 МУЧНИЦЯ
ЗВИЧАЙНА, медвеже вухо; толокнянка обыкновенная Arctoslaphylos uva-ursi, синонім — Arbutus
uva-ursi — невеликий вічнозелений кущик родини вересових. Стебла лежачі, 0,3—1 (2) м завдовжки, дуже розгалужені, з
висхідними квітконосними гілочками. Листки чергові, шкірясті, довгасто-обернено-яйцевидні, тупі, з
трохи загнутими донизу і злегка
потовщеними цільними краями, зверху
темнозелені, з полиском, з ясно помітними сітчасто розташованими вдавленими жилками, зісподу світліші, матові, з ясно виступаючою середньою
жилкою. Квітки двостатеві, правильні, на
коротких квітконіжках, у пониклих китицях на кінцях гілочок; віночок глечиковидний, білий або блідорожевий, на
верхівці з п'ятьма зубчиками. Плід —
червона ягодоподібна куляста борошниста кістянка. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Мучниця звичайна трапляється невеличкими острівками на Поліссі
в соснових лісах, на сухих піщаних
грунтах. Заготівля і зберігання. Для
виготовлення ліків використовують листя
мучниці (Folia Uvae ursi). Заготовляють
сировину у два строки: навесні, перед
цвітінням або на його початку, і восени,
від початку достигання плодів і до першого снігу. Зрізані гілочки зв'язують у пучки й розвішують для сушіння під наметами або в провітрюваному приміщенні. Після сушіння листки відокремлюють від
стеблових частин і зберігають у коробках у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк
придатності сирови ни — 5 років. Листя
мучниці відпускають аптеки.
Хімічний склад. Листя мучниці містить
фенолові глікозиди арбутин (8—16 % ) і метиларбутин, вільний гідрохінон, дубильні речовини
пірогалової групи (30— 35 % ), органічні
кислоти (галова, елагова, хінна,
мурашина, урсолова), флавоноїди гіперозид, кверцетин, кверцитрин,
ізокверцитрин, мірицетин, мірицитрин,
тритерпен уваол, віск і смолу та сліди
ефірної олії й мінеральні солі.
Фармакологічні
властивості і використання. Основними діючими речовинами листя мучниці є фенолові глікозиди,
флавоноїди й дубильні речовини. Арбутин
і метиларбутин розщеплюються в організмі до гідрохінону, який має подразні й антибактеріальні властивості,
внаслідок чого підвищується діурез, а сечовивідні шляхи очищаються від
бактеріальної флори. Протибактеріальна
дія мучниці проявляється лише за умови лужної реакції сечі, оскільки при кислій
реакції сечі гідроліз глікозидів не відбувається. Антисептичний ефект проявляють і дубильні речовини мучниці. Він зумовлений їхньою здатністю утворювати
комплексні сполуки з мікробними білками
й від реакції сечі не залежить. Поряд з цим дубильні речовини мучниці виявляють
протизапальну дію. Флавоноїди, що містяться в рослині, виявляють салуретичну дію (підвищення діурезу
з одночасним посиленням виведення з
організму іонів натрію і хлору). Одночасна наявність сечогінних, антимікробних
і протизапальних властивостей робить цю рослину цінним засобом для лікування
запальних процесів у сечовивідних шляхах
та ниркової недостатності з порушенням водного й мінерального обміну. У
народній медицині, крім того, препарати мучниці приймають при нефролітіазі, гематурії,
затримці сечі, мимовільному
сечовиділенні, ніктурії, сперматореї, малярії, туберкульозі легень, діареї й
атонії кишок та при цукровому діабеті. Мучниця звичайна входить до складу сечогінного чаю. Вживають мучницю у
вигляді настою, відвару або порошків з
листя. Натомість болгарські вчені вважають, що найкраща лікарська форма мучниці
— настій, і пояснюють це тим, що при
кип'ятінні екстрагується значна кількість дубильних речовин, які подразнюють слизову оболонку шлунково-кишкового тракту.
При надмірному й тривалому вживанні
препарати мучниці можуть спричиняти
блювання, пронос, подразнення нирок, викидень
у вагітних. У разі необхідності тривалого вживання мучниці її використовують у
суміші з іншими лікарськими рослинами, які мають сечогінні та протизапальні
властивості. Окремі автори рекомендують
при вживанні мучниці одночасно приймати 1 чайну ложку натрію гідрокарбонату для створення лужної реакції сечі. Зовнішньо настій листя рослини застосовують для гоєння виразок і гнійних ран. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — холодний настій (І столову ложку сировини заливають двома склянками кип'яченої води кімнатної
температури, настоюють 6—8 годин, проціджують) по 1—2 столові ложки 3—4 рази на день; настій (10 г, або 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по півсклянки або по третині склянки 3—5 раз на день через 40 хвилин після
їди; відвар (10 г,
або 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—5 раз на день через 40 хвилин після їди; порошок з листя по 1 г двічі на день; 10 г суміші листя мучниці звичайної і полину звичайного,
трави хвоща польового, насіння моркви дикої і кропу запашного, взятих у співвідношенні 3:2:2: 1:2, заливають двома склянками окропу, настоюють 12
годин у духовці, кип'ятять 5 хвилин і
п'ють по півсклянки 4 рази на день через
1 годину після їди при нирковокам'яній
хворобі; столову ложку суміші (порівну)
листя мучниці звичайної і трави собачої
кропиви п'ятилопатевої заливають 3
склянками окропу, кип'ятять, поки не
википить третина рідини, проціджують і
п'ють протягом дня за 3 рази при
нервовому збудженні й атонії кишок. ЗОВНІШНЬО — настій або відвар (готують, як у
попередньому прописі) для обмивань і
комлресів
|
Исцеление 
Статистика
