Секрет Просвета

ПЛАУН АЛЬПІЙСЬКИЙ,  п'ядич альпійський;  плаун альпийский  Diphasiastrum alpinum,  синоніми: Lycopodium alpinum,  Diphasium  alpinum —  багаторічна вічнозелена трав'яниста рослина родини плаунових.  Стебло повзуче, 20—60 см завдовжки, з прямостоячими сірозеленими багаторазово розгалуженими, зібраними у пучки гілочками заввишки 4—11 см. Листки  стебла і гілок, що несуть стробіли (спороносні колоски), роз  міщені спірально. У безплідних  сплющених гілок листки товстуваті й гострі, парносупротивні,  притиснуті, розміщені в 4 ряди: крайові — яйцевидно-ланцетні, до середини зрослі між собою  і з гілкою, а ті, що містяться на  плоскому боці гілок,— довгасті.  Стробіли 10—16 мм завдовжки,  одиничні сидячі, з широкояйцевидними, загостреними, по краю  вирізаними споролистками. Спороносить у серпні — вересні.  

Поширення. Плаун альпійський  росте в Карпатах на гірських луках і ск&лях.  Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують спори  плауна. Правила заготівлі і зберігання спор див. у статті Плаун  булавовидний.  

Хімічний склад. Спори плауна  альпійського мають близький до  спор плауна булавовидного хімічний склад, але відрізняються дещо  іншим вмістом і співвідношенням  його компонентів.  Фармакологічні властивості і ви  користання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті  Плаун булавовидний.  

ПЛАУН БАРАНЕЦЬ,  п'ядич баранець;  баранец обыкновенный  Huperzia selago, синонім —  Lycopodium selago —  багаторічна вічнозелена трав'яниста рослина родини ба ранцевих.  Стебла прямостоячі або висхідні,  5—25 см заввишки, вилчасто розгалужені, густо вкриті лінійноланцетними цілокраїми або  дрібнопилчастими загостреними  відстовбурченими або косо вгору  спрямованими листками, розміщеними вісьмома поздовжніми  рядами. Спороносні колоски не  утворюються, спорангії розміщені  в пазухах звичайних листків у середній або верхній частині стебла.  Спороносить у червні. На вершечках стебел і пагонів розвиваються  вкриті листочками бруньки, які  восени відпадають.  

Поширення. Плаун баранець росте  в Карпатах і на Поліссі в тінистих лісах, на скелях. Рослині  загрожує знищення, її занесено  до Червоної книги Української  РСР.  Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують траку  рослини (Herba Lycopodii selaginis). Збирають траву у серпні —  вересні, зрізуючи! її гострим  ножем або серпом без прикореневих побурілих частин і обов'язково струшуючи на грунт  зимуючі бруньки, що містяться  в пазухах верхніх листочків стебла. Виривати рослини з корінням  категорично заборонено! Зібрану  сировину сушать у затінку на  протязі, розсипаючи тонким (3—  5 см завтовшки) шаром на папері  або тканині. Сухої трави виходить  25—30% . Зберігають її окремо від  іншої лікарської сировини (рослина отруйна!). Строк придатності —3 роки.  

Хімічний склад. Трава плауна  баранця містить 0,3—1,1 % алкалоїдів (селагін, лікоподин, псевдоселагін, акрифолін, алкалоїд  (L-8), флавоноїди, смолисті речовини та понад 40 мікроелементів.  

Фармакологічні властивості і використання. В науковій медицині  плаун використовують для лікування хронічного алкоголізму.  Суть лікування полягає у виробленні умовнорефлекторної огиди  до алкоголю. Через 4 дні після  останнього вживання спиртного  хворому дають випити не натще,  але на порожній шлунок (увечері)  80—100 мл свіжоприготованого  відвару трави плауна баранця,  а через 3 —15 хвилин дають спочатку добре понюхати, а потім  випити 3—5 мл горілки або вина.  Через 10—15 хвилин (інколи аж  через 1 — 3 години) настає блювання, яке може повторюватися до  5—8 раз. Перед настанням кожного наступного блювання приймання алкоголю повторюють. Відраза до спиртного настає після 2—  З сеансів, що проводяться з проміжками в 5—7 днів. Успіх лікування залежить від ступеня прояву алкоголізму, індивідуальних  особливостей і бажання хворого  вилікуватися. В разі рецидиву  лікування повторюють через 0,5—  1—2 роки. У народній медицині  траву плауна баранця використовують, крім того, як проносний  і абортивний засіб, від глистів,  при нервових і шкірних хворобах.  Лікування відваром трави плауна  баранця протипоказане при тиреотоксикозі й діабеті, при вираженому кардіосклерозі, атеросклерозі судин мозку, гіпертонії, бронхіальній астмі, туберкульозі легень, при хворобах печінки і нирок, виразковій хворобі  шлунка і дванадцятипалої кишки  та людям у віці понад 60 років.  Лікування цією рослиною треба  проводити з дозволу й під наглядом лікаря. Передозування й невміле застосування препаратів  плауна баранця може призвести  до тяжкого отруєння і навіть до  смерті.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО  відвар трави (10 г  сировини на 200 мл окропу, кип'ятити  10 хвилин на слабому вогні) по 80—  100 мл на прийом при хронічному  алкоголізмі.  

ПЛАУН БУЛАВОВИДНИЙ,  п'ядич булавовидний;  плаун булавовидный  Lycopodium clavatum —  багаторічна вічнозелена трав'яниста рослина родини плаунових  заввишки ЗО—50 см. Стебло  повзуче, вилчасто розгалужене,  округле, з висхідними розгалуженими гілочками, густо вкритими  лінійно-ланцетними, майже цілокраїми, спрямованими косо вгору  листками, загостреними в довгу  білу щетинку; молоді висхідні гілочки продовжуються в довгу  пряму ніжку, вкриту тісно прилеглими жовтуватими лінійноланцетними листочками, з 2 або  З—4 стробілами (спороносними  колосками) на кінці. Стробіли  циліндричні, 20—40 мм завдовжки, з тісно сидячими яйцевидними  довгозагостреними листками, у  пазухах яких містяться нирковидні мішечки — спорангії, наповнені спорами. Спороносять у липні—  серпні.  

Поширення. Плаун булавовидний  росте в Карпатах, на Поліссі та  в північній частині Лісостепу в  соснових лісах на вологому піщаному грунті.  Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують спори  (Sporae Lycopodii) рослини. Заготівлю починають у другій половині літа, коли стробіли набудуть жовтого кольору. Заготівельні роботи треба проводити  зранку по росі або у вологу погоду, бо за сухої погоди досить  найменшого дотику до рослини,  щоб спори обсипались. Гілочки з  стробілами обережно зрізують  ножицями у підставлену знизу  металеву коробочку чи паперову  торбинку. Виривати рослини для  дальшого обрізування стробілів  категорично заборонено! Це призводить до знищення заростей,  які відновлюються липіе через  20—30 років. Зібрану сировину  сушать, підстеливши папір, на  сонці (там, де немає вітру} або  в теплому приміщенні. З висушеної сировини витрушують спори,  відокремлюють їх, просіваючи  крізь дрібне волосяне чи шовкове  сито, від гілочок та інших сторонніх домішок і зсипають у  пляшки, банки або подвійні паперові торбинки. З 15—20 кг сухих  стробілів одержують 1 кг спор.  Строк придатності спор необмежений. Сухі гілочки, що залишаються після відокремлення  спор, зберігають окремо і використовують у народній медицині  як лікарську сировину (Herba  Lycopodii).  

Хімічний склад. Спори плауна  містять до 50% жирної олії, до  складу якої входять гліцериди  вищих жирних кислот — пальмітинової, стеаринової, ар охі нової, діоксистеаринової, олеїнової,  лінолевої та міристинової, полімерний терпен споронін, фітостерин, гліцерин, протеїни, клітковину, цукри та мінеральні речовини. У траві рослини є до 0,12% алкалоїдів, у тому числі лікоподин,  клаватин, клаватоксин і лікодин.  

Фармакологічні властивості і використання. Спори плауна використовують як найкращу присипку для немовлят, для присипання  запрілих місць, гострих і навіть  мокнучих екзем, пролежнів, ран,  опіків та відморожень і як присипку при сверблячці. У вигляді  відвару спори використовують  для обмивань і примочок при  шкірних захворюваннях (короста,  псоріаз, сверблячі висипи, гнояки,  фурункули, товчені рани) та для  місцевих ванн при судомі. Внутрішнє застосування спор зумовлене їхніми протизапальними, болетамувальними й сечогінними  властивостями. Відвар спор п'ють,  не проціджуючи, при запальних  хворобах нирок і сечового міхура,  затримці сечі в дітей, при печінкових і ниркових коліках, спазмах  м'язів травного тракту, нервових  і ревматичних болях та при хворобах дихальних шляхів. Замість  відвару спор можна вживати настій плауна. В гомеопатії спори  плауна застосовують при хворобах шлунково-кишкового тракту,  печінки й дихальних органів  (пневмонія, бронхіт та ін.), а у  фармацевтиці — для обсипання  пілюль.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО— відвар спор (1 столова  ложка сировини на 200 мл холодної  води, варити, помішуючи ложечкою, 15  хвилин) по 1 столовій ложці через  кожну годину; настій трави (половина  чайної ложки сировини по 200 мл  окропу, настоюють 10 хвилин) по 1  склянці на день ковтками; мед, посипаний спорами плауна, по 1 столовій ложці через кожні 2 години при хворобах  сечового міхура.  ЗОВНІШНЬО — спори (Lycopodium) у  формі присипок у чистому вигляді  або в суміші (порівну) з крохмалем;  примочки, обмивання й місцеві ванни з  відвару спор (готують, як у попередньому прописі).  

ПЛАУН ДВОІОС1РИЙ,  плаун сплющений, п'ядич  двогострий;  плаун обоюдоострый  Diphasiastrum complanatum,Lycopodium anceps, синонім —  L. complanalum —  багаторічна вічнозелена трав'яниста заввишки до 40 см рослина  родини плаунових. Стебла довгі  (до 1 м завдовжки), підземні,  повзучі, з прямостоячими яскраво-зеленими віялоподібно зібраними, повторно розгалуженими  гілками; плідні гілочки переходять у довгу, рідко обсаджену  листками вилчасторозгалужену  ніжку з 2—6 (рідко 4) стробілами  (спороносними колосками) на  кінці. Листки повзучого стебла  і головних його гілок, що несуть  стробіли, розміщені спірально,  вони однакові. У безплідних сплющених гілок листки дрібні, попарносупротивні, притиснуті, розміщені в 4 ряди, за формою і величиною не однакові: крайові —  трикутно-ланцетні, кулясті, дуже  загострені, а ті, що містяться на  плоскому боці гілочок — вужчі,  майже шиловидні. Стробіли 25 мм  завдовжки, циліндричні, з яйцевидними, по краю виїмчасто-зарубчастими споролистками, трохи  довшими за спорангії. Спороносить у серпні — вересні.  

Поширення. Плаун двогострий  росте в північній частині Лісостепу, на Поліссі, зрідка в Карпатах у хвойних лісах.  Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують спори  плауна двогострого. Правила  заготівлі і зберігання спор див.  у статті Плаун булавовидний.  

Хімічний склад. Спори плауна  двогострого мають близький до  спор плауна булавовидного хімічний склад, але відрізняються  дещо іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його  складають.  Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і  застосування — усе так, як у статті Плаун булавовидний.  

ПЛАУН ЗАПЛАВНИЙ,  п'ядич заплавний;  плаун заливаемый  Lycopodiella inundata, синонім — Lycopodium inundaturn —  багаторічна вічнозелена трав'яниста заввишки 5—10 см рослина  родини плаунових. Стебло повзуче, просте, рідше — вилчасто розгалужене, міцно прикріплене корінням до землі, завдовжки до 10,  рідше до 15 см, густо вкрите м'якими лінійно-гаиловидними цілокраїми, по краю вузькоперетинчастими листками, розміщеними  спірально або в 4--8 рядів; плідні гілки короткі, прості, несуть  довгі стробіли (спороносні колоски) без ніжок; спорангіальні  листки майже не відрізняються від  безплідних і тільки трохи частіші  й довші, ніж останні. Спороносить  у липні — вересні.  

Поширення. Плаун заплавний  росте на Поліссі, в північній частині Лісостепу, по річках заходить у Степ, де росте на вологих  місцях, коло боліт.  Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують спори плауна заплавного. Правила  заготівлі і зберігання спор див. у  статті Плаун булавовидний.  

Хімічний склад. Спори плауна заплавного мають близький до спор  плауна булавовидного хімічний  склад, але відрізняються трохи  іншим вмістом і співвідношенням  компонентів, що його складають.  Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті  Плаун булавовидний.  

ПЛАУН КОЛЮЧИЙ,  п'ядич колючий;  плаун годичный  Lycopodium annotinum —  багаторічна вічнозелена трав'яниста рослина родини плаунових.  Стебло повзуче, розгалужене, циліндричне, з угору стоячими  вилчасторозгалуженими гілочками, вкритими лінійно-ланцетними  дрібнопилчастими горизонтально  або назад відігнутими колючо-загостреними листками, розміщеними п'ятьма поздовжніми рядами. Молоді, спрямовані вгору,  гілочки закінчуються одиничними  стробілами (спороносними колосками), що сидять безпосередньо  на гілочках, без ніжок. Стробіли  циліндричні, з тісно сидячими  яйцевидними зубчастими короткозагостреними, по краю плівчастими листками, у пазухах яких  містяться нирковидні торбочкиспорангії, наповнені спорами.  Спороносить у серпні — вересні.  

Поширення. Плаун колючий зустрічається в Карпатах, на Поліссі, в північній частині Лісостепу  в лісах і на пісках. Рослина потребує охорони, її .занесено до  Червоної книги Української РСР.  Заготівля і зберігання. Для медчч  них потреб використовують спори плауна колючого. Про заготівлю і зберігання спор див. у етапі  Плаун булавовидний.  

Хімічний склад. Спори плауна колючого мають близький до спор  плауна булавовидного хімічний  склад, але відрізняються трохи  іншим вмістом і співвідношенням  компонентів, що його складають.  Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування— усе так. як у статті  Плаун булавовидний.