Секрет Просвета

НАПЕРСТЯНКА ВЕЛИКОKBITKOBA  наперстянка крупноцветковая  Digitalis granditlora —  багаторічна трав'яниста рослина  родини ранникових. Стебло пряме, просте, 40—100 см заввишки.  Листки чергові, великі (5—20 см  завдовжки і 2—5 см завширшки),  видовженоеліптичні або яйцевидно-ланцетовидні, дрібнопилковиднозубчасті; прикореневі — при  основі звужені в короткий черешок, стеблові — напівстеблообгортні, сидячі, по головній жилці  залозисто-пухнасті. Квітки двостатеві, трохи неправильні, горизонтально відхилені або пониклі,  зібрані в довге однобічне гроно;  віночок трубчасто-дзвониковидний короткодвогубий, 3—4 см  завдовжки, блідо-жовтий, усередині — з буруватими жилками,  зовні — разом з чашечкою залозисто-пухнастий, майже в 4 рази  більший за чашечку. Плід — двогнізда коробочка. Цвіте у червні — серпні.  

Поширення. Наперстянка великоквіткова росте на Поліссі, в північній частині Лісостепу та в Карпатах у мішаних і листяних лісах,  серед чагарників.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  листя наперстянки (Folium Digitalis grandiflorae). Заготовляють  стеблові (у рослин другого і наступних років життя) і прикореневі (у рослин першого року життя) листки відповідно у червні —  липні та в серпні — вересні. Відразу після збирання листки сушать у затінку на протязі або в сушарках при температурі 55—60 °.  Сухого листя виходить 19—20 % .  Готову сировину треба зберігати  в сухому! приміщенні без доступу  світла. Строк придатності — 2 роки (підлягає щорічному переконтролю!) .  Хімічний склад, фармакологічні  властивості і використання, лікарські форми і застосування —  усе так, як у статті Наперстянка  пурпурова.  

НАПЕРСТЯНКА ПУРПУРОВА  наперстянка пурпурная  Digitalis purpurea—  дворічна трав'яниста рослина родини ранникових. Стебло пряме,  мало розгалужене, рідше просте,  сіроповстисте, 50—150 см заввишки. Листки прості, по краю  зубчасто-зарубчасті, зморшкуваті, з обох боків вкриті м'якими  волосками; прикореневі листки на  довгих крилатих черешках, яйцевидні або яйцевидно-ланцетні,  гострі, 12—20(30) см завдовжки  і 3—7 см завширшки, зібрані в розетку; стеблові листки — чергові;  нижні — черешкові, верхні — сидячі і поступово переходять у приквітки. Квітки двостатеві, неправильні, пониклі, сидять у пазухах приквіткових листків по  одній і утворюють однобічне  гроно завдовжки 50—80 см і більше. Віночок двогубий, трубчастодзвониковидний, 4—5 см завдовжки і 2—3 см завширшки, зовні  пурпуровий, рідше — рожевий або  білий, на внутрішній поверхні має  темно-червоні плями з білою облямівкою; верхня губа широка, коротка, закруглена, цілісна або трохи виїмчаста, нижня — трилопатева (середня лопать витягнута,  з внутрішнього боку — з пучком  густих довгих волосків). Плід —  двогнізда коробочка. Цвіте у червні — липні.  

Поширення. Наперстянку пурпурову вирощують у спеціалізованих радгоспах як лікарську рослину.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  листя наперстянки (Folium Digitalis purpureae). Збирають сировину  (обов'язково без черешків) двічі  на рік: у рослин першого року  вегетації — в кінці літа (коли  листки досягнуть стандартної довжини 20 см) і восени (не пізніше  вересня), а у рослин другого року  вегетації — у фазі утворення пагонів і у фазі масового цвітіння.  Зібране листя швидко сушать у сушарках спочатку при температурі  55—60 ° (ЗО хвилин), а потім досушують при температурі 40 °. Сухого листя виходить 20—22 % . Го  тову сировину треба зберігати  в сухому (!) приміщенні (при зво  ложенні біологічна активність си  ровини знижується) без доступу  світла. Строк придатності — 2 ро  ки (підлягає щорічному переконтролю!).  

Хімічний склад. Листя наперстянки пурпурової містить серцеві  глікозиди (пурпуреаглікозиди А і  В, які в процесі сушіння і зберігання від дії ферментів перетворюються відповідно на дигітоксин і гітоксин), стероїдні  сапоніни (дигітонін, дигонін, гітонін), флавоноїди (лютеолін, 7294  глікозидлютеолін), холін, органічні кислоти та інші сполуки.  

Фармакологічні властивості і використання. Діючими речовинами  наперстянки пурпурової є глікозиди серцевої дії. Найактивніша  терапевтична роль належить дигітоксину й гітоксину. Особливістю глікозидів наперстянки пурової (рівною мірою це стосується й інших видів наперстянки) є їхня здатність посилювати  скорочення серцевого м'яза, одночасно зменшуючи їх кількість, що  сприяє, з одного боку, кращому  відпочинку серця, а з другого —  більшому його кровонаповненню.  Це зумовлює збільшення об'єму  крові, що виштовхується в аорту,  прискорення течії крові, зниження венозного тиску. Внаслідок  нормалізації гемодинаміки й розширення ниркових судин відчутно  збільшується сечовиділення, що  приводить до зникнення або зменшення набряків. За фізико-хімічними властивостями глікозиди наперстянки належать до групи ліпофільних глікозидів. Вони добре  всмоктуються і не руйнуються  в шлунково-кишковому тракті,  швидко вступають у взаємодію з  білками плазми, отже є досить  ефективними при прийманні всередину (у разі неможливості  введення у шлунок, наприклад,  при блюванні, їх вводять ректально), їхня дія починає проявлятися  через 2—4 години, досягає максимуму через 8—12 годин, а повністю припиняється через 14—  21 день. Порушення видільної  функції нирок мало впливає на  екскрецію глікозидів, оскільки з  сечею вони виділяються в незначній кількості. Після всмоктування  в кишечнику значна кількість їх  надходить у печінку й виділяється  з жовчю, а потім знову реабсорбується в шлунково-кишковому  тракті. Одночасна наявність відмічених властивостей дає повне  право називати наперстянку «королем серцевих засобів». Показаннями до призначення препаратів є хронічна серцева недостатність різного походження, пароксизмальна тахікардія. Слід пам'ятати, що препарати наперстянки  мають високу кумулятивну здатність і токсичність, а тому приймати їх можна тільки за призначенням лікаря.  Лікарські форми і застосування.  Порошок з листя наперстянки пурпурової (Pulvis foliorum Digitalis) призначають усередину дорослим по 0,05—  0,1 г на прийом 3—4 рази на день (після  досягнення необхідного ефекту — сповільнення пульсу, збільшення сечовиділення, зменшення задишки — призначають підтримуючу дозу, яку добирають індивідуально). Дітям призначають  від 0,005 до 0,06 г на прийом залежно  від віку: до 1 року — по 0,005—0,01 г;  від 2 до 5 років — по 0,02—0,03 г; від  6 до 12 років — по 0,03—0,06 г на прийом. Найвищі дози для дорослих: разова  0,1 г, добова 0,5.  Найвищі дози для дітей: віком до  6 місяців — разова 0,005 г добова —  0,02 г; від 6 місяців до 1 року — разова  0,01 г, добова — 0,04 г; віком 2 роки —  разова 0,02 г, добова — 0,08 г; 3—4 роки — разова 0,03 г, добова — 0,12 г;  5—6 років — разова 0,04 г, добова —  0,16 г; 7—9 років — разова 0,05 г, добова —о,2 г; 10—14 років — разова  0,05—0,075 г, добова—0,2—0,3 г. У разі неможливості перорального прийому препарат призначають ректально  в свічках.  Настій із листя наперстянки (Infusum  foliorum Digitalis) — 0,5—1 г сировини  на 180 мл води, призначають по 1 столовій ложііі 3—4 рази на день. Настій  для дітей готують з розрахунку 0,1 —  0,4 г листя на 100 мл води і дають по  1 чайній — 1 десертній ложці 3—4 рази  на день. У разі неможливості перорального прийому настій призначають  ректально в клізмах.  Дигітоксин (Digitoxinum) призначають  усередину у вигляді таблеток, що містять по 0,1 мг препарату. У зв'язку  з високою кумулятивною здатністю  дигітоксину лікування цим препаратом  здійснюють з урахуванням індивідуальних особливостей кожного хворого.  Разом з тим існують і загальноприйняті схеми застосування дигітоксину.  Найуживаніша з них така: в 1-й день —  6—8 таблеток по 0,1 мг (4 таблетки  відразу і по 1—2 таблетки через кожні  6—8 годин), у 2-й і 3-й дні — по 4—5 таблеток. Після досягнення необхідного  ефекту (сповільнення пульсу, збільшення сечовиділення, зменшення задишки)  призначають підтримуючу дозу (1 таблетку на день або чергують: один  день — 2 таблетки, другий день — 1 таблетку}. Хворим з явищами диспепсії  або застою у ворітній вені дигітоксин  призначають у свічках (Suppositoria  Digit oxini 0,00015). Вводять у пряму  кишку по 1—2 свічки 1—2 рази на день  протягом перших 2—5 днів з наступним  зменшенням дози до 1 —2 свічок на день  (дозу треба добирати індивідуально!).  Найвищі дози дигітоксину для дорослих усередину: разова — 0,5 мг, добова — 1 мг.  Гітоксин (Gitoxinum) призначають усередину, починаючи з 0,0002—0,0004 г  на добу з наступним зменшенням дози  до 0,0002—0,0001 г на добу. Після досягнення необхідного ефекту добирають індивідуальну підтримуючу дозу.  Кордигіт (Cordigitum) призначають усередину по 1/2—1 таблетці 2—4 рази  на день або по 1 свічці 1—2 рази на  день. Кумулятивний ефект кордигіту  значно менший, ніж у дигітоксину.  Приймати препарати наперстянки протипоказано при органічних змінах у  серці, зокрема в разі переродження серцевого м'яза та вираженого атеросклерозу, а також при ендокардиті зі  схильністю до емболії.

НАПЕРСТЯНКА ШЕРСТИСТА  наперстянка шерстистая  Digitalis lanata —  багаторічна (в культурі — дворічна) трав'яниста рослина родини  ранникових. Стебло пряме, мало  розгалужене, здебільшого темнолілове, 60—150 см заввишки. Прикореневі й нижні стеблові листки  5—12 (20) см завдовжки і 1,5—  3,5 см завширшки, видовженояйцевидні, вкриті, як і верхні  стеблові листки, залозистими волосками, здебільшого цілокраї,  рідше по краю трохи хвилясті або  дрібнозубчасті; верхні стеблові  листки ланцетні, 4—10 см завдовжки, сидячі, гострі, поступово  зменшуються і переходять у приквітки. Квітки двостатеві, неправильні, на коротких квітконіжках  у пазухах видовженоланцетних  приквітків, зібрані в пірамідальне,  довге, густе, різнобічне гроно. Віночок трубчасто-дзвониковидний,  20—ЗО мм завдовжки, короткодвогубий; трубочка віночка кулясто здута, буро-жовта, з ліловими жилками; верхня губа неглибоко розсічена на дві трикутні,  відігнуті догори лопаті, нижня  губа — з маленькими, трикутними, боковими, відігнутими назовні  лопатями, з великою білою або рудуватою лопатовидною середньою  лопаттю, майже дорівнює трубочці віночка. Плід — двогнізда коробочка. Цвіте у липні — серпні.  

Поширення. Наперстянку шерстисту вирощують у спеціалізованих  радгоспах як лікарську рослину.  Заготівля і зберігання. Див. статтю  Наперстянка пурпурова.  

Хімічний склад. Листя наперстянки шерстистої містить 0,5—1 %  серцевих глікозидів, серед яких  головними є ланатозиди А, В і С  {в процесі сушіння і зберігання  від дії ферментів ланатозиди  А, В і С перетворюються на вторинні, стійкіші глікозиди — дигітоксин, гітоксин і дигоксин). В незначній кількості листя містить  і інші глікозиди: ланатозиди D і  Е, строспезид, одорозид, гіторин,  глюкогіторин, веродоксин тощо.  Крім того, у листі є стероїдні сапоніни дигітонін і тигонін.