 МОРКВА
ПОСІВНА, морква їстівна; морковь посевная Daucus sativus — дворічна трав'яниста жорстковолосиста рослина
родини селерових (зонтичних). У перший рік утворює розетку листків і м'ясистий коренеплід
червоно-оранжевого, жовтого або білого кольору, на другий — розетку листків, квіткові стебла й
плоди. Стебло прямостояче, ЗО—100 см заввишки. Листки чергові, черешкові, двічі або тричі перисторозсічені, трикутні. Квітки
правильні, дрібні, білі, червонуваті або
жовтуваті, зібрані в складні зонтики.
Плід — двосім'янка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Моркву посівну вирощують по всій території України як овочеву і кормову рослину. Сировина. Для медичних потреб використовують плоди (Fructus Dauci sativi), коренеплоди (Radix Dauci recens) і зрідка листя рослини (Folia
Dauci sativi). Листя збирають під час цвітіння рослини і сушать у затінку на вільному повітрі. Плоди заготовляють під час повної стиглості (зрізані зонтики
підсушують і обмолочують). Готову
сировину зберігають у закритих коробках. Коренеплоди споживають свіжими або варять.
Хімічний склад. Коренеплоди моркви
містять р-каротин (до 24 мг% ) та інші
каротиноїди, нікотинову (0,55—1,47 мг%), пантотенову (0,26 мг% ) і фолієву
кислоти та інші вітаміни (Е — 0,63 мг% , С, В,, В2, В6, біотин), флавоноїди (22—60 мг% ), фосфоліпіди, лецитин, стероли,
інозит (48 мг%), цукри (3,4—12,0 % ),
пектинові речовини (0,3—0,8 % ), клітковину (0,7—2,0 % ) і макро- та мікроелементи (калій,
магній, фосфор, хлор, йод, алюміній,
бор, ванадій, залізо, кобальт, мідь,
марганець, цинк). У насінні є жирна й
ефірна олії, флавоноїди та кумарини. Із листя виділено піролідин і дауцин.
Фармакологічні
властивості і використання. Коренеплоди моркви вживають не лише як продукт харчування, а й як
цінний лікувальний засіб. Як джерело каротину сиру моркву або свіжий морквяний сік
призначають хворим на гіпо- й авітаміноз
А (при хворій печінці і зниженій функції
щитовидної залози лікування авітамінозу А малоефективне!), вагітним жінкам і матерям-годувальницям (підвищується секреція молока), 284 людям,
професія яких пов'язана з напругою зору,
при інфаркті міокарда, як допоміжний
лікувальний засіб при кон'юнктивітах, кератитах,
блефаритах, гемералопії (куряча сліпота) і стомленні сітківки. Як легкий проносний засіб морква використовується при хронічних запорах і геморої, як сечогінний — при хворобах нирок. Наявністю
значної кількості йоду (5 мкг/100 г
сирої маси) пояснюється застосування моркви при зниженій функції щитовидної залози. Заслуговують на увагу й повідомлення про ефективне застосування моркви
при захворюваннях, пов'язаних з порушенням мінерального обміну {хронічні обмінні
поліартрити, остеохондроз, жовчнокам яна
і нирковокам яна хвороби). Морквяний сік
з медом використовують у народній
медицині при простуді, розладах травлення, статевому безсиллі (по столовій
ложці кілька разів на день). У дитячій
практиці морквяний сік дають як легкий
проносний, прогизолотушний і глистогінний (особливо проти гостриків) засіб та як засіб, що підвищує стійкість організму
до простудних і шкірних захворювань,
сприяє ростові й розвиткові дитини. При загостренні виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, запальних процесах тонкого й товстого відділів
кишечника вживати моркву всередину
протипоказано. Зовнішньо як
болетамувальний, протизапальний і
антисептичний засіб терту моркву
застосовують для гоєння ран, опіків,
відморожень, золотушних і цинготних виразок та при панариції. Свіжим соком полощуть рот при стоматитах, змащують
ротову порожнину у дітей при пліснявці.
В дерматології терту сиру моркву застосовують місцево для лікування сонячного
дерматиту, а в косметиці — для накладання масок при сухості шкіри обличчя. Коренеплоди моркви
використовують і як сировину для
промислового виробництва каротину,
олійний розчин якого застосовують у
вигляді примочок, компресів, емульсій при лікуванні хронічних захворювань
шкіри, гнійних ран, опіків, відморожень
та уражень слизових оболонок, носа і
глотки. Насіння моркви використовують як засіб, що має сечогінні, холеретичні,
солерозчинні, вітрогінні та
протиглистяні властивості. Сушене листя моркви заварюють як чай і п'ють при геморої. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій плодів (1 столова ложка
сировини на 200 мл окропу, настояти у
термосі протягом ночі) пс півсклянки 5—6
раз на день до їди при нирковокам'яній
хворобі й метеоризмі (пити гарячим!);
свіжий сік по 1 столовій ложці 4—5 раз на день, додаючи безпосередньо перед вживанням мед або цукор на смак (дітям дають по 1 столовій
ложці 2 рази на день зранку і ввечері
натщесерце як глистогінний засіб і при
проносі). ЗОВНІШНЬО — дві стерті
морквини змішують з одним попередньо
збитим білком і чайною ложкою
прованської олії або молока і невеликою
кількістю крохмалю, наносять одержану
суміш на обличчя і через ЗО хвилин
змивають теплою водою.
|
Исцеление 
Статистика
