ПОДОРОЖНИК
БЛОШИНИЙ подорожник блошный Plantago psyllium — однорічна трав'яниста коротковолосиста рослина
родини подорожникових. Стебло прямостояче, гіллясте, 10—40 см заввишки, з
залозистим опушенням у верхній частині.
Листки супротивні, лінійні, цілокраї або у верхній частині розставленозубчасті, з
загостреною верхівкою. Квітки дрібні,
двостатеві, в щільних яйцевидних або кулястих суцвіттях-головках, що сидять на довгих квітконосах у пазухах листків; віночок трубчастий,
рожевувато-буруватий, плівчастий, волосистий,
з чотирироздільним відгином. Плід —
коробочка. Цвіте у червні — липні. Насіння дозріває у серпні — вересні.
Поширення. Подорожник блошиний у дикому стані росте на сухих схилах на Закавказзі. На Україні (в Сумській та Полтавській областях)
подорожник блошиний культивують як лікарську рослину. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків
використовують насіння (Semen Psyllii) і
свіжу траву (Herba Plantaginis psyllii recens) подорожника. Траву заготовляють
на початку цвітіння рослини. Зібрану сировину негайно відправляють на завод для переробки на сік. Для одержання насіння траву
подорожника скошують (найкраще у фазі повної стиглості насіння в нижніх суцвіттях), досушують під укриттям на вільному повітрі і обмолочують. Зберігати насіння треба в сухому місці у щільно закритих банках чи бляшанках.
Хімічний склад. Насіння подорожника містить значну кількість слизу,
жирну олію, білки, мінеральні солі та
іридоїдний глікозид аукубін. У траві
подорожника є слиз, аукубін, флавоноїди та інші речовини.
Фармакологічні властивості і
використання. Насіння подорожника
блошиного (ціле або потовчене) вживають як проносний засіб при хронічних запорах. Проносний ефект зумовлюється слизистими речовинами: при зіткненні з
вологою, особливо в лужному середовищі кишечника, відбувається значне набухання
насіння і як наслідок збільшується об'єм
кишкового вмісту, що зумовлює посилену перистальтику внаслідок механічного подразнення слизової
оболонки кишечника. Крім того, наявність у насінні великої кількості слизу
зумовлює його обволікаючі, пом'якшувальні й протизапальні
властивості, здатність адсорбувати бактерії.
Експериментально доведено, що подорожник блошиний прискорює процес зсідання крові. Зважаючи на
це, вживання відвару (Decoctum seminis
Plantaginis psyllii) і слизу (Mucilaginis seminis Plantaginis psyllii) з насіння
подорожника показане при виразкових
ураженнях слизових оболонок
шлунково-кишкового тракту і при
хронічних запальних станах, ускладнених
кровотечами. Місцево, у вигляді припарок
з подрібненого насіння, розмоченого в
гарячій воді, подорожник блошиний застосовують при запаленнях слизових оболонок
очей, при хворобах шкіри (виразки, припухлості), для лікування тріщини соска грудної залози у матєрів-годувальниць (припарки прикладають до тріщини після кожного годування). Готовий аптечний препарат
«сік подорожника», який складається з суміші рівних об'ємів соку свіжозібраного листя
подорожника великого і трави подорожника
блошиного, призначають усередину як
гіркоту при анацидних гастритах і
хронічних колітах, при виразковій хворобі
шлунка і дванадцятипалої кишки без
підвищеної кислотності й зовнішньо при ранах, порізах тощо. В поєднанні з антибіотиками
й сульфаніламідними препаратами сік із
свіжої трави подорожника блошиного
застосовують при хронічній дизентерії. Лікарські
форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — одну
столову ложку насіння потовкти й
прийняти на ніч або вранці натщесерце,
запиваючи водою; відвар насіння
подорожника блошиного (10 г сировини заливають 200 мл окропу, кип'ятять 10 хвилин на водяній бані, охолоджують 10 хвилин і проціджують) по 1 столовій ложці 1 раз на день натщесерце (готують перед вживанням!); слиз насіння подорожника
блошиного (2 столові ложки сировини промивають, заливають 200 мл окропу, охолоджують 10 хвилин) по 1 столовій ложці натщесерце (готують перед вживанням!); сік подорожника (Succus Plantaginis) no 1 столовій ложці З рази на день за 15—20 хвилин до їди протягом ЗО днів (перед вживанням сік розводять у чверті склянки води). ЗОВНІШНЬО — припарки з потовченого насіння.
ПОДОРОЖНИК
ВЕЛИКИЙ, трипутник; подорожник большой Plantago major — багаторічна трав'яниста рослина родини подорожникових. Стебло безлисте, тонкоборознистє, 10—60 см заввишки. Листки яйцевидні або еліптичні, цілокраї, голі або злегка опушені, звужені в широкий черешок, з
3—9 поздовжніми жилками, зібрані прикореневою розеткою; черешки коротші за
пластинку або майже дорівнюють їй. Квітки дрібні, правильні, двостатеві,
сидячі, зібрані на верхівці стебла
циліндричним колосом; віночок буруватий, з циліндричною трубочкою і
чотирироздільним відгином. Плід — коробочка. Цвіте з червня по жовтень. Плоди
достигають з липня.
Поширення. Подорожник великий росте на смітниках, городах, біля доріг і на вологих трав'янистих місцях по всій території України.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя (Folium Plantaginis majoris) і насіння (Semen Plantaginis majoris)
подорожника. Листя заготовляють під час цвітіння рослини й використовують свіжим (для добування соку)
або сушать, розстеливши тонким (3—5 см завтовшки) шаром на тканині чи папері в затінку на
вільному повітрі або в добре
провітрюваному приміщенні й час від часу перемішуючи. Штучне сушіння проводять при температурі 40—50°. Сушіння припиняють, коли черешки стають ламкими. Пожовкле й побуріле листя відкидають. Сухої сировини виходить
22—23% . Насіння подорожника
заготовляють восени. Готову сировину зберігають у сухому місці в щільно закритих банках чи бляшанках. Строк придатності — 3
роки. Листя подорожника є у продажу в аптеках.
Хімічний склад. Листя містить глікозид
аукубін, флавоноїди (гомоплантагінін, плантагінін, похідні байкалеїну і
скутеляреїну тощо), гіркі, дубильні й
пектинові речовини, слиз, оксикоричні
кислоти (хлорогенова і неохлорогенова), фактор Т (бере участь у процесі зсідання крові), вітамін С і К, каротин, холін, аденін, сапоніеіи та
сліди алкалоїдів. У насінні є значна
кількість слизу, жирна олія, аукубін,
олеанолова кислота, стероїдні сапоніни
та вуглеводи.
Фармакологічні властивості і
використання. Галенові препарати з листя подорожника виявляють багатосторонню
терапевтичну дію: секретолітичну,
протизапальну, знеболюючу, кровоспинну,
ранозагоювальну, бактеріостатичну, седативну
(навіть снотворну), гіпотензивну та протиалергічну. Відвар із листя подорожника призначають при
бронхітах, туберкульозі легень, коклюші, пневмосклерозі та інших захворюваннях дихальних органів, що супроводяться виділенням
густих секретів, при катарах шлунка з недостатньою кислотністю, гострих шлунково-кишкових захворюваннях (гастрити,
ентерити, ентероколіти), гострих і хронічних колітах, хронічних нефритах і
виразковій хворобі. З готових аптечних препаратів використовують сік
подорожника (див, статтю Подорожник блошиний) і плантаглюцид. Плантаглюцид застосовують як
спазмолітичний і протизапальний засіб
при гіпацидних гастритах, виразковій хворобі
шлунка і дванадцятипалої кишки з нормальною і недостатньою кислотністю (в період загострення
і для профілактики рецидивів). Тривалість лікування в період загострення — 3—4 тижні. Плантаглюцид і відвар листя подорожника протипоказані при
гіперацидних гастритах і виразковій хворобі
шлунка з підвищеною кислотністю. Листя подорожника входить до складу грудного чаю. В народній медицині відвар або
настій листя подорожника п'ють і як
«кровоочисний» засіб, від кропив'янки, при
цинзі, гарячці й атеросклерозі, у випадку печії, відрижки, метеоризму, проносу й геморою, при запаленні сечового міхура, від нічного нетримання сечі й набряків, при
раку шлунка і легень, злоякісних
виразках шкіри та слоновості. Насіння подорожника великого має обволікаючі, пом'якшувальні й
протизапальні властивості. Вживають його так само, як і насіння подорожника блошиного, Разом з
тим відвар насіння подорожника великого
п'ють по 1 столовій ложці 3 рази на день
протягом 1 — 2 місяців при жіночому
безплідді на грунті гормональної недостатності й при цукровому діабеті. Широко
використовують подорожник і як зовнішній засіб. Свіже листя прикладають до
фурункулів, ран, виразок, опіків,
забиттів, порізів і наривів. Соком
потовченого листя подорожника лікують дерматити від укусів комах. Порошок з листя використовують для присипання ран (кровоспинна дія) і для виготовлення мазі,
яка є ефективним засобом для лікування
гноячкових захворювань шкіри. Відваром
листя промивають рани і виразки, полощуть рот при запаленні ясен, роблять примочки при запаленні очей і дерматитах. Есенцію із свіжої рослини використовують у гомеопатії. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар листя (10 г, або 2 столові ложки, сировини на 200 мл окропу) по половині — третині склянки за 10 — 15 хвилин до іди 3-4 рази на день; плантаглюцид (Plantagjucidum) по
0,5—1 г (по 1/2 — 1 чайній ложці) 2—3
рази на день на 20—ЗО хвилин до їди в
чверті склянки теплої води (для
профілактики рецидивів приймають по 1
г 1—2 рази на день протягом 1-2 місяців); сік
подорожника (дрібно порізане свіже листя
подорожника змішують з рівною кількістю цукру
і настоюють у теплому місці протягом 2
тижнів) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день за 20 хвилин до їди при раку шлунка; настій 2 столових ложок суміші (порівну) листя подорожника
великого і шавлії лікарської на двох
склянках окропу приймають при виразковій
хворобі 3 рази на день до їди по третині
склянки в перші 10 днів, а потім— по
півсклянки протягом 1—2 місяців. ЗОВНІШНЬО — компреси з соку подорожника для
лікування злоякісних пухлин; настій листя (50 г сировини на 200 мл окропу) для полоскання, обмивань, примочок і компресів; мазь (10 г порошку з листя на 90 г вазеліну) для лікування
гноячкових захворювань шкіри.
ПОДОРОЖНИК ІНДІЙСЬКИЙ, подорожник піщаний; подорожник индийский Plantago scabra, синоніми: P. arenaria, P. indica— однорічна трав'яниста шерстистоопушена рослина
родини подорожникових. Стебло
прямостояче, розгалужене,
густооблистнене, 15—ЗО см заввишки.
Листки прості, цілокраї, супротивні, сидячі, лінійні або вузьколінійні, 2—5 см завдовжки і 5 мм завширшки. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, зібрані
в густі яйцевидні або довгасті колоски,
які на верхівці рослини утворюють
зонтик; віночок плівчастий, сухий. Плід — коробочка. Цвіте у червні — вересні.
Поширення. Росте на сухих піщаних місцях, біля доріг, іноді — в посівах на Поліссі, в лісостепових і
степових районах, у східних приморських
районах Криму. Заготівля і зберігання. Використовують насіння
(Semen Psyllii) і сік із свіжого листя.
Зрізані в період дозрівання плодів верхівки -рослини досушують, обмолочують і просівають
через сито. Одержане насіння зберігають у закритій посудині в сухому місці. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Насіння містить слиз, жирну олію, білкові речовини тощо.
Фармакологічні властивості і
використання. Відвар насіння
використовують як послаблюючий та
обволікаючий засіб при запорах і хронічних колітах. При хронічних колітах вживають і свіжий сік рослини. Лікарські форми і застосування. Відвар насіння (10 г насіння на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці на день натщесерце.
ПОДОРОЖНИК
ЛАНЦЕТОЛИСТИЙ, поранник, порізник, собачі язички; подорожник ланцетолистими Plantago lanceolata — багаторічна трав'яниста рослина родини подорожникових. Стебло (квіткова стрілка) просте, безлисте,
прямостояче або висхідне, борозенчасте,
слабоволосисте, 10—50 см заввишки.
Листки ланцетні або вузьколанцетні, гострі, при основі звужені в черешок, цілокраї або злегка зубчасті, з 3—7 поздовжніми жилками, майже голі або вкриті більш-менш довгими волосками, зібрані прикореневою
розеткою; черешки за довжиною дорівнюють
пластинці. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, сидячі, зібрані на верхівці
стебла коротким густим яйцевидним, видовженим або еліпсоїдно-циліндричним
колосом; віночок буруватий, плівчастий, з циліндричною, злегка здутою,
трубочкою і чотирироздільним відгином. Плід — коробочка. Цвіте з квітня по вересень.
Поширення. Подорожник ланцетолистий росте по всій території України в степах, на степових схилах, кам'янистих відслоненнях, луках і
трав'янистих місцях та серед чагарників.
Заготівля і зберігання. Див. статтю Подорожник великий. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Подорожник ланцетолистий має близький до подорожника
великого хімічний склад, але
відрізняється трохи іншим вмістом і
співвідношенням компонентів, що його
складають. Фармакологічні властивості і
використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Подорожник великий.
ПОДОРОЖНИК
СЕРЕДНІЙ подорожник средний Plantago media — багаторічна трав'яниста шорсткоопушена рослина
родини подорожникових. Стебло (квіткова стрілка)
просте, безлисте, при основі висхідне,
тонкоборозенчасте, 15—70 см заввишки. Листки еліптичні або яйцевидні, з 5
поздовжніми жилками, на верхівці пригострені,
при основі ширококлиновидні, з обох боків волосисті, зібрані прикореневою
розеткою, черешки в 4—10 раз коротші за
пластинку. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, сидячі, зібрані на верхівці
стебла густим циліндричним або видовженоциліндричним колосом; віночок
сріблясто-білий, з циліндричною трубочкою і чотирироздільним відгином. Плід —
коробочка. Цвіте з травня по серпень.
Поширення. Подорожник середній росте по всій території України на сухих луках, степових схилах, трав'янистих місцях та узліссях. Заготівля і зберігання. Див. статтю Подорожник великий. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Подорожник середній має близький до подорожника
великого хімічний склад, але відрізняється
дещо іншим вмістом і співвідношенням
компонентів, що його складають. Фармакологічні властивості і використання,
лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Подорожник великий.
|