при бронхіальній  астмі.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО ¦— відвар трави (3 чайні  ложки сировини на 300 мл окропу)  по півсклянки 3 рази на день; настій  трави (1 столова ложка сировини на  500 мл окропу, настоюють 10 хвилин)  по півсклянки 3 рази на день; відвар  коріння у вині (1 столову ложку з горою сировини на 200 мл вина, варять  10 хвилин, додаючи до відвару, який ще  кипить, 1—2 чайні ложки меду, охолоджують) по півсклянки натщесерце;  1 столову ложку суміші (порівну)  трави полину звичайного, квіток ромашки лікарської і коріння тирличу  жовтого заварюють в 1 склянці окропу,  настоюють ЗО хвилин, проціджують  і п'ють по три чверті склянки вранці  натщесерце і ввечері протягом 3 днів;  1 столову ложку з горою суміші трави  полину звичайного і чебрецю плазкого,  взятих у співвідношенні 1 : 4, варять  5 хвилин у склянці окропу, охолоджують, проціджують і п'ють по 1 столовій ложці 3 рази на день протягом  2—3 місяців (у багатьох хворих уже  через 2 тижні вживання відвару з'являється байдужість до спиртних напоїв,  а в декого навіть огида).  ЗОВНІШНЬО — спринцювання розчином відвару трави (для одного спринцювання 1 склянку відвару розводять  віл теплої кип'яченої води) при  білях.