 МИРТ
ЗВИЧАЙНИЙ, мирт обыкновенный Myrfus communis — вічнозелений кущ родини миртових, 40—80 см
заввишки. Листки супротивні, ланцетні,
при розтиранні пахнуть. Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі, розміщені
поодиноко або по кілька в пазухах
листків. Плід — синювато-чорна ягода. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Походить з Середземномор'я. В УРСР в Пд. Криму розводять як декоративну та ефіроолійну
рослину. Сировина. Використовують листя,
зібране під час цвітіння мирта. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Рослина містить ефірну олію.
Фармакологічні
властивості і використання. Галенові препарати М. з. мають антимікробні властивості. У
вигляді відвару або настойки їх вживають при лікуванні ангіни, бронхіту, туберкульозу легень та
грипозних захворювань. У стародавній
медицині настій плодів на вині вживали
як еліксир, що надає людині здоров'я, продовжує
життя. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку листя (у співвідношенні 1 : 5, на 70 % -ному спирті) по
25—ЗО крапель 3 рази на день протягом
5—7 днів (при необхідності курс
лікування повторюють після 5-денної перерви).
| 
Исцеление 
Статистика
