Секрет Просвета

ПІВНИКИ БЛІДІ  касатик бледный  Iris pallida —  багаторічна трав'яниста рослина  родини півникових. Має товсте  повзуче кореневище. Стебло ЗО—  60 см заввишки (значно перевищує листя), у верхній частині  розгалужене. Листки дворядні,  плоскі, широкомечовидні. Покривало з перетинчастими від основи  листочками. Квітки правильні,  двостатеві, ясно-фіолетові, запашні, на коротких квітконіжках,  у більш-менш багатоквітковому  суцвітті. Оцвітина віночкоподібна, з трьома зовнішніми й трьома внутрішніми частками відгину  і з трубочкою, яка за довжиною  майже дорівнює зав'язі; зовнішні  частки відгину широкооберненояйцевидні з жовтою борідкою,  у верхній частині відігнуті; внутрішні— вгору спрямовані, за  довжиною майже дорівнюють зовнішнім. Плід — довгаста тригранна коробочка. Цвіте у травні —  червні.  

Поширення. Півники бліді розводять у квітниках і парках, у Криму їх культивують як ефіроолійну рослину. В дикому стані на території СРСР їх немає.  Заготівля і зберігання. Див статтю Півники німецькі.  

Хімічний склад. Півники бліді мають близький до півників німецьких хімічний склад, але відрізняються дещо іншим вмістом і співвідношенням його компонентів.  Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті  Півники німецькі.

ПІВНИКИ БОЛОТНІ  касатик болотный  Iris pseudaorus —  багаторічна трав'яниста рослина  родини півникових. Має товсте  (до 2 см завтовшки) косе розгалужене кореневище. Стебло  кругле, трохи сплющене, 0,6 —  1,5 м заввишки, вкрите листом,  у верхній частині гіллясте; гілки  стебла прямостоячі, закінчуються  квітками, нижні довші, інші поступово в коро чені. Листки дворядні плоскі, широко мечовидні,  гострі; нижні листки такої ж довжини, як і стебло, верхні —  короткі. Покривало дволисте (листочки трав'яні, з перетинчастими краями), з 2—3 квітками; квітки правильні, двостатеві, яскраво-жовті, одиничні. Оцвітина віночковидна, з трубочкою, вдвоє  коротшою за зав'язь, і з трьома  зовнішніми та трьома внутрішніми частками відгину; зовнішні частки відгину — з оберненояйцевидною, донизу відігнутою  пластинкою, при основі звуженою  в короткий нігтик, внутрішні —  втроє коротші, оберненоланцетні,  прямостоячі, менші за частки  стовпчика; останні — з двома гострими, наверху зубчастими лопатями. Плід — коробочка (еліптична, тупотригранна, з вістрям).  Цвіте у червні — липні.  

Поширення. Півники болотні ростуть по всій території України  (крім Полинового Стопу й Гірського Криму) на болотах, по  берегах річок та озер.  Заготівля і зберігання. Див. статтю Півники німецькі.  

Хімічний склад. Кореневища півників болотних містять ефірну  олію, ізофлавоновий глікозид  іридин, дубильні речовини, органічні кислоти (шикімову, хінну,  яблучну, лимонну, фумарову і  молочну), жирну олію та крохмаль. У складі ефірної олії є кетон ірон.  

Фармакологічні властивості і використання. Півники болотні використовують як в'яжучий, відхаркувальний, протизапальний,  сечогінний, кровоспинний і глистогінний засіб.  У науковій медицині півники  застосовують як симптоматичний засіб (у складі збору за  прописом Здренко) при лікуванні папіломатозу сечового міхура,  анацидного гастриту і виразкової хвороби шлунка.  Значно ширше використовує півники народна медицина. Всередину (найчастіше у формі водного  настою) півники дають при бронхітах, пневмонії, ангіні, болях  у кишечнику, запальних захворюваннях селезінки, в разі водянки та від полюцій. При діареї,  асциті, кровотечах, зобі й круглих глистах ефективними засобами вважаються свіжий сік,  порошок і настойка кореневищ  на червоному вині. Настойку  кореневищ на 70% -ному спирті  вживають при метрорагії. Як зовнішній засіб водний настій сушених кореневищ використовують  для лікування опіків, гнійних рай,  виразок, нориць 1 подразнень шкіри, для полоскання ротової порожнини при хронічному і гострому гінгівітах та зубному  болі. При геморої приймають  сидячі ванни з настою свіжих  кореневищ півників. Настій кореневищ на соняшниковій олії  втирають у шкіру при запаленні  сідничного нерва, захворюваннях м'язів та суглобів.  У гомеопатії есенцію із свіжих  кореневищ застосовують при катаральному ентероколіті та випаданні волосся.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — настій із сухих кореневищ (1 столова ложка сировини  на 150 мл окропу) по 1—2 столові  ложки 3 рази на день; свіжий сік  з кореневищ по 10—15 г на день; порошок з кореневищ по 1—2 г три рази  на день до їди; настойку на вині (30 г  сировини на 200 мл червоного вина)  ПО 1 столовій ложці через кожні 2 години; настойку на 70% -ному спирті  (готують у співвідношенні 1,5 : 20) по  2 столові ложки 4—6 раз на день.  ЗОВНІШНЬО — полоскання, примочки  і обмивання настоєм із сухих кореневищ (1 чайна ложка сировини на  склянку холодної води, настояти 8 годин) ; розтирання настоєм сухих кореневищ на соняшниковій олії (100 —  120 г сировини на 500 мл олії); сидячі ванни з настою (400 г натертих  на тертці свіжих кореневищ варять  5 хвилин у 4 л води в закритій посудині, проціджують, охолоджують  до ЗО—35°) тривалістю 5—10 хвилин протягом 4—6 днів.  

ПІВНИКИ НІМЕЦЬКІ,  півники садові;  касатик германский —  багаторічна трав'яниста рослина  родини півникових. Має товсте,  коротке, повзуче кореневище.  Стебло прямостояче, 60—100 см  заввишки (перевищує листя), розгалужене. Листки дворядні, плоскі, мечовидні, загострені, сизозелені. Покривало з видовженочовниковидними перетинчастими  від середини листочками. Квітки  правильні, двостатеві, розміщені  на кінцях гілок і стебла. Оцвітина віночковидна, з трубочкою,  вдвоє довшою за зав'язь і з трьома зовнішніми та трьома внутрішніми частками відгину; зовнішні  частки оцвітини оберненояйцевидні, вертикальнозвислі, темнофіолетові, при основі жовтаві,  з буро-фіолетовими жилками і  жовтою поздовжньою борідкою;  внутрішні — прямостоячі, світлосині, раптово звужені в нігтик,  однакової довжини з зовнішніми.  Плід — довгаста тупотригранна  коробочка. Цвіте у травні —  червні.  

Поширення. В дикому стані трапляються в Закарпатській області  (м. Виноградів) на кам'янистих  схилах, серед чагарників. По всій  території України їх розводять  як декоративну рослину, часом вони дичавіють.  Заготівля і зберігання. Для. виготовлення ліків використовують  кореневища півників (Rhizoma  Iridis), які заготовляють восени  або рано навесні (перевагу віддають кореневищам з 2—3-річних  рослин). Викопані кореневища  добре миють у холодній воді від  землі, очищають від корінців  і решток листя й сушать цілими  або розрізаними вздовж, розстеливши тонким (3—5 см завтовшки)  шаром на папері чи тканині у затінку на відкритому повітрі або  в добре провітрюваному приміщенні. Штучне сушіння проводять при температурі 50°, слідкуючи, щоб кореневища не підгоріли або не запарились і не  потемніли при недостатній вентиляції. Сухої сировини виходить  25 % . Зберігають сировину в сухому приміщенні, яке добре провітрюється. Строк придатності —  3 роки. Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. У кореневищах  півників є ефірна олія, ізофлавоновий глікозид іридин, дубильні  речовини, органічні кислоти,  жирна олія, крохмаль, слиз і смолисті речовини. До складу ефірної  олії входять кетон ірон, бензойна, міристинова, тридецилова й  ундецилова кислоти; п-дециловий, бензойний і ноніловий альдегіди.  

Фармакологічні властивості і використання. Півники німецькі використовують як відхаркувальний, обволікаючий, болетамувальний і протизапальний засіб. Застосування їх показане при катарах верхніх дихальних шляхів, запаленні легень, хворобах  печінки і жовчного міхура та  при шлунково-кишкових колітах.  Як зовнішній засіб півники застосовують для лікування невродермітів, інфікованих ран, виразок і нориць та для виведення ластовиння. Настоєм кореневищ полощуть рот при зубному болі.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — настій кореневищ (1  чайна ложка сировини на 400 мл окропу, настояти 2 години) по півсклянки  4 рази на день до іди; столову ложку  суміші квіток дивини густоквіткової  (20 г), кореневищ півників німецьких (10 г), листя підбілу звичайного  (40 г), плодів анісу звичайного (20 г),  коріння алтеї лікарської (80 г) і солодки голої (30 г) заварюють двома  склянками окропу, настоюють 20 хвилин, проціджують і приймають по  півсклянки через 3 години як відхаркувальний засіб при захворюваннях  верхніх дихальних шляхів; дві чайні  ложки суміші (порівну) кореневищ  півників німецьких, плодів анісу звичайного, квіток дивини скіпетровидної, коріння алтеї лікарської й солодки голої заливають склянкою холодної води, настоюють 8 годин, проціджують і випивають за день як відхаркувальний засіб при захворюваннях верхніх дихальних шляхів; дві столові ложки суміші кореневищ півників німецьких (7,5 г), листя підбілу звичайного  (30 г), квіток дивини скіпетровидної  (15 г), трави чебрецю плазкого (22,5 г),  плодів анісу звичайного (15 г), коріння алтеї лікарської (60 г) заварюють у  500 мл окропу, варять 5—10 хвилин,  охолоджують, проціджують і п'ють по  чверті склянки 3—4 рази на день як відхаркувальний засіб при захворюваннях  верхніх дихальних шляхів.  ЗОВНІШНЬО — полоскання, примочки  і обмивання настоєм (1 чайна ложка сировини на склянку холодної води, настояти 8 годин); присипки порошком  з кореневищ при невродермітах.  

ПІВНИКИ ФЛОРЕНТІЙСЬКІ  касатик флорентийский  Iris tlorentina —  багаторічна трав'яниста рослина  родини півникових. Має товсте  повзуче кореневище. Стебло до  60 см заввишки (значно перевищує листя), у верхній частині розгалужене, з 2—4 покривалами.  Листки дворядні, плоскі, широкомечовидні. Покривало з ланцет но-човниковидними, вздовж середини трав'янистими, по краях  широкоперетинчастими листочками. Квітки правильні, двостатеві,  білі, жовті, блідо-голубі, одиничні, на довгих квітконіжках. Оцвітина віночковидна, з трубочкою,  трохи довшою за зав'язь і з трьома зовнішніми й трьома внутрішніми частками відгину; зовнішні  частки відгину оберненояйцевидні, у верхній частині відігнуті,  при основі — з бурими жилками  і ясно-жовтою борідкою, внутрішні— видовжено-оберне но яйцевидні, до основи звужені в нігтик.  Плід — тригранна коробочка.  Цвіте у травні — червні.  

Поширення. Півники флорентійські розводять у квітниках і парках, у Криму культивують як  ефіроолійну рослину. В дикому  стані на території СРСР відсутні  Заготівля і зберігання. Див. статтю Півники німецькі.