Секрет Просвета

ПЕРСТАЧ БІЛИЙ,  п'ятиперсник;  лапчатка белая  Potentilla alba —  багаторічна трав'яниста рослина  родини розових. Має здерев'яніле товсте косе кореневище, що  закінчується пучком листків, зібраних у прикореневу розетку.  Прикореневі листки — з довгими  черешками, пальчастороздільні,  зверху темно-зелені, голі, зісподу — сріблястоволосисті; листочки (їх 5) видовженоланцетні, з  дрібними зубцями на верхівці.  Квітконосні стебла тонкі, висхідні, з 1—3 трійчастими листками,  виходять з пазух прикореневих  листків. Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, зібрані по  2—4 в рідкі півзонтики; пелюстки  білі, широкооберненояйцевидні,  виїмчасті. Плід складається з горішковидних сім'янок. Цвіте у  травні — червні.  

Поширення. Перстач білий росте  по лісах, чагарниках і узліссях  на Поліссі, в Лісостепу та передгір'ях Карпат.  Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують траву або цілу рослину (траву з кореневищем) перстачу. Збирають квітуючі рослини і сушать, розстилаючи тонким шаром, на рамках  у затінку або в сухому провітрюваному приміщенні. Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Перстач білий  містить дубильні речовини (поліфеноли й конденсовані таніни),  елементарний йод, аніон йодистої  кислоти (JO3)~, сапоніни та різні  елементи, а саме: натрій, кальцій,  алюміній, нікель, вісмут, лантан,  молібден, літій, кобальт, мідь,  срібло, цинк, залізо і марганець.  Більшим вмістом біологічно активних речовин відрізняється коренева система рослини.  

Фармакологічні властивості і використання. Дослідами, проведеними в клінічних умовах, встановлено, що водний настій рослини є досить ефективним засобом  для лікування захворювань тиреотоксикозу. Курс лікування —  один місяць. При необхідності  його повторюють після двомісячної перерви.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО—настій (10 г сировини  на 200 мл окропу) приймають залежно  від стадії хвороби і стану серця хворого від 1 столової ложки до третини  склянки 2—3 рази на день (індивідуальну дозу підбирає лікар!).  

ПЕРСТАЧ ГУСЯЧИЙ,  гусяча лапка, рябинник дорожній;  лапчатка гусиная  Potentilla anserina, синонім —  Argentina anserina —  багаторічна кореневищна трав'яниста рослина родини розових.  Головне стебло вкорочене, з розеткою прикореневих листків, із  пазух яких виходять довгі (15—  40 см завдовжки) повзучі укорінювані в вузлах пагони. Листки  непарноперисті, короткочерешкові, овальні або видовжені; листочки (їх 6—11 пар) видовженооберненояйцевидні або видовженоеліптичні, глибокопилчасті, зісподу сріблясто-шовковисті, зверху зелені або прилегловолосисті  й сіруваті. Квітки правильні, двостатеві, 1—2 см у діаметрі, золотаво-жовті, одиничні, на довгих  квітконіжках, що виходять з прикореневої розетки або з повзучих пагонів; чашолистків і пелюсток по 5. Плід складається з горішковидних сім'янок; зав'язь і  сім'янки голі. Цвіте з травня по  серпень.  

Поширення. Перстач гусячий росте по всій території України на  берегах річок, по вологих місцях  на луках і особливо на випасах.  Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують траву (Herba Anserinae), кореневище  (Rhizoma Anserinae) і зрідка плоди (Fructus Anserinae) перстачу.  Траву заготовляють під час цвітіння рослини; кореневища — весною, поки немає листя, або восени, коли листя зів'яне; плоди —  восени в стадії повної стиглості.  Зібрану траву використовують  свіжою (у вигляді соку) або сушать, розстеливши тонким шаром у затінку на протязі або в  добре провітрюваному приміщенні. Кореневища викопують із землі, добре обмивають водою, обрізують гнилі та ушкоджені частини, очищають від корінців і  після пров'ялювання на повітрі  сушать на горищі, під наметом  чи в теплій кімнаті. Зібрані плоди при потребі досушують. Готову сировину зберігають у коробках або в паперових мішечках.  Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Кореневища і трава містять 10—18 % дубильних  речовин, значну кількість аскорбінової кислоти (у листі — 220—  297, у кореневищах — до 105,6  мг% ); у кореневищах, крім того,  є тритерпеновий сапонін торментол, хінна кислота, барвники та  крохмаль; у траві — ефірна олія  (0,28 % ), гіркоти, флавоноїди  (кверцетин, кемпферол, мірицетин, дельфінідин та ціанідин), ркумарова, ферулова й елагова  кислоти та смоли.  

Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині    лікування перстачем гусячим дуже популярне. Використовують  його болетамувальні, в'яжучі,  кровоспинні й «кровоочисні» властивості, здатність підвищувати  діурез, стимулювати виділення  шлункового соку і жовчі, регулювати функціональну діяльність  товстої кишки й запобігати запорам. Спазмолітичні властивості  рослини відомі не лише з досвіду народної медицини, а й підтверджені фармакологічними дослідами. Характерно, що розслаблюючий вплив препаратів  перстачу поширюється в першу  чергу на гладенькі м'язи травного тракту і матки, дещо менше —  на жовчовивідні шляхи і зовсім  не поширюється на органи сечовивідної системи і кровоносні  судини. Особливістю цієї рослини є те, що діє вона повільно і терапевтичний ефект настає після  тривалого вживання препаратів.  Застосування препаратів перстачу показане при судомі різного  характеру і навіть при правці,  при спазматичних шлункових болях, при поносах, що супроводяться кишковими коліками, при альгоменореї й субінволюції матки,  при нирковокам'яній та жовчнокам'яній хворобах, при різних  внутрішніх кровотечах, у разі  мігрені, бронхіту, грудної жаби  й дизентерії. Єдиної думки щодо  дії окремих частин рослини не  існує. Більшість дослідників у згаданих вище випадках рекомендують застосовувати траву, вважаючи препарати з кореневищ ефективними лише при катарах шлунка і кишечника, при виразковій  хворобі шлунка, проносах, дизентерії та внутрішніх кровотечах.  При сильних маткових болях і  при болісних менструаціях найефективнішим засобом вважається настій плодів на молоці в поєднанні з компресом з настою  трави на нижню частину живота.  Настій трави на козиному кип'яченому молоці рекомендується  народною медициною як сильний  сечогінний засіб, що не подразнює нирок. Свіжий сік з перстачу гусячого в суміші з свіжим  соком жита посівного вживають  при жовчнокам'яній хворобі та  при хворобах печінки. Салати з  молодого листя перстачу вживають як джерело вітаміну С і для  профілактики судоми. Для місцевого лікування використовують  свіжий сік і настій трави перстачу: соком промивають рани і роблять примочки на гнійні виразки;  настоєм полощуть рот при гінгівітах і стоматитах, при кровоточивості ясен, тріщинах і виразках  на язиці, при болі зубів, роблять  місцеві ванни, обмивання і примочки при висипах на шкірі. Трава перстачу гусячого входить до  складу сумішей, з яких готують  лікувально-профілактичні ванни  для дітей і дорослих.  Лікарські форми І застосування.  ВНУТРІШНЬО — настій трави (2—4 столові ложки сировини на 200 мл окропу)  по 1/3 склянки 3 рази на день до  їди; відвар кореневищ (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по 2 столові ложки 4 рази на день до  їди; настій насіння {1 чайна ложка  сировини на 200 мл води або кип'яченого молока, кип'ятити 5 хв) по  півсклянки вранці і ввечері; суміш  (порівну) свіжого соку перстачу гусячого з свіжим соком жита посівного по 1 столовій ложці 3 рази  на день; столову ложку суміші трави перстачу гусячого, гірчака перцевого і листя меліси лікарсько), взятих  у співвідношенні 3:2: 1, настоюють  10 хвилин на 200 мл окропу і п'ють  по три склянки на день при болісних  менструаціях; столову ложку суміші  (порівну) трави перстачу гусячого, листя меліси лікарської й коріння валеріани лікарської настоюють 10 хвилин  на 200 мл окропу і п'ють по третині  склянки 3 рази на день при спазмах  кишечника, грудній жабі та при менструальних болях; 2 столові ложки суміші трави перстачу гусячого, рути  садово) і полину гіркого, плодів ялівцю звичайного, взятих у співвідношенні 2:2:3:3, заливають 500 мл води,  кип'ятять 5 хвилин, проціджують, охолоджують і п'ють по 400 мл протягом  5 днів з першого дня місячних при гіпоменструальному синдромі; 2 чайні ложки суміші (порівну) трави перстачу  гусячого і деревію звичайного, коріння  валеріани лікарської настоюють до  охолодження на склянці окропу, проціджують і п'ють по 400 мл на день  з першого дня менструації до її закінчення при гіперполіменореї; столову  ложку суміші (порівну) трави перстачу  гусячого, деревію звичайного і чистотілу звичайного та квіток ромашки лікарсько) настоюють до охолодження на  200 мл окропу, проціджують і п'ють  по 1 склянці двічі на день при патологічному клімаксі; салат: подрібнене  листя перстачу гусячого, щавлю й цибулі посолити, додати оцту, змішати,  заправити вершками, присипати подрібненим листям кропу (на 150 г молодого листя перстачу беруть 50 г щавлю,  25 г зеленої цибулі та 20 г вершків,  а сіль, оцет і кріп — на смак).  ЗОВНІШНЬО — місцеві ванни, обмивання, примочки і полоскання настоєм трави (4 столові ложки сировини  на 600 мл води, кип'ятити 5 хвилин,  настояти 2—4 години, процідити); 2 столові ложки суміші (порівну) трави  перстачу гусячого і квіток ромашки лікарської настоюють 20 хвилин на 1 л  окропу, проціджують і використовують для спринцювань і ванночок при  вульвовагініті; змащування ран і тріщин маззю (1 столову ложку кореневищ зміщують з 1 склянкою вершкового масла, доводять до кипіння на  слабому вогні, кип'ятять 5 хвилин і проціджують, не охолоджуючи); лікувально-профілактична ванна для дітей (дезинфікує, заспокоює, стимулює обмін  речовин, лікує різні алергічні захворювання, особливо ексудативний діатез, виявляє загальнозміцнюючу дію):  150—200 г суміші трави перстачу гусячого, материнки звичайно), череди  трироздільно) і медунки лікарсько)  та листя берези бородавчастої і кропиви дводомно), взятих у співвідношенні 5:3:5:5:3:5, заливають 5 л  холодної води, доводять до кипіння,  настоюють 40—50 хвилин, проціджують  і вливають у ванну (температура води 36—38°, тривалість процедури —  10—20 хвилин, приймають 1—2 рази на  тиждень); лікувально-профілактична  ванна для дорослих (стимулює й регулює обмін речовин в організмі, виявляє загальнозміцнюючу дію): 250 г суміші (порівну) трави перстачу гусячого, кропиви дводомної, вівса посівного, череди трироздільної і материнки  звичайної та листя берези бородавчастої, коріння з молодим листям лопуха  справжнього й коріння з молодим листям кульбаби лікарсько) змішують з  250 г сінної потерті, заливають 10 л  холодної води, доводять до кипіння,  настоюють 40—50 хвилин, проціджують і вливають у ванну (температура  води 36—39°, тривалість процедури —  до 20 хвилин, приймають 1—2 рази на  тиждень).  

ПЕРСТАЧ ПОВЗУЧИЙ  лапчатка ползучая  Potentilla reptans —  багаторічна трав'яниста рослина  родини розових. Стебло лежаче,  з повзучими або сланкими пагонами, 10—70 см завдовжки. Листки довгочерешкові,пальчасті, округлояйцевидні, з 5—7 листочками, зверху голі, зісподу притиснутоволосисті. Квітки двостатеві, правильні, 18—25 мм у діаметрі, жовті, одиничні, зрідка по 2 на  довгих (3,5—8,5 см завдовжки)  прямостоячих квітконіжках, більших за черешки стеблових листків; чашолистків і пелюсток по  п'ять. Плід складається з горішковидних сім'янок; зав'язь і сім'янки голі. Цвіте у червні—липні.  

Поширення. Перстач повзучий  росте по всій території України  в долинах річок, на луках, на  вологих місцях.  Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують  траву з корінням, тобто Цілу  рослину (Herba et radix Potentillae  reptantis). Копають з корінням  квітуючі рослини і сушать, розстилаючи тонким шаром, на рамках у затінку або в сухому провітрюваному приміщенні. Сухої  сировини виходить 20 %. Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Рослина містить  значну кількість флавоноїдів і  дубильних речовин.  

Фармакологічні властивості і використання. Перстач повзучий  використовують як засіб, що має  в'яжучі, кровоспинні, протизапальні й слабкі болетамувальні  властивості. Форма застосування — настій. Його дають усередину при різних кровотечах, проносах і дизентерії. Зовнішньо  настій використовують як полоскання при кровоточенні ясен.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО —настій із цілої рослини (1 столова ложка сировини на  200 мл окропу) по 1 столовій ложці  З—4 рази на день.  ЗОВНІШНЬО — полоскання настоєм  (готують, як у попередньому прописі).  

ПЕРСТАЧ ПРЯМОСТОЯЧИЙ,  калган;  лапчатка прямостоячая  Potentilla etecta, синоніми: P.  silveslris, P. tormentilla, Tormentilla erecta —  багаторічна трав'яниста рослина  родини розових. Має товсте циліндричне шишкоподібне дерев'янисте кореневище. Стебла висхідні або прямостоячі, вилчасто  розгалужені, 10—40 см заввишки,  з рідкими притисненими волосками. Листки стиснуто-опушені,  з обох боків зелені (зісподу трохи  блідіші); прикореневі листки черешкові, з трьох, рідше — з п'яти  круглясто-оберненояйцевидних,  спереду надрізанозарубчастих  листочків, які швидко засихають  і під час цвітіння їх уже немає,  стеблові — сидячі, з великими зеленими клиновидно-оберненояйцевидними, 3—7-надрізаними прилистками і з трьома видовженоклиновидними, надрізанопилчастими листочками. Квітки правильні, двостатеві, 4-пелюсткові,  одиничні, на довгих квітконіжках,  що виходять з пазух верхніх  листків: пелюстки оберненояйцевидні, золотисто-жовті. Плід збірний з 8—15 горішковидних сім'янок. Цвіте у червні — вересні.  

Поширення. Перстач прямостоячий росте по вологих луках та  лісах, по краях боліт на Поліссі,  в Карпатах і на Закарпатті, в північній частині Лісостепу, зрідка  в Степу.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  кореневища рослини (Rhizoma  Tormentillae), які заготовляють  восени або рано навесні. Викопані кореневища очищають від  корінців і решток стебел, добре  миють у холодній воді від землі  і сушать на вільному повітрі (на  сонці чи під наметом) або в добре  провітрюваному приміщенні, розстеливши тонким (2—3 см завтовшки) шаром на папері чи тканині. Штучне сушіння (після попереднього пров'ялювання на відкритому повітрі) проводять при  температурі 50—60°. Сухої сировини виходить 28—32 % . її зберігають у сухому добре провітрюваному приміщенні. Строк  придатності — 6 років. Сушені  кореневища перстачу є в продажу в аптеках. У народній медицині, зокрема при виготовленні  мазі, використовують і свіжі кореневища.  

Хімічний склад. В кореневищах  перстачу прямостоячого є дубильні речовини (до 31 % ), флобафени, кристалічний ефір торментол,  тритерпенові сапоніни (похідні  а-амірину і торментолу), хінна  і елагова кислоти, крохмаль,  віск, смолисті речовини й сліди  ефірної олії та мінеральні речовини (6 % ).  

Фармакологічні властивості і використання. Перстач прямостоячий використовують як в'яжучий,  протизапальний і кровоспинний  засіб. В експерименті in vitro водні витяжки рослини виявляють  цитотоксичну дію, згубно діють  на вірус герпесу. Застосування  перстачу показане при різних  запальних захворюваннях травного каналу (ентерит, ентероколіт,  диспепсія); при лікуванні проносів дизентерійного характеру  і проносів при туберкульозі; при  шлункових і кишкових кровотечах, гіперменореї, маткових  кровотечах, пов'язаних з запальними захворюваннями жіночих  статевих органів. У народній медицині, крім зазначених вище  захворювань, відвар кореневищ  перстачу дають усередину при  ахілії шлунка, гастриті, виразці  шлунка, при захворюваннях печінки, жовтяниці різного походження, ревматизмі та подагрі. Використовують перстач  і як зовнішній засіб. Відвар кореневищ використовують для лікування кровоточивих ран, виразок  і забитих місць, опіків, різних  висипів на тілі, мокнучих екзем,  геморою, кольпіту і вульвовагініту різної етіології та для лікування справжньої ерозії шийки матки, а також для полоскання  ротової порожнини і горла при афтозі, стоматиті, гінгівіті та ангіні.  Порошком з розтертого кореневища присипають обпечені місця. Мазь застосовують від тріщин на шкірі ніг, рук і на губах.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ (1  столова ложка сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—5 раз на  день до їди; суміш 1 столової ложки  кореневищ перстачу і 1 чайної ложки  насіння льону звичайного заливають  склянкою окропу, кип'ятять 10 хвилин,  охолоджують і п'ють по 1 столовій  ложці через кожні 2 години при кровотечі з шлунка і кишок; столову ложку  суміші кореневищ перстачу прямостоячого, плодів кмину звичайного,  листя шавлії лікарської та квіток  цмину піскового, взятих у співвідношенні 1:1:5:2, кип'ятять в 1 склянці води 5—7 хвилин, проціджують  і п'ють по чверті склянки за ЗО хвилин до їди при хворобах печінки,  що супроводяться жовтяницею.  ЗОВНІШНЬО — змащування маззю (5 г  дрібно посічених свіжозібраних кореневищ варять 5 хвилин у склянці коров'ячого масла, проціджують); присипання  порошком з кореневищ; обмивання,  примочки, компреси і спринцювання  відваром кореневищ (спринцюються  двічі на добу теплим розчином, який  готують розведенням відвару кореневищ кип'яченою водою у співвідношенні 1 : 4).  

ПЕРСТАЧ СРІБЛЯСТИЙ,  розтопир;  лапчатка серебристая  Potentilla argentea —  багаторічна кореневищна трав'яниста з густим повстистим опушенням рослина родини розових.  Стебло прямостояче, тонке, 10—  ЗО см заввишки. Листка пальчасто-п'ятироздільні (верхні —  трійчасті), зверху голі чи розсіяноволосисті, яскраво-зелені, з  полиском, зісподу — білуватоповстисті; прикореневі листки — на  довгих черешках, у період цвітіння рослини вони в'януть і відмирають; стеблові — численні, короткочерешкові, малозубчасті, з  неоднаковими, по краю загорнутими зубцями; верхні — сидячі.  Квітки правильні, двостатеві, 9—  12 мм у діаметрі, світло-жовті,  в розчепіреному волотисто-щитковидному суцвітті; чашолистків і пелюсток по 5. Плід складається з горішковидних сім'янок; зав'язь і сім'янки голі.  Цвіте у червні — липні.  

Поширення. Перстач сріблястий  росте по всій території України,  крім крайнього Степу, на лісових  галявинах, уздовж просік, на луках і лісових пасовищах.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  траву перстачу. Збирають її під  час цвітіння рослини, зрізуючи  стебла без грубих прикореневих  частин, і сушать під укриттям  на вільному повітрі або в добре  провітрюваних приміщеннях, розстеливши тонким шаром на папері чи тканині. Готову сировину зберігають у сухому приміщенні, яке треба провітрювати. Строк придатності — 3 роки.  

Хімічний склад. Трава перстачу  містить значну кількість дубильних речовин та аскорбінову кислоту.