Секрет Просвета

ОМАН БРИТАНСЬКИЙ,  пожарки;  девясил британский  Inula britannica —  багаторічна трав'яниста сіро-зелена або зеленувата рослина родини  айстрових (складноцвітих). Має  тонке косо повзуче кореневище.  Стебла висхідні або прямостоячі,  густо облистнені, 15—18 см заввишки, вгорі розгалужені й під кошиками білоповсгисті, внизу розсіяном'якоопушені. Листки чергові, цілісні, видовжено- або широколанцетні, коротко загострені,  по краю дрібнозубчасті, рідше цілокраї, зверху голі або розсіяноволосисті, зісподу густіше вкриті  прилеглими довгими тонкими білими волосками і, крім того, дрібними жовтими залозками; нижні — до основи поступово звужені  в крилаті черешки, серединні  і верхні — сидячі, напівстеблообгортні, нерідко з вушками. Квітки  блідо-жовті, зібрані в невеликі  (2,5—3 см у діаметрі) кошики,  що утворюють на верхівці стебла  нещільне щитковидне суцвіття,крайові язичкові квітки — жіночі,  голі, гладенькі, на верхівці —  тризубчасті, серединні — двостатеві, трубчасті. Плід— сім'янка.  Цвіте у червні — вересні.  

Поширення. Оман британський  росте по всій території України  (крім високогір'їв Криму і Карпат)  на берегах річок і канав, на луках,  як бур'ян уздовж доріг, на засмічених місцях, рідше — на полях.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  кореневище з корінням (див. статтю Оман високий) і листя оману.  Збирають листя під час цвітіння  рослини і сушать у затінку на відкритому повітрі або в добре провітрюваному приміщенні. Почорнілі листки і листки з плямами  викидають. Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Кореневища і корені оману британського містять  інулін (30—40 % ), алкалоїди  (0,063—0,075%), ефірну олію (до  3%), до складу якої входять  алантолактон, незначна кількість  ізоалантолактону і деякі інші  сполуки. У листі оману є ефірна  олія, флавоноїди, каротин, дубильні речовини, британін та інші  сесквітерпенові лактони й аскорбінова кислота (до 45 мг% ).  

Фармакологічні властивості і використання. Фармакологічні властивості і показання до призначення препаратів з підземних  органів оману британського і оману високого збігаються, проте перевагу треба віддавати оману високому, препарати якого мають  більше виражений терапевтичний  ефект. Настій із листя оману британського дають усередину при  скрофульозі, ревматизмі й ради308  куліті, від кашлю, як спазмолітичний засіб при шлунково-кишкових захворюваннях, зокрема при  гастралгії, коліках і проносі, як  послаблюючий засіб при геморої  та як засіб, що має потогінні,  відхаркувальні й сечогінні властивості. Зовнішньо, як антибактеріальний і в'яжучий засіб, настій листя використовують у вигляді компресів, примочок, обмивань і полоскань при гнійних ранах, виразках, лишаях і хворобах  горла. Свіже потовчене листя  прикладають до виразок, гнійних  ран і ран, що кровоточать.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — настій із листя (1 столову ложку сировини настоюють 1—2  години на склянці окропу, проціджують) по 1—2 столові ложки 3—4 рази на день.  ЗОВНІШНЬО— компреси, примочки,  обмивання і полоскання настоєм із листя (готують, як у попередньому прописі).  

ОМАН ВИСОКИЙ,  дивосил;  девясил высокий  Inula helenium —  багаторічна трав'яниста рослина  родини айстрових (складноцвітих). Має товсте, м'ясисте кореневище з численними довгими  коренями. Стебла міцні, прямі,  рубчасті, 1—2 м заввишки, у верхній частині розгалужені, внизу  розсіяно-, вгорі — густожорстковолосисті. Листки чергові, цілісні,  нерівномірнозубчасті, великі (до  50 см завдовжки і 18—25 см завширшки), зверху жорстковолосисті, знизу — сіроповстисті; приземні — черешкові, еліптично-видовжені; стеблові — сидячі, видовженояйцевидні, загострені, з  серцевидною, напівстеблообгортною основою. Квітки жовті, зібрані у великі (6—8 см у діаметрі)  кошики, що утворюють на верхівці стебла щитковидне суцвіття;  крайові язичкові квітки — жіночі,  з вузьколінійним тризубчастим  язичком; серединні — двостатеві,  трубчасті. Плід — сім'янка. Цвіте  у червні — серпні (іноді — у вересні).  

Поширення. Оман високий росте  розсіяно майже по всій території України. Полюбляє узлісся,  чагарники, лісові луки, береги  річок, вологі місця.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  кореневище і корені (Rhizoma  cum radicibus Inulae helenii) оману. Заготовляють їх восени, залишаючи на кожні 10 м2 по одній  добре розвиненій рослині для відновлення заростей. Викопані кореневища і корені одмивають від  землі, розрізають на куски завдовжки 10—15 см, розщеплюють  при необхідності вздовж, пров'ялюють 2—3 дні на вільному повітрі, а в сиру погоду — під укриттям, після чого досушують у  добре провітрюваних приміщеннях або в сушарках при температурі, не вищій за 40°. Сировину  можна сушити й на сонці. Сухої  сировини виходить 29—ЗО % .  Строк придатності — 3 роки. Сировина є у продажу в аптеках.  

Хімічний склад. Кореневище і корені оману високого містять інулін (до 44 % ) та інші полісахариди (псевдоінулін, інуленін),  смоли, камедь, сліди алкалоїдів,  сапоніни, органічні кислоти й  ефірну олію (до 4,3 % ), у складі  якої є біциклічні сесквітерпенові  лактони (алантолактон, ізоалантолактон, дигідроалантолактон),  алантол, проазулен і а-токоферол.