МУШМУЛА
ЗВИЧАЙНА мушмула обыкновенная Mespilus germanica — колючий кущ або невисоке (1,5— 5
м заввишки) дерево родини розових. Гілки червонаво-бурі,
в молодому стані опушені, пізніше — голі.
Листки чергові, короткочерешкові, прості, суцільні, видовженоланцетні або
видовженоеліптичні, до 12 см
завдовжки і 4 см
завширшки, цілокраї або дрібнозубчасті
(на кінцях зубчиків є червонаві залозки), в молодому віці з обох боків опушені, згодом — зверху темно-зелені,у розсіяноволосисті або
зовсім голі, зісподу — ясно-зелені,
білуватопухнасті. Квітки правильні,
двостатеві, 5-пелюсткові, 3—5 см у діаметрі, одиничні на кінцях вкорочених
пагонів,- пелюстки оберненояйцевидні, білі.
Плід — несправжня приплюснуто-куляста бурувата кістянка з (4) 5 кісточками,
зовсім зануреними у м'якуш. Цвіте у травні.
Поширення. Мушмула звичайна росте в Криму у світлих мішаних і хвойних
лісах. У південних районах республіки її
вирощують як декоративну і плодову
рослину. Сировина. З лікувальною метою використовують плоди і листя рослини. Листя заготовляють з травня по серпень, плоди — восени (у стадії
повної стиглості). Рослина
неофіцинальна.
Хімічний склад. Плоди і листя рослини
містять значну кількість дубильних
речовин. У плодах, крім того, є цукри
(до 17 % ), 0,2— 0,9 % органічних кислот
(в основному яблучна), до 16 мг% вітаміну С.
Фармакологічні
властивості і використання. Відвари і настої плодів та
листя мушмули або плоди в натуральному
вигляді користуються репутацією ефективного в'яжучого засобу. Всередину їх дають при звичайних і кривавих проносах, для збудження апетиту; зовнішньо як протизапальний засіб
використовують для полоскання горла при ангіні. Плоди мушмули їстівні.
Споживають їх після влежування або після
перших осінніх приморозків — тоді вони гублять терпкий смак. Про запас плоди консервують у цукровому сиропі. Лікувальні властивості в таких плодів не втрачаються. Лікарські форми і застосування. ЗОВНІШНЬО — настій листя (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) для полоскання.
|