Четверг, 25.04.2024, 20:41Главная | Регистрация | Вход

Исцеление     

Вход

Опрос

Оцените мой сайт
Всего ответов: 50

Реклама

Наш банер



Раздел
Главная » Статьи » Растения на П

ПАРИЛО

ПАРИЛО ВОЛОСИСТЕ  репейничек волосистый  Agrimonia pilosa —  багаторічна трав'яниста рослина  родини розових. Має більш-менш  слабке горизонтальне кореневище  з численними додатковими коренями на ньому. Стебло 25—150 см  заввишки, прямостояче, просте  або вгорі трохи розгалужене, борозенчасте, вкрите, як і черешки  листків, довгими рідкими відхиленими волосками, що сидять на  буруватих горбочках. Листки чергові, перервано непарноперисті,  зверху темно-зелені, голі або розсіянокоротковолосисті, зісподу  ясно-зелені, по жилках волосисті  й на всій поверхні більш-менш  залозисті; нижні та серединні  листки черешкові, верхівкові —  сидячі; листочки (їх 5—7, рідше  9) сидячі, видовженоромбічні,  ромбічно - оберненояйцеподібні  або майже ланцетні, до основи  клиновидно звужені й цілокраї,  від середини до верху з (3)4—  5(7) великими загостреними або  тупуватими зубцями й такою самою кількістю жилок з кожного  боку та одним трохи більшим за  бокові загостроним або тупуватим кінцевим зубцем; проміжні  часточки, що є між листочками,  видовженояйцевидні, частіше цілокраї. Прилистки майже цілокраї, напівсерцевидні й стеблообгортні. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, зібрані колосовидною китицею на верхівці  стебла; пелюстки видовжені, блідо-жовті. Плід складається з 1—  2 горішків, вміщених у гіпантій', гіпантій дзвоникуватий, з глибокими борозенками, що доходять  майже до його основи, розсіяноволосистий, угорі під чашечкою  3 багаторядним колом догори  спрямованих і зближених над плодом у вигляді конуса гачковидно  зігнутих шипиків. Цвіте у червні — липні.    

Поширення. Парило волосисте  росте в Карпатах, на Поліссі  і в Лісостепу по лісах, узліссях,  галявинах, серед чагарників, на  луках, берегах річок, схилах балок.  Заготівля і зберігання. Див. статтю  Парило звичайне.  

Хімічний склад. Парило волосисте  має близький до парила звичайного хімічний склад, але відрізняється трохи іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають.  Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті  Парило звичайне.  

ПАРИЛО ЗВИЧАЙНЕ,  глекопар, грудник, зрад-зілля,  реп'ях жовтий, серпник, яблун;  репейничек обыкновенный  Адтітопіа eupatoria багаторічна трав'яниста рослина  родини розових. Має більш-менш  міцне повзуче просте або розгалужене кореневище. Стебло ЗО—  85 (100) см заввишки, прямостояче, просте або вгорі трохи  розгалужене, густо вкрите, як і  черешки листків, довгими жорсткими горизонтально відхиленими  та короткими тонкими більшменш кучерявими білуватими або  рудуватими волосками. Листки  чергові, перервано непарноперисті, зверху темно-зелені, розсіяноприлегловолосисті, зісподу — білуваті від густого шовковисто-бархатистого опушення й  розсіянозалозисті; нижні та серединні листки розетковидно  зближені при основі стебла, черешкові; верхні — віддалені один  від одного, сидячі; листочки  (їх від 3 до 13) сидячі, еліптичні, видовженояйцевидні або  ромбовидні, до основи зубчаті,  з 9—21 великим загостреним зубцем і з такою ж кількістю бокових жилок; проміжні часточки  (їх по 2—3 пари в кожному проміжку між листочками) яйцевидні, цілокраї або з 2—3 зубцями  на верхівці. Прилистки косояйцевидні, по верхівці загострені, при  основі напівсерцевидні, по краю  з кількома гострими зубцями.  Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, запашні, зібрані колосовидною китицею на верхівці стебла; пелюстки видовженояйцевидні, оранжево-жовті. Плід складається з 1—2 горішків, вміщених  у гіпантій; гіпантій дзвоникуватий, з глибокими борозенками, що  доходять майже до його основи,  густоволосистий, угорі під чашечкою з багаторядним колом прямостоячих гачковидно зігнутих шипиків. Цвіте у червні — серпні.  

Поширення. Парило звичайне росте по всій території України у  світлих лісах, на узліссях, серед  чагарників, на схилах, край доріг.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  траву парила (Herba Agrimoniae),  яку заготовляють під час цвітіння рослини. Зрізують верхівки  стебел завдовжки ЗО—40 см, а з  нижніх здерев'янілих частин стебел обривають лише листя. Зібрану сировину сушать на вільному  повітрі в тіні або у провітрюваному приміщенні, розкладаючи  тонким шаром. Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Трава парила звичайного містить до 5 % дубильних речовин, ефірну олію (біля  0,2 % ), стероїдні сапоніни, кумарини, гіркоти, органічні кислоти (яблучна, лимонна), холін,  вітамін С, нікотинову кислоту,  321  вітаміни групи В, сліди алкалоїдів та значну кількість кремнезему.  

Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати  парила звичайного мають в'яжучі  й сечогінні властивості, збуджують апетит і рефлекторно посилюють секрецію травних залоз,  сприяють нормалізації обміну речовин, виявляють кровоспинні й  слабкі жовчогінні властивості. На  дослідах in vitro виявлено, що  водні витяжки з рослини виявляють пригнічуючу дію на вірус  герпесу, а спиртові витяжки пригнічують розвиток золотистого  стафілокока й а-гемолітичного  стрептокока. Експериментально  підтверджено й глистогінні властивості рослини. Найдоцільніша  форма застосування парила звичайного — настій. Усередину його  рекомендують при хворобах печінки і жовчного міхура (гепатит,  жовтяниця, жовчнокам'яна хвороба), як шлунковий засіб і протиотруту при алкалоїдних отруєннях, проти проносів і глистів,  від геморою та бородавок (Verrucae vulgaris), для зупинки внутрішніх кровотеч (кровохаркання,  ниркові й маткові кровотечі),  у випадку стійкого запалення сечового міхура, олігурії й нічного  нетримання сечі та при застійних  явищах і набряках. При захворюваннях печінки і жовчного міхура настій парила доцільно застосувати в суміші з іншими, сильнішими жовчогінними засобами  рослинного походження. В суміші  3 іншими рослинами парило застосовують і при нирковокам'яній  хворобі. Зовнішньо настій трави  парила вживають при запальних  процесах порожнини рота і верхніх дихальних шляхів, для лікування ран, пролежнів і виразок,  при фурункулах і дерматитах, для  спинення паренхіматозних кровотеч, при геморої, для промивання піхви при білях та для ножних  ванн при відчутті втоми після  тривалої мандрівки. Використовують парило звичайне і в гомеопатії.  Лікарські форми і застосуванні.  ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові  ложки сировини на 400 мл окропу,  настояти 2 години) по півсклянки  4 рази на день до їди; настій (20 г сировини на 300 мл окропу) по 1 столовій ложці через кожні 2 години при  кровохарканні; відвар трави (20—30 г  сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці кожної години при проносах; згущений відвар (ЗО г сировини  на 360 мл окропу, уварити до половини) по 1 столовій ложці через кожні  З години при маткових кровотечах.  ЗОВНІШНЬО — настій (5 столових ложок сировини на 400 мл окропу, настояти 15 хвилин, процідити) для полоскання, компресів, примочок, спринцювань і ванн для ніг. 
Категория: Растения на П | Добавил: Fox (24.09.2013)
Просмотров: 841 | Теги: ВОЛОСИСТЕ, ЗВИЧАЙНЕ, Agrimonia, волосистый, глекопар, ПАРИЛО, pilosa, грудник, репейничек | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]


Поиск

Relax

...

Теги

Мир игры и Заработка!!!


Статистика


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Счетчик тИЦ и PR
Заработок в Интернете
Copyright MyCorp © 2024 | Конструктор сайтов - uCoz