Секрет Просвета

ОСОКА ПАРВСЬКА  осока парвская  Carex brevicollis —  багаторічна трав'яниста зимовозелена щільно- (на відкритих місцях) або пухкодерниста (в лісах)  рослина родини осокових. Має  косе, міцне, розгалужене кореневище, вкрите шорсткими лусками. Стебла сплюснуто-тригранні, ЗО—45 см заввишки, у верхній  частині шорсткі, в нижній третині — облистнені, при основі  одягнені бурими розщепленими на  волокна листковими піхвами.  Листки трирядні, лінійні (5—7 см  завширшки і 40—50 см завдовжки), зелені з сизуватим відтінком,  жолобчасті, з двома жилками  і загорнутими наспід краями.  Квітки одностатеві (рослини однодомні), без оцвітини, зібрані  в 2—3 розсунуті колоски. Верхній  колосок тичинковий, коричневий, булавовидний, 1,5—2 см завдовжки. Нижні колоски маточкові, зеленаво-коричневі, яйцевидні, 1,5—2,5 см завдовжки,  на прямих міцних шорстких ніжках, що виходять з пазух приквіткових листків; покривні луски  з шиловидним вістрям, каштанові,  посередині зелені, з трьома жилками. Плід — горішок, що міститься в оберненояйцевидному,  круглястому (до 5 мм завдовжки),  жовтаво-зеленому, з невиразними  жилками, вкритому негустими  щетинками мішечку, звуженому  на верхівці в короткий іржавий,  з шорстким краєм носик. Цвіте  у квітні.  

Поширення. Осока парвська росте  в листяних лісах Західного, Правобережного і Лівобережного Лісостепу України.  Заготівля і зберігання. До 1983 року траву осоки парвської використовували в науковій медицині  як сировину для виготовлення  препарату бревіколіну. В народній  медицині з лікувальною метою використовують сушені кореневища  і коріння рослини, які заготовляють пізно восени.  

Хімічний склад. Усі частини рослини містять алкалоїди бревіколін (у корінні — 50 % і в листі —  95 % ), бревікарин (відповідно 45  і 4 % ) і гарман (5 % і 1 % ).  

Фармакологічні властивості і використання. Головною діючою  речовиною осоки парвської є алкалоїд бревіколін, який виявляє  спазмолітичну й гіпотензивну дію,  підвищує тонус і посилює скорочення матки й кишечника, стимулює дихання, здійснює фармакологічну денервацію органів (не  впливаючи на виконавчі органи  безпосередньо, зменшує надходження до них нервових імпульсів  по симпатичних і парасимпатичних нервах). Бревіколіну гідрохлорид застосовували (у 1983 році  препарат виключено з Державного реєстру лікарських засобів) для  стимулювання родової діяльності  та при маткових кровотечах після  аборту і пологів. Рідше його використовували для лікування гіпертонічної хвороби, лівошлуночкової недостатності, бронхіальної  астми та облітераційного ендартеріїту. В народній медицині препарати осоки парвської використовують при гіпертонічній хворобі, бронхіті, різних висипах, фурункульозі, алергії, подагрі й ревматизмі.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО—настій кореневищ з  корінням (2 чайні ложки сировини на  400 мл окропу, настоюють 8 годин, проціджують) по півсклянки 3 рази на день;  згущений відвар кореневищ з корінням  (ЗО г сировини на 650 мл води, варять  у закритій посудині доти, поки не випарується третина рідини, одержаний  відвар настоюють ще 2 години, проціджують) по чверті склянки 3 рази на  день.  

ОСОКА ПІЩАНА  осока песчаная  Carex arenaria —  багаторічна трав'яниста рослина  родини осокових. Кореневище  довге, повзуче, 2—5 мм завтовшки.  Стебло пряме, тригранне, вгорі  шорстке, 15—40 см заввишки.  Листки довгозагострені, жорсткі,  жолобчасті, такої самої довжини,  як і стебло, або трохи довші за  нього. Квітки в колосках, скупчені  в верхній частині стебла і утворюють колосовидне суцвіття.  У верхніх колосках квітки тичинкові, в нижніх — маточкові, а в  середніх — і ті й другі. Плід —  горішок. Цвіте у травні.  

Поширення. Росте на узбережжі  Балтійського моря.  Сировина. Використовують висушені кореневища. Рослини неофіцинальна.  Хімічний склад слабо вивчено.  Кореневища містять ефірну олію,  смолу та дубильні й слизисті  речовини.  

Фармакологічні властивості і використання. Раніше осоку піщану  використовували як замінник кореня південноамериканської рослини сарсапариль (Smilax medica),  яка використовується при лікуванні золотухи, подагри, ревматизму, сифілісу та різних захворювань шкіри. Препарати осоки  піщаної виявляють сечогінну, потогінну, знеболюючу й легку  послаблюючу дію і використовуються в народній медицині при  циститі, пієліті й ревматизмі, як  засіб, що зумовлює загальне поліпшення функцій шкіри.  лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ  {20 г кореневищ на 0,8 л води варять  у закритій посудині, поки вода не  википить до половини, настоюють  2 години, проціджують) по 50 мл  4 рази на день; настій: 2 чайні ложки  кореневища заварюють 2 склянками  окропу, настоюють ЗО хв, проціджують  і випивають протягом дня рівними  порціями.  

ОСОКА ШЕРШАВА  осока мохнатая  Сатех hirta —  багаторічна трав'яниста сіро-зелена рослина родини осокових. Має  довгі (іноді довші за 1 м) дерев'янисті кореневища. Стебло тригранне, гладеньке, 10—60 см заввишки. Листки лінійні, 2—5 мм  завширшки, довші за стебло,  зісподу густоволосисті. Квітки  одностатеві, без оцвітини, зібрані  в колоски; тичинкові колоски  вузькоциліндричні, світло-коричневі, 15—ЗО мм завдовжки; маточкові — короткоциліндричні, на  прямих тонких ніжках, 15—40 мм  завдовжки. Плід — горішок. Цвіте  у травні.  

Поширення. Росте по всій території України.  Сировина. Використовують кореневище з корінням. Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Кореневища містять дубильні, смолисті й слизисті речовини, сапоніни, кумарин та сліди ефірної олії.