 ПЕРСИК
ЗВИЧАЙНИЙ персик обыкновенный (Persica vulgaris) — дерево заввишки 3—6 м або кущ родини розових. Кора жовтувата або червонувато-коричнева. Листки ланцетні,
гостропилчасті, з короткими черешками, які несуть по 3—5 червоно-бурих залозок. Квітки актиноморфні (див. статтю Актиноморфна
квітка), двостатеві, рожеві, одиничні, зрідка їх по дві. Плід — кістянка. Цвіте у квітні — травні.
Поширення. Походить із Східної Азії. Розводять як плодову рослину в південних
районах України. Сировина.
Використовують плоди.
Хімічний склад. Плоди містять цукри
(до 15 % ), аскорбінову кислоту, вітаміни групи В, каротин, органічні кислоти (яблучну, лимонну, хінну та
винну), ефірну олію, сполуки калію і
заліза; в насінні є жирна (до 57 % ) і
ефірна олія. 332
Фармакологічні
властивості і використання. Плоди персика
рекомендуються хворим з порушенням серцевого ритму, при гіпохромній анемії,
пов'язаній з аліментарним фактором або гіпацидним гастритом, як засіб, що
стимулює шлункову секрецію і покращує травлення, та як сечогінний засіб.
ПРОТИПОКАЗАНО вживати персики хворим на
діабет і ожиріння. М'якуш плодів використовують
і як фітотерапевтичний засіб у косметиці. З насіння одержують персикову олію, яка є цінною сировиною для фармацевтичної і
парфюмерної промисловості. Лікарські
форми і застосування. ЗОВНІШНЬО: маска
на обличчя при сухості шкіри
(Hyposteatosis cutis) — м'якуш спілого
персика змішують з відваром ромашки
лікарської і одержану кашку наносять на обличчя, через 20 хв змивають теплою
водою
| 
Исцеление 
Статистика
