ПАРИЛО
ВОЛОСИСТЕ репейничек волосистый Agrimonia pilosa — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має більш-менш слабке горизонтальне кореневище з численними додатковими коренями на ньому.
Стебло 25—150 см заввишки, прямостояче,
просте або вгорі трохи розгалужене,
борозенчасте, вкрите, як і черешки листків,
довгими рідкими відхиленими волосками, що сидять на буруватих горбочках. Листки чергові, перервано
непарноперисті, зверху темно-зелені,
голі або розсіянокоротковолосисті, зісподу ясно-зелені, по жилках волосисті й на всій поверхні більш-менш залозисті; нижні та серединні листки черешкові, верхівкові — сидячі; листочки (їх 5—7, рідше 9) сидячі, видовженоромбічні, ромбічно - оберненояйцеподібні або майже ланцетні, до основи клиновидно звужені й цілокраї, від середини до верху з (3)4— 5(7) великими загостреними або тупуватими зубцями й такою самою кількістю
жилок з кожного боку та одним трохи
більшим за бокові загостроним або
тупуватим кінцевим зубцем; проміжні часточки,
що є між листочками, видовженояйцевидні,
частіше цілокраї. Прилистки майже цілокраї, напівсерцевидні й стеблообгортні.
Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, зібрані колосовидною китицею на
верхівці стебла; пелюстки видовжені,
блідо-жовті. Плід складається з 1— 2
горішків, вміщених у гіпантій', гіпантій дзвоникуватий, з глибокими
борозенками, що доходять майже до його
основи, розсіяноволосистий, угорі під чашечкою 3 багаторядним колом догори спрямованих і зближених над плодом у вигляді
конуса гачковидно зігнутих шипиків.
Цвіте у червні — липні.
Поширення. Парило волосисте росте в Карпатах, на Поліссі і в Лісостепу по лісах, узліссях, галявинах, серед чагарників, на луках, берегах річок, схилах балок. Заготівля і зберігання. Див. статтю Парило звичайне.
Хімічний склад. Парило волосисте має близький до парила звичайного хімічний
склад, але відрізняється трохи іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що
його складають. Фармакологічні
властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у
статті Парило звичайне.
ПАРИЛО ЗВИЧАЙНЕ, глекопар, грудник, зрад-зілля, реп'ях жовтий, серпник, яблун; репейничек обыкновенный Адтітопіа eupatoria — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має більш-менш міцне повзуче
просте або розгалужене кореневище. Стебло ЗО— 85 (100) см заввишки, прямостояче, просте або
вгорі трохи розгалужене, густо вкрите,
як і черешки листків, довгими жорсткими
горизонтально відхиленими та короткими
тонкими більшменш кучерявими білуватими або рудуватими волосками. Листки чергові, перервано непарноперисті, зверху
темно-зелені, розсіяноприлегловолосисті, зісподу — білуваті від густого шовковисто-бархатистого
опушення й розсіянозалозисті; нижні та
серединні листки розетковидно зближені
при основі стебла, черешкові; верхні — віддалені один від одного, сидячі; листочки (їх від 3 до 13) сидячі, еліптичні,
видовженояйцевидні або ромбовидні, до
основи зубчаті, з 9—21 великим
загостреним зубцем і з такою ж кількістю бокових жилок; проміжні часточки (їх по 2—3 пари в кожному проміжку між
листочками) яйцевидні, цілокраї або з 2—3 зубцями на верхівці. Прилистки косояйцевидні, по
верхівці загострені, при основі
напівсерцевидні, по краю з кількома
гострими зубцями. Квітки правильні,
двостатеві, 5-пелюсткові, запашні, зібрані колосовидною китицею на верхівці
стебла; пелюстки видовженояйцевидні, оранжево-жовті. Плід складається з 1—2
горішків, вміщених у гіпантій; гіпантій
дзвоникуватий, з глибокими борозенками, що доходять майже до його основи, густоволосистий, угорі під чашечкою з
багаторядним колом прямостоячих гачковидно зігнутих шипиків. Цвіте у червні —
серпні.
Поширення. Парило звичайне росте по всій території України у світлих лісах, на узліссях, серед чагарників, на схилах, край доріг. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків
використовують траву парила (Herba
Agrimoniae), яку заготовляють під час
цвітіння рослини. Зрізують верхівки стебел
завдовжки ЗО—40 см, а з нижніх
здерев'янілих частин стебел обривають лише листя. Зібрану сировину сушать на
вільному повітрі в тіні або у
провітрюваному приміщенні, розкладаючи тонким
шаром. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава парила звичайного містить до 5 % дубильних
речовин, ефірну олію (біля 0,2 % ),
стероїдні сапоніни, кумарини, гіркоти, органічні кислоти (яблучна, лимонна),
холін, вітамін С, нікотинову кислоту, 321 вітаміни
групи В, сліди алкалоїдів та значну кількість кремнезему.
Фармакологічні
властивості і використання. Галенові препарати парила звичайного мають в'яжучі й сечогінні властивості, збуджують апетит і
рефлекторно посилюють секрецію травних залоз, сприяють нормалізації обміну речовин,
виявляють кровоспинні й слабкі
жовчогінні властивості. На дослідах in
vitro виявлено, що водні витяжки з
рослини виявляють пригнічуючу дію на вірус герпесу, а спиртові витяжки пригнічують
розвиток золотистого стафілокока й
а-гемолітичного стрептокока.
Експериментально підтверджено й
глистогінні властивості рослини. Найдоцільніша форма застосування парила звичайного — настій.
Усередину його рекомендують при хворобах
печінки і жовчного міхура (гепатит, жовтяниця,
жовчнокам'яна хвороба), як шлунковий засіб і протиотруту при алкалоїдних
отруєннях, проти проносів і глистів, від
геморою та бородавок (Verrucae vulgaris), для зупинки внутрішніх кровотеч
(кровохаркання, ниркові й маткові
кровотечі), у випадку стійкого запалення
сечового міхура, олігурії й нічного нетримання
сечі та при застійних явищах і набряках.
При захворюваннях печінки і жовчного міхура настій парила доцільно застосувати
в суміші з іншими, сильнішими жовчогінними засобами рослинного походження. В суміші 3 іншими рослинами парило застосовують і при
нирковокам'яній хворобі. Зовнішньо
настій трави парила вживають при
запальних процесах порожнини рота і
верхніх дихальних шляхів, для лікування ран, пролежнів і виразок, при фурункулах і дерматитах, для спинення паренхіматозних кровотеч, при геморої,
для промивання піхви при білях та для ножних ванн при відчутті втоми після тривалої мандрівки. Використовують парило
звичайне і в гомеопатії. Лікарські форми
і застосуванні. ВНУТРІШНЬО — настій
трави (2 столові ложки сировини на 400
мл окропу, настояти 2 години) по
півсклянки 4 рази на день до їди; настій
(20 г
сировини на 300 мл окропу) по 1 столовій ложці через кожні 2 години при кровохарканні; відвар трави (20—30 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці
кожної години при проносах; згущений відвар (ЗО г сировини на 360 мл окропу, уварити до половини) по 1
столовій ложці через кожні З години при
маткових кровотечах. ЗОВНІШНЬО — настій
(5 столових ложок сировини на 400 мл окропу, настояти 15 хвилин, процідити) для
полоскання, компресів, примочок, спринцювань і ванн для ніг.
|