 НАГІДКИ
ЛІКАРСЬКІ, крокіс, календула; ноготки лекарственные Calendula olficinalis — однорічна трав'яниста з сильним своєрідним запахом рослина родини айстрових
(складноцвітих). Стебло округле,
прямостояче, розгалужене, 30—60 см
заввишки. Листки чергові, нижні видовженооберненояйцевидні, черешкові; верхні —
ланцетовидні, сидячі. Квітки
золотаво-жовті або оранжеві, зібрані у
верхівкові кошики; крайові квітки
язичкові, маточкові, розміщені в 2—3
ряди, плідні; серединні — трубчасті, двостатеві,
безплідні. Плід — сім'янка. Цвіте у червні — жовтні.
Поширення. Нагідки лікарські походять з Центральної і Південної
Європи. По всій території України їх розводять у садах і на городах як декоративну рослину, часом вони дичавіють. Для лікарських потреб вирощують у спеціалізованих радгоспах. Заготівля і зберігання. З лікувальною метою
використовують квіткові кошики нагідок (Flores Calendulae), зібрані, коли вони
вже повністю розкрилися. Після
попереднього пров'ялювання на сонці сировину сушать у затінку на вільному повітрі або у провітрюваному
приміщенні, розстилаючи тонким шаром і
час від часу перемішуючи. Штучне сушіння проводять при температурі 40—45°. Сухих кошиків виходить 14— 15 % . Сировина відпускається аптеками. Строк
придатності — 1 рік.
Хімічний склад. Квітки нагідок містять близько 3 % каротиноїдів (каротин,
лікопін, віолаксантин, цитраксантин, рубіксантин, флавохром), флавоноїди (нарцисин, рамнетин,
ізорамнетин-3-триглюкозид, ізокверцитрин та інші), ефірну олію (близько 0,02 %
), сапоніни, гірку речовину календен,
смолисті (до 3,44 % ) і дубильні речовини, слиз (до 2,5%), інулін, органічні кислоти (яблучну,
саліцилову, пентадецилову), фітостерини,
ферменти, вітамін С, алкалоїди та
тритерпендіоли (арнідіол, фараціол).
Фармакологічні
властивості і використання. Нагідки лікарські мають
протизапальні, бактерицидні, ранозагоювальні,
спазмолітичні, гіпотензивні,
кардіотонічні й седативні властивості, підвищують метаболічну функцію печінки (підвищується секреторна і видільна функції,
зменшується концентрація білірубіну і холестерину в жовчі). Широка терапевтична
активність нагідок пояснюється наявністю в них значної кількості
каротиноїдів, флавоноїдів і саліцилової кислоти, вітамінів та інших сполук.
Особливо широко використовують нагідки
для місцевого лікування. При тріщинах шкіри
й герпесі у стадії висипання пухирців і
утворення виразок використовують 10 % -ний настій квіткових кошиків на рослинній 292 олії,
а при вуграх та інфекційній тріщині в
куточках рота — 20 % ний настій. Розведеною настойкою (1 чайна ложка настойки на склянку перевареної
води) лікують виразку гомілки, висівковидний лишай і жирну себорею обличчя, екзему, гноячкові висипи на шкірі та відмороження, полощуть ротову порожнину і
горло (через кожні півтори — дві години) при афтозних стоматитах, гінгівітах,
піореї, запально-дистрофічних формах пародонтозу, тонзилітах і ангінах,
спринцюються при ерозії шийки матки і
трихомонадному кольпіті, роблять
ванночки і мікроклізми (до і після випорожнення) при проктиті, парапроктиті й тріщинах відхідника, компреси і ванночки для очей при блефаритах,
кон'юнктивітах і ячмінцях {в очній практиці
використовують розчин подвійної міцності
— 1 чайна ложка настойки на півсклянки
перевареної води). Для полоскання
ротової порожнини і горла, мікроклізм і
спринцювань можна використовувати й 10 —
20 % -ний водний настій квіткових кошиків (для спринцювання настій розводять
перевареною водою у співвідношенні 1 : 5). При лікуванні ангін препарати нагідок застосовують як самостійні засоби або в поєднанні з сульфаніламідними
препаратами та антибіотиками. Терапевтичний ефект при місцевому лікуванні виразки гомілки, тріщин
шкіри і гноячкових висипів на шкірі
можна значно посилити одночасним
прийманням усередину настойки або настою нагідок. Ластовиння на обличчі і руках
виводять щоденним дворазовим (вранці і
ввечері) змащуванням уражених місць соком із свіжого листя нагідток, змішаним порівну з
соком лимона, ягід порічок і мигдалевою
олією. З готових аптечних препаратів, крім зазначеної вище настойки, для місцевих процедур використовують мазь
каріофіленову (протизапальний засіб, що сприяє усуненню сверблячки і зменшенню інфільтрації при дерматитах, екземі, трофічних
виразках) і мазь «календула». При ряді
захворювань проводять пероральне лікування нагідками. Застосування нагідок
показане і дає, в цьому випадку, добрий терапевтичний ефект при гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, колітах, ентероколітах, захворюваннях печінки і жовчних шляхів. Особливо добрий терапевтичний ефект
спостерігається при використанні нагідок
у суміші з ромашкою лікарською і
деревієм звичайним. З успіхом
застосовують нагідки при серцево-судинних захворюваннях, що супроводяться
серцебиттям, задишкою і набряками. В
акушерстві й гінекології настій або настойку нагідок дають усередину при
неспинному блюванні у вагітних (п'ють перед
їдою протягом 2—3 тижнів), дисменореї
(п'ють 3 рази на день за 5—7 днів до
початку менструації), при гіпертонічній хворобі та безсонні в період клімаксу. В народній медицині, крім усіх вищезазначених випадків, настій і настойку квіткових кошиків нагідок дають
усередину при афтозі, бронхіті,
скрофульозі, рахіті, жовтяниці, хворобах сечового міхура (утворення каменів і піску) і селезінки,
нервовій гарячці та запамороченні. З готових препаратів застосовують таблетки «каферид», запропоновані
для лікування анемії, і калефлон — протизапальний засіб, що стимулює й
репаративні процеси при виразковій хворобі
шлунка і дванадцятипалої кишки та при
хронічних гастритах у фазі загострення.
Широко використовують нагідки і в гомеопатії. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку (готують на 70 % -ному спирті у співвідношенні 1 : 10) по 15—20 крапель 3—4 рази на донь; настій (2 столові ложки сировини настоюють 2 години на 400 мл окропу, проціджують, охолоджують) по півсклянки 4 рази
на день до їди; калефлон (Caleflonum) по 0,1—0,2 г три рази на день після їди протягом 3-—4 (6) тижнів; таблетки «каферид» (Таbulettae
«Caferidum») no 1 таблетці 2— З рази на
день після їди. ЗОВНІШНЬО — настій
квіткових кошиків на рослинній олії
(готують у співвідношенні 1 : 5 або 1 :
10, настоюючи на сонці 2 тижні| для змащування
уражених ділянок тіла; розчин (1 чайна
ложка настойки на склянку перевареної
води) для полоскання, компресів, промивання, примочок, ванночок, клізм і спринцювання; настій квіткових кошиків (20—40 г сировини на 200 мл окропу) для полоскання, компресів, промивання, примочок, клізм і спринцювання (в останньому випадку настій перед вживанням розводять
перевареною водою у співвідношенні 1 : 5); настій квіткових кошиків (З чайні ложки на 200 мл окропу, настоюють ЗО
хвилин, проціджують, охолоджують) для компресів при надмірній жирності шкіри
обличчя: три чайні ложки суміші
квіткових кошиків нагідок, трави лободи доброго Генріха і шишок хмелю звичайного (взятих порівну)
заливають склянкою окропу, настоюють ЗО хвилин, проціджують, охолоджують і
застосовують так, як у попередньому прописі; маска для обличчя при надмірній
жирності шкіри: настій квіткових кошиків
нагідок (3 чайні ложки на 20 мл окропу) змішують з порошком сухого молока, крохмалем або борошном і одержану кашку наносять на
обличчя, а через 15—-20 хвилин змивають (так само можна використовувати і
наведений вище настій суміші квіткових
кошиків нагідок, трави лободи доброго
Генріха і шишок хмелю звичайного); мазь
«календула» (Unguent um «Calendula») для змащування при порізах, опіках тощо; мазь карофіленова
(Unguentum Carophyleni 5 % aut 10 % )
для змащування уражених ділянок 1—2 рази
на день протягом 1 — 2 тижнів (при
трофічних виразках — 2—6 тижнів).
|
Исцеление 
Статистика
