ПІДМАРЕННИК
М'ЯКИЙ подмаренник мягкий Galium mollugo — багаторічна трав'яниста рослина родини маренових. Має розгалужене дерев'янисте
кореневище. Стебло висхідне, чотиригранне, розгалужене, голе, 50— 100
см заввишки. Листки сидячі, цілокраї, лінійні або лінійнодовгасті,
гострокінцеві, до основи звужені, з 1
жилкою, голі й гладенькі, у восьмичленних кільцях, часто з загорнутими краями. Квітки запашні, дрібні, правильні,
зрослопелюсткові, чотиричленні, зібрані у велику розлогу ВерхІВКОВу ВОЛОТЬ;
ВІНОЧОК колесовидний, білий, 2,5— 3,5 мм у діаметрі. Плід — сухий торішок. Цвіте у
червні — серпні.
Поширення. Підмаренник м'який росте в Карпатах, на Поліссі, в Лісостепу на луках, по берегах річок, на узліссях, серед чагарників. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків
використовують траву підмаренника,
зібрану в період його цвітіння. Зрізують
верхівки стебел завдовжки 20— ЗО см, в'яжуть у невеличкі пучки й розвішують для сушіння у провітрюваному
приміщенні або в затінку на відкритому
повітрі. Висушену траву зберігають у
добре закритих банках або бляшанках. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава підмаренника містить глікозид асперулозид,
дубильні речовини, ефірну олію,
органічні кислоти й інші речовини.
Фармакологічні властивості і
використання. У народній медицині
настій трави підмаренника м'якого
вживають при епілепсії, хворобах серця і
печінки, при болях у шлунку та при
подагрі. Ванни з відвару трави
підмаренника діють заспокійливо. В гомеопатії застосовують есенцію із свіжої трави рослини. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові ложки
сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину, проціджують) по півсклянки 4 рази на день до їди. ЗОВНІШНЬО — ванни з відвару (50 г сировини на 10 л води).
ПІДМАРЕННИК
СПРАВЖНІЙ, дрібноцвіт, медівник; подмаренник настоящий Galium verum — багаторічна трав'яниста кореневищна рослина
родини маренових. Стебла підведені,
30—125 см заввишки, округлочотиригранні,
в нижній частині голі й гладенькі, у
верхній опушені короткими відлеглими
волосками або нерідко зовсім голі, дещо опушені лише під вузлами при основі листків, розгалужені в суцвітті, нижче якого з більш-менш розвиненими
стерильними пазушними гілками. Листки сидячі, вузьколінійні до шиловидних або майже нитковидних, з однією поздовжньою жилкою й загорнутими наспід
краями; серединні стеблові листки — в кільцях по 6(8) —10(15), зверху темно-зелені, трохи з
полиском, шорсткі від гострих горбочків
або вкриті дрібними, вперед спрямованими
щетинками, зісподу — блідо-зеленуваті
або білуваті, на верхівці витягнуті в
дуже коротеньке вістря; приквіткові
листки спочатку в кільцях по 4—8, вище — паристі (супротивні) й одиничні, верхні — дрібні, по краю голі, з кінцевим коротеньким вістрям. Квітки запашні, дрібні, правильні, двостатеві,
зрослопелюсткові, зібрані в довгасте
досить густе волотисте суцвіття; віночок
колесовидний, яскраво-жовтий, 3— 4,5 мм у діаметрі, з
чотирироздільним відгином. Плід — сухий горішок.
Цвіте у червні — вересні.
Поширення. Підмаренник справжній росте по всій території України на луках, узліссях, степових схилах і
кам'янистих відслоненнях. Заготівля і
зберігання. З лікувальною метою використовують свіжий сік (Succi Galii veri) і траву
підмаренника (Herba Galii veri), зібрану
в період його цвітіння. Зрізують верхівки стебел завдовжки 20—30 см, в'яжуть у невеличкі (із 7—8 рослин) снопики й розвішують
для сушіння у провітрюваному приміщенні
або в затінку на відкритому повітрі.
Сухої трави виходить 20 %. Висушену
траву зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава підмаренника справжнього містить глікозиди
галіозин, рубіадин і асперулозид, дубильні речовини, лимонну кислоту, незначну
кількість ефірної олії, флавоноїди, кумарини,
сичужний фермент та інші речовини.
Фармакологічні властивості і
використання. Препарати підмаренника справжнього
мають сечогінні, кровоспинні, протизапаль346 ні, антисептичні, знеболюючі и седативні властивості. Настій трави або свіжий
сік рослини дають усередину при катарах
шлунково-кишкового тракту, діареї, жовтяниці, захворюваннях печінки і нирок, набряках ниркового походження, як в'яжучий і кровоспинний засіб
при ендометритах, геморої та менструальних і носових кровотечах, у разі нервових
захворювань (епілепсія, істерія, конвульсії у дітей) і захворювань шкіри
(болісні висипи, дерматози з больовим синдромом,
екзема), при зупинці менструацій і
ускладненнях після пологів. Широко
використовують підмаренник і як
зовнішній засіб. Міцним настоєм і свіжим соком промивають рани і нариви, зупиняють кровотечі з носа (втягують у
ніздрі). У вигляді примочок свіжий сік використовують при раку шкіри (як знеболюючий засіб). Порошком із трави присипають рани,
нариви та опіки і виразки, це прискорює
їхнє гоєння. В гомеопатії застосовують есенцію із свіжої трави рослини. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО—настій трави (2 столові ложки
сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину, проціджують) по півсклянки 4 рази на день до їди; сік із свіжої трави по 2 чайні ложки 3 рази на день.
ПІДМАРЕННИК
ЧІПКИЙ подмаренник цепкий Galium арагіnе — однорічна трав'яниста рослина родини
маренових. Стебла полеглі або лазячі,
50—200 см завдовжки, чотиригранні, по ребрах вкриті загнутими гачковидно вниз шипиками, розгалужені. Листки — в кільцях по
6—8, оберненояйцевидні (нижні) або клиновидно-ланцетні (серединні й верхні), по
краю і зісподу по серединній жилці негусто вкриті відігнутими назад шипиками, зверху розсіянощетинисті, на верхівці —
відтягнуті в тонке вістря. Квітки
дрібні, правильні, полігамні (двостатеві й чоловічі), зрослопелюсткові, в пазушних півзонтиках, більших за листки; віночок до 2 мм у діаметрі, білуватий, колесовидний, з чотирироздільним
відгином. Плід— сухий горішок. Цвіте у
травні — вересні.
Поширення. Підмаренник чіпкий росте по всій території України як бур'ян на городах, у садах, рідше на полях. Заготівля і зберігання. З лікувальною метою
використовують свіжий сік (Succi Galii
aparinis) і траву підмаренника (Herba
Galii aparinis), зібрану під час його цвітіння.
Після попереднього пров'ялювання на сонці сировину сушать у затінку на вільному повітрі або в
провітрюваному приміщенні. Сухої трави виходить 25 % . Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Рослина
неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава підмаренника чіпкого містить глікозид асперулозид,
дубильні речовини, сапоніни, органічні кислоти (лимонна, галова), червоний
барвник та вітамін С (128 мг% ).
Фармакологічні
властивості і використання. У народній медицині підмаренник чіпкий відомий своїми
діуретичними, болетамувальними, кровоспинними й антимікробними властивостями.
Найчастіше настій трави цієї рослини п'ють
при нирковокам'яній хворобі, циститі, водянці, плевриті й хворобах печінки, при болях у шлунку й кишечнику, діареї, ревматизмі, зобі, епілепсії й скрофульозі та
при гарячкових станах. У разі епілепсії
краще вживати свіжий сік рослини.
Зовнішньо, у вигляді мазі, підмаренник
чіпкий використовують для лікування фурункулів, лишаїв, раку шкіри і висипів на шкірі (терапевтичний ефект
можна в цих випадках значно посилити одночасним
пероральним застосуванням настою або свіжого соку рослини). Порошком трави присипають рани і
фурункули. Есенцію із свіжої трави підмаренника чіпкого використовують у гомеопатії. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — свіжий сік рослини по 1 чайній ложці 5—6 раз на день; настій трави (2 столові ложки сировини на 400
мл окропу, настоюють 1 годину,
проціджують) по півсклянки 4 рази на день до їди. ЗОВНІШНЬО — мазь із свіжого соку і смальцю (готують у співвідношенні 1 : 10).
|