Секрет Просвета

ПАСЛІН СОЛОДКО-ГІРКИЙ,  паслін-глисник, підтинник;  паслён сладко-горький  Solanum dulcamara —  напівкущова, з повзучим кореневищем рослина родини пасльонових. Стебла висхідні, виткі, 1—3 м  завдовжки, розгалужені, голі або  негусто опушені. Листки чергові,  черешкові, видовженояйцевидні,  цілокраї, на верхівці загострені,  при основі здебільшого серцевидні, з обох боків розсіяноволосисті; верхні листки — при основі  з частками по боках. Квітки двостатеві, правильні, зібрані півзонтиками, які утворюють у свою  чергу волотевидне суцвіття; віночок фіолетовий, п'ятироздільний,  з довгастими частками, при основі яких є по 1—2 зеленаві плямочки. Плід — яйцевидна червона  ягода. Цвіте з травня по серпень.  

Поширення. Паслін солодко-гіркий росте по вологих місцях,  серед чагарників, по берегах річок і струмків.  Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують траву (Herba Dulcamarae) — трав'янисті верхівки стебел з листям,  рідше одно-трирічні пагони завтовшки 4—8 mm (Stipites Dulcamarae). Траву заготовляють на початку або під час цвітіння рослини і використовують свіжою або  сушать, розкладаючи тонким шаром на вільному повітрі в затінку або у провітрюваному приміщенні. Штучне сушіння проводять при температурі до 40°.  Пагони збирають восени після  відпадання листя або весною,  коли листя ще не розвинулося,  ріжуть на куски 10—15 см завдовжки і сушать. Готову сировину  треба зберігати в окремому місці  у щільно закритих банках чи  бляшанках, дотримуючись правил  зберігання отруйних рослин. Як  офіцинальний засіб траву пасльону солодко-гіркого використовують в НДР і Франції. В СРСР  рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Рослина містить  стероїдні алкалоїди солацеїн, соланеїн, соламаргін, соласонін та  інші, агліконами яких є соланідин, томатидин і соласодин;  дубильні речовини (8,5—11,5%),  сапонінові кислоти (дулкамаретинова і дулмаринова) і глікозидну гірку речовину дулкамарин.  

Фармакологічні властивості і використання. У народній медицині відомі потогінні, протизапальні, відхаркувальні, діуретичні,  жовчогінні, знеболюючі, слабкі  наркотичні й проносні властивості рослини, її здатність поліпшувати обмін речовин, послаблювати статеву збудливість (анафродіазична дія) та виганяти  глистів. Усередину препарати пасльону солодко-гіркого вживають  при захворюваннях шкіри (сверблячка, дерматити, кропив'янка,  екзантема, хронічні екземи, лишай, псоріаз, ексудативний діатез,  золотуха, запальні процеси й різні  висипи на шкірі), при подагрі,  ревматизмі, астмі, грипі, хронічних бронхітах і коклюші, при  ускладненнях після простудних  захворювань (невралгії, біль у  вухах, проноси, запалення сечового міхура, нерегулярні місячні  тощо), у випадку жовтяниці і водянки та від глистів. При шкірних захворюваннях для посилення терапевтичного ефекту заразом проводять і місцеве лікування  (компреси, примочки, обмивання  і ванночки з настою трави). В гомеопатії рослину використовують при катарах та слабості сечового міхура, при гострих і хронічних захворюваннях шкіри, м'язових і суглобних ревматизмах,  при невралгії, грипі й катарі  органів дихання та при кашлі.  Лікарські форми 1 застосування.  ВНУТРІШНЬО — відвар пагонів (3 г  сировини на 200 мл окропу) по третині склянки 3 рази на день після  їди, підсолоджуючи цукром або медом; настойку пагонів (готують у співвідношенні 1:10) по 10 крапель 2—З  рази на день; настій пагонів (10 г  сировини на 150 мл окропу, настояти б годин, процідити, додати  10 г цукру) по чверті склянки 2 рази  на день; настій трави (3 г, або 1 чайну  ложку подрібненої на порошок сировини на 500 мл окропу, настояти  одну годину) по 1 чарці (ЗО мл) 3 рази  на день до їди; подрібнену на порошок  323  траву приймають 3 рази на день протягом тижня на кінчику ножа (0,10 г)  при шкірних захворюваннях; настій  столової ложки суміші (порівну) пагонів пасльону солодко-гіркого, квіток  арніки гірської і глоду криваво-червоного, трави фіалки триколірної і хвоща польового, листя копитняка європейського, трави з коренем чистотілу  звичайного й кори крушини ламкої  на склянці окропу приймають по третині склянки 3 рази на день при  ревматизмі й поліартриті; 4 столові  ложки суміші пагонів пасльону солодко-гіркого, пелюсток маку дикого, квіток гречки звичайної (по ЗО г),  листя підбілу звичайного, квіток дивини густоквіткової й калачиків лісових, трави медунки лікарської і звіробою звичайного (по 40 г), квіток  бузини чорної, липи серцелистої й  первоцвіту весняного (по 20 г) заливають 1 л окропу, настоюють у термосі  ніч, проціджують і приймають по  1 столовій ложці 4 рази на день як  відхаркувальний засіб.  ЗОВНІШНЬО — настій трави (10 г сировини на 200 мл окропу) для ванночок, обмивань, компресів і примочок; настій трави на олії (1 частина  товченої свіжої трави на 10 частин  олії, настоюють 3 тижні) для змащування ран, фурункулів, гемороїдальних  вузлів, вивихів тощо. Притаманні рослині токсичні властивості вимагають  обережності при використанні її. Тривале вживання і надмірне вживання  небезпечні.  

ПАСЛІН ЧОРНИЙ,  слинник;  паслён чёрный  Solarium nigrum —  однорічна трав'яниста розсіяноопушена або майже гола рослина  родини пасльонових. Стебло висхідне, розгалужене, гранчасте,  20—80 см заввишки. Листки чергові, короткочерешкові, яйцевидні або яйцевидно-трикутні, по  краях виїмчасто-зубчасті, рідше  майже цілокраї. Квітки двостатеві, правильні, зібрані зонтиковидними завійками, супротивними листкам; віночок майже вдвоє  довший за чашечку, до середини  п'ятилопатевий, з загостреними  яйцевидно-ланцетними лопатями,  білий або білуватий з фіолетовим  відтінком. Плід — чорна, рідше —  біла, жовтувата, червонувата або  зеленувата куляста повисла ягода. Цвіте з червня по вересень.  

Поширення. Паслін чорний росте  на забур'янених місцях по всій  території України.  Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують  траву (Herba Solani nigri), плоди  (Fructus Solani nigri) і квітки (Flores Solani nigri) пасльону. Траву  заготовляють в період цвітіння  рослини й використовують свіжою або сушать, розкладаючи  тонким шаром на вільному повітрі  в тіні або у провітрюваному  приміщенні. Готову сировину треба зберігати в окремому місці  у щільно закритих банках чи  бляшанках, дотримуючись правил  зберігання отруйних рослин. Квітки також використовують сушеними. Плоди збирають, коли  вони noBHicTid достигнуть (недозрілі плоди — отруйні) і використовують свіжими. Як офіцинальний засіб траву пасльону  чорного використовують в Англії, Франції, Туреччині, Португалії й Венесуелі. В СРСР рослина  неофіцинальна.  

Хімічний склад. Трава пасльону  чорного містить глікоалкалоїди  (солацеїн, соланеїн), алкалоїд соланін, рутин, аспарагін, солангустин, ситостерин, дубильні речовини (7—10%), сапоніни, лимонну кислоту (у листі до 4,95 % ),  вітамін С (24—184 мг% ) і каротин. У зрілих плодах є дубильні  речовини, антоціани, вітамін С  (до 1630 мг% ), органічні кислоти  й цукри.