Секрет Просвета

ПОДОРОЖНИК БЛОШИНИЙ  подорожник блошный  Plantago psyllium —  однорічна трав'яниста коротковолосиста рослина родини подорожникових. Стебло прямостояче, гіллясте, 10—40 см заввишки, з залозистим опушенням у  верхній частині. Листки супротивні, лінійні, цілокраї або у  верхній частині розставленозубчасті, з загостреною верхівкою.  Квітки дрібні, двостатеві, в щільних яйцевидних або кулястих  суцвіттях-головках, що сидять  на довгих квітконосах у пазухах  листків; віночок трубчастий, рожевувато-буруватий, плівчастий,  волосистий, з чотирироздільним  відгином. Плід — коробочка. Цвіте у червні — липні. Насіння  дозріває у серпні — вересні.  

Поширення. Подорожник блошиний у дикому стані росте на сухих  схилах на Закавказзі. На Україні  (в Сумській та Полтавській областях) подорожник блошиний культивують як лікарську рослину.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  насіння (Semen Psyllii) і свіжу траву (Herba Plantaginis psyllii recens) подорожника. Траву заготовляють на початку цвітіння рослини. Зібрану сировину  негайно відправляють на завод для  переробки на сік. Для одержання насіння траву подорожника скошують (найкраще у фазі повної стиглості насіння в  нижніх суцвіттях), досушують  під укриттям на вільному повітрі  і обмолочують. Зберігати насіння  треба в сухому місці у щільно  закритих банках чи бляшанках.  

Хімічний склад. Насіння подорожника містить значну кількість слизу, жирну олію, білки,  мінеральні солі та іридоїдний  глікозид аукубін. У траві подорожника є слиз, аукубін, флавоноїди та інші речовини.  

Фармакологічні властивості і використання. Насіння подорожника блошиного (ціле або потовчене) вживають як проносний  засіб при хронічних запорах.  Проносний ефект зумовлюється  слизистими речовинами: при зіткненні з вологою, особливо в лужному середовищі кишечника, відбувається значне набухання насіння і як наслідок збільшується  об'єм кишкового вмісту, що зумовлює посилену перистальтику  внаслідок механічного подразнення слизової оболонки кишечника. Крім того, наявність у насінні великої кількості слизу зумовлює його обволікаючі, пом'якшувальні й протизапальні властивості, здатність адсорбувати  бактерії. Експериментально доведено, що подорожник блошиний  прискорює процес зсідання крові. Зважаючи на це, вживання  відвару (Decoctum seminis Plantaginis psyllii) і слизу (Mucilaginis  seminis Plantaginis psyllii) з насіння подорожника показане при  виразкових ураженнях слизових  оболонок шлунково-кишкового  тракту і при хронічних запальних  станах, ускладнених кровотечами.  Місцево, у вигляді припарок з подрібненого насіння, розмоченого  в гарячій воді, подорожник блошиний застосовують при запаленнях слизових оболонок очей,  при хворобах шкіри (виразки,  припухлості), для лікування  тріщини соска грудної залози у  матєрів-годувальниць (припарки  прикладають до тріщини після  кожного годування). Готовий аптечний препарат «сік подорожника», який складається з суміші  рівних об'ємів соку свіжозібраного листя подорожника великого  і трави подорожника блошиного,  призначають усередину як гіркоту  при анацидних гастритах і хронічних колітах, при виразковій  хворобі шлунка і дванадцятипалої  кишки без підвищеної кислотності й зовнішньо при ранах, порізах тощо. В поєднанні з антибіотиками й сульфаніламідними  препаратами сік із свіжої трави  подорожника блошиного застосовують при хронічній дизентерії.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — одну столову ложку  насіння потовкти й прийняти на ніч  або вранці натщесерце, запиваючи  водою; відвар насіння подорожника  блошиного (10 г сировини заливають  200 мл окропу, кип'ятять 10 хвилин на  водяній бані, охолоджують 10 хвилин  і проціджують) по 1 столовій ложці  1 раз на день натщесерце (готують перед  вживанням!); слиз насіння подорожника блошиного (2 столові ложки сировини промивають, заливають 200 мл  окропу, охолоджують 10 хвилин) по 1  столовій ложці натщесерце (готують  перед вживанням!); сік подорожника  (Succus Plantaginis) no 1 столовій ложці  З рази на день за 15—20 хвилин до їди  протягом ЗО днів (перед вживанням  сік розводять у чверті склянки води).  ЗОВНІШНЬО — припарки з потовченого насіння.  

ПОДОРОЖНИК ВЕЛИКИЙ,  трипутник;  подорожник большой  Plantago major —  багаторічна трав'яниста рослина  родини подорожникових. Стебло  безлисте, тонкоборознистє, 10—60  см заввишки. Листки яйцевидні  або еліптичні, цілокраї, голі або  злегка опушені, звужені в широкий черешок, з 3—9 поздовжніми жилками, зібрані прикореневою розеткою; черешки коротші за пластинку або майже дорівнюють їй. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, сидячі, зібрані на  верхівці стебла циліндричним колосом; віночок буруватий, з циліндричною трубочкою і чотирироздільним відгином. Плід — коробочка. Цвіте з червня по жовтень. Плоди достигають з липня.  

Поширення. Подорожник великий  росте на смітниках, городах, біля  доріг і на вологих трав'янистих  місцях по всій території України.  

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  листя (Folium Plantaginis majoris)  і насіння (Semen Plantaginis majoris) подорожника. Листя заготовляють під час цвітіння рослини  й використовують свіжим (для добування соку) або сушать, розстеливши тонким (3—5 см завтовшки) шаром на тканині чи папері  в затінку на вільному повітрі або  в добре провітрюваному приміщенні й час від часу перемішуючи. Штучне сушіння проводять  при температурі 40—50°. Сушіння  припиняють, коли черешки стають  ламкими. Пожовкле й побуріле  листя відкидають. Сухої сировини виходить 22—23% . Насіння  подорожника заготовляють восени. Готову сировину зберігають  у сухому місці в щільно закритих  банках чи бляшанках. Строк придатності — 3 роки. Листя подорожника є у продажу в аптеках.  

Хімічний склад. Листя містить  глікозид аукубін, флавоноїди (гомоплантагінін, плантагінін, похідні байкалеїну і скутеляреїну  тощо), гіркі, дубильні й пектинові  речовини, слиз, оксикоричні кислоти (хлорогенова і неохлорогенова), фактор Т (бере участь у  процесі зсідання крові), вітамін  С і К, каротин, холін, аденін, сапоніеіи та сліди алкалоїдів. У насінні  є значна кількість слизу, жирна  олія, аукубін, олеанолова кислота,  стероїдні сапоніни та вуглеводи.  

Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати з  листя подорожника виявляють багатосторонню терапевтичну дію:  секретолітичну, протизапальну,  знеболюючу, кровоспинну, ранозагоювальну, бактеріостатичну,  седативну (навіть снотворну), гіпотензивну та протиалергічну.  Відвар із листя подорожника призначають при бронхітах, туберкульозі легень, коклюші, пневмосклерозі та інших захворюваннях  дихальних органів, що супроводяться виділенням густих секретів, при катарах шлунка з недостатньою кислотністю, гострих  шлунково-кишкових захворюваннях (гастрити, ентерити, ентероколіти), гострих і хронічних колітах, хронічних нефритах і виразковій хворобі. З готових аптечних препаратів використовують сік подорожника (див, статтю Подорожник блошиний) і  плантаглюцид. Плантаглюцид застосовують як спазмолітичний  і протизапальний засіб при гіпацидних гастритах, виразковій  хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки з нормальною і  недостатньою кислотністю (в період загострення і для профілактики рецидивів). Тривалість лікування в період загострення —  3—4 тижні. Плантаглюцид і відвар  листя подорожника протипоказані при гіперацидних гастритах  і виразковій хворобі шлунка з  підвищеною кислотністю. Листя  подорожника входить до складу  грудного чаю. В народній медицині відвар або настій листя  подорожника п'ють і як «кровоочисний» засіб, від кропив'янки,  при цинзі, гарячці й атеросклерозі, у випадку печії, відрижки,  метеоризму, проносу й геморою,  при запаленні сечового міхура,  від нічного нетримання сечі й набряків, при раку шлунка і легень,  злоякісних виразках шкіри та слоновості. Насіння подорожника  великого має обволікаючі, пом'якшувальні й протизапальні властивості. Вживають його так само,  як і насіння подорожника блошиного, Разом з тим відвар насіння  подорожника великого п'ють по 1  столовій ложці 3 рази на день  протягом 1 — 2 місяців при жіночому безплідді на грунті гормональної недостатності й при цукровому діабеті. Широко використовують подорожник і як зовнішній засіб. Свіже листя прикладають до фурункулів, ран, виразок,  опіків, забиттів, порізів і наривів.  Соком потовченого листя подорожника лікують дерматити від  укусів комах. Порошок з листя  використовують для присипання  ран (кровоспинна дія) і для виготовлення мазі, яка є ефективним  засобом для лікування гноячкових  захворювань шкіри. Відваром листя промивають рани і виразки, полощуть рот при запаленні ясен,  роблять примочки при запаленні  очей і дерматитах. Есенцію із  свіжої рослини використовують у  гомеопатії.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — відвар листя (10 г,  або 2 столові ложки, сировини на  200 мл окропу) по половині — третині  склянки за 10 — 15 хвилин до іди 3-4  рази на день; плантаглюцид (Plantagjucidum) по 0,5—1 г (по 1/2 — 1 чайній  ложці) 2—3 рази на день на 20—ЗО  хвилин до їди в чверті склянки теплої  води (для профілактики рецидивів приймають по 1 г 1—2 рази на день протягом 1-2 місяців); сік подорожника  (дрібно порізане свіже листя подорожника змішують з рівною кількістю  цукру і настоюють у теплому місці  протягом 2 тижнів) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день за 20 хвилин до їди  при раку шлунка; настій 2 столових  ложок суміші (порівну) листя подорожника великого і шавлії лікарської на  двох склянках окропу приймають при  виразковій хворобі 3 рази на день до  їди по третині склянки в перші 10  днів, а потім— по півсклянки протягом  1—2 місяців.  ЗОВНІШНЬО — компреси з соку подорожника для лікування злоякісних пухлин; настій листя (50 г сировини на 200  мл окропу) для полоскання, обмивань,  примочок і компресів; мазь (10 г порошку з листя на 90 г вазеліну) для лікування гноячкових захворювань шкіри.  

ПОДОРОЖНИК ІНДІЙСЬКИЙ,  подорожник піщаний;  подорожник индийский  Plantago scabra, синоніми:  P. arenaria, P. indica—  однорічна трав'яниста шерстистоопушена рослина родини подорожникових. Стебло прямостояче,  розгалужене, густооблистнене,  15—ЗО см заввишки. Листки прості, цілокраї, супротивні, сидячі,  лінійні або вузьколінійні, 2—5 см  завдовжки і 5 мм завширшки.  Квітки дрібні, правильні, двостатеві, зібрані в густі яйцевидні або  довгасті колоски, які на верхівці  рослини утворюють зонтик; віночок плівчастий, сухий. Плід — коробочка. Цвіте у червні — вересні.  

Поширення. Росте на сухих піщаних місцях, біля доріг, іноді —  в посівах на Поліссі, в лісостепових і степових районах,  у східних приморських районах  Криму.  Заготівля і зберігання. Використовують насіння (Semen Psyllii) і  сік із свіжого листя. Зрізані в період дозрівання плодів верхівки  -рослини досушують, обмолочують і просівають через сито. Одержане насіння зберігають у закритій посудині в сухому місці.  Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Насіння містить  слиз, жирну олію, білкові речовини тощо.  

Фармакологічні властивості і використання. Відвар насіння використовують як послаблюючий  та обволікаючий засіб при запорах і хронічних колітах. При  хронічних колітах вживають і  свіжий сік рослини.  Лікарські форми і застосування. Відвар  насіння (10 г насіння на 200 мл окропу)  по 1 столовій ложці на день натщесерце.  

ПОДОРОЖНИК  ЛАНЦЕТОЛИСТИЙ,  поранник, порізник, собачі  язички;  подорожник ланцетолистими  Plantago lanceolata —  багаторічна трав'яниста рослина  родини подорожникових. Стебло  (квіткова стрілка) просте, безлисте, прямостояче або висхідне,  борозенчасте, слабоволосисте,  10—50 см заввишки. Листки ланцетні або вузьколанцетні, гострі,  при основі звужені в черешок,  цілокраї або злегка зубчасті,  з 3—7 поздовжніми жилками,  майже голі або вкриті більш-менш  довгими волосками, зібрані прикореневою розеткою; черешки за  довжиною дорівнюють пластинці. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, сидячі, зібрані на верхівці стебла коротким густим яйцевидним, видовженим або еліпсоїдно-циліндричним колосом; віночок буруватий, плівчастий, з циліндричною, злегка здутою, трубочкою і чотирироздільним відгином. Плід — коробочка. Цвіте  з квітня по вересень.  

Поширення. Подорожник ланцетолистий росте по всій території  України в степах, на степових  схилах, кам'янистих відслоненнях, луках і трав'янистих місцях  та серед чагарників.  Заготівля і зберігання. Див. статтю  Подорожник великий. Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Подорожник ланцетолистий має близький до подорожника великого хімічний  склад, але відрізняється трохи  іншим вмістом і співвідношенням  компонентів, що його складають.  Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті  Подорожник великий.  

ПОДОРОЖНИК СЕРЕДНІЙ  подорожник средний  Plantago media —  багаторічна трав'яниста шорсткоопушена рослина родини подорожникових. Стебло (квіткова  стрілка) просте, безлисте, при  основі висхідне, тонкоборозенчасте, 15—70 см заввишки. Листки еліптичні або яйцевидні, з 5 поздовжніми жилками, на верхівці  пригострені, при основі ширококлиновидні, з обох боків волосисті, зібрані прикореневою розеткою, черешки в 4—10 раз коротші  за пластинку. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, сидячі, зібрані на верхівці стебла густим циліндричним або видовженоциліндричним колосом; віночок сріблясто-білий, з циліндричною трубочкою і чотирироздільним відгином. Плід — коробочка. Цвіте з  травня по серпень.  

Поширення. Подорожник середній росте по всій території  України на сухих луках, степових  схилах, трав'янистих місцях та  узліссях.  Заготівля і зберігання. Див. статтю  Подорожник великий. Рослина  неофіцинальна.  

Хімічний склад. Подорожник середній має близький до подорожника великого хімічний склад, але  відрізняється дещо іншим вмістом  і співвідношенням компонентів,  що його складають.  Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті  Подорожник великий.