Секрет Просвета

МИКОЛАЙЧИКИ ПЛОСКІ,  миколайка, миколайчики сині,  синьоголов, перенос-зілля;  синеголовник плосколистный  Eryngium planum —  багаторічна гола рослина родини  зонтичних. Стебло ЗО—80 см заввишки, у верхній частині розгалужене, синювате. Листки шкірясті, прикореневі — довгочерешкові, цілісні, колючі, нижні стеблові — короткочерешкові, цілісні,  або більш-менш роздільні, верхні — сидячі, 3—5-роздільні, поділені на колючі частки. Квіткові  головки яйцевидні, розміщені на  кінцях гілок, листочки обгортки — з колючими зубцями. Пелюстки голубі. Плід — двосім'янка, вкрита лусочками. Цвіте у  червні — вересні.  

Поширення. Росте на більшій частині України, крім Карпат та  Криму, по степах, перелогах, пісках, по заплавних луках, біля  шляхів.  Заготівля і зберігання. Збирають  траву (Herba Eryngii plani) під  час цвітіння рослини, зрізуючи  її серпом. Рослина неофіцинальна.  Х'імічний склад. Трава містить  ефірну олію (0,1—0,2%), сапонін  (0,5%), таніди (до 1,5%), яблучну, лимонну, малонову, щавлеву  та гліколеву кислоти і поліацетиленові сполуки. Корені мають близький до трави вміст хімічних речовин.  

Фармакологічні властивості і використання. Рослина виявляє сечогінну і протиспастичну дію.  Вживають її як ефективний засіб  від кашлю, особливо у дітей.  У народній медицині цю рослину  використовують при водянці, статевих розладах, від шлункового  й серцевого болю, при безсонні,  ревматизмі, зубному болі й карієсі та при бронхіальній астмі.  Корені вважались протиотрутою*  при отруєнні грибами. Зовнішньо  миколайчики застосовують для  ванн при фітодерматозах і артриті. В їжу використовують, як і  миколайчики польові.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чайні  ложки сировини на 2 склянки окропу,  настояти 15 хвилин), випити до їди за  4 прийоми як протиспастичний засіб;  настій трави з коренем М. п., подорожника великого, чебрецю звичайного (по  1 столовій ложці кожного на 0,3 л  окропу) випити за день у 3—4 прийоми як засіб проти кашлю та бронхіту.  ЗОВНІШНЬО — відвар (200 г трави або  коренів, варити 10 хвилин у 3 л води)  вилити у ванну або використати для  компресів при фітодерматозах.  

МИКОЛАЙЧИКИ ПОЛЬОВІ,  перекотиполе, переполошник,  колючка;  синеголовник полевой  Егупдіит campestre —  багаторічна сірувато-зелена колюча рослина родини зонтичних.  Корінь веретеновидний, довгий.  Стебла до 60 см заввишки, розгалужені. Листки жорсткошкірясті, нижні — черешкові, верхні —  сидячі, трійчасті, з глибокоперистороздільними сегментами. Суцвіття рідке, зонтиковидне; зубці  чашечки закінчуються довгим  колючим вістрям, пелюстки білуваті. Плід — двосім'янка, еліпсовидна, по ребрах з гострими лусочками. Цвіте у липні — вересні.  

Поширення. Ростуть на степових  схилах, біля шляхів або як бур'ян  на полях. У Степу, Лісостепу та  в Криму — звичайна рослина, на  Поліссі трапляються рідко.  Заготівля і зберігання. Використовують коріння {Radix Eryngii  campestris), яке викопують рано  навесні або восени, після визрівання насіння, бажано після дощу,  коли грунт м'який. Помиті корені нарізують кусочками по 8—  10 см, розрізують уздовж і сушать  при температурі до 50°. Сухої сировини виходить 25 % . Сировину  треба берегти від гризунів, яких  вона приваблює. Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Корені містять  сапоніни, сахарозу, невелику кількість дубильних речовин, сліди  алкалоїду, близько 0,1 % ефірної  олії та яблучну, лимонну, малонову, оксалову, розмаринову, гліколову і хлорогенову кислоти, до  160 мг% вітаміну С. Надземна частина має близький до коренів  хімічний склад, але в інших співвідношеннях. Насіння містить до  0,6 % ефірної олії з запахом амбри і мускусу.  

Фармакологічні властивості і використання. Коріння виявляє сечогінну та спазмолітичну дію. Застосовують його проти коклюшу,  при нефритах, водянці, статевій  слабості, простатиті, для підвищення апетиту, при запаленні середнього вуха.  В народній медицині коріння і  траву (Herba Eryngii campestris)  використовують як ліки при шкірних хворобах, туберкульозі, скрофульозі, набряках ніг, сказі, за  тримці менструації, пародонтозі  гастралгії, виразці шлунку та гнійних катарах верхніх, дихальних  шляхів, сік з трави або коріння —  проти сухот, шкірних хвороб та  як сечогінний засіб — при літіазі.  Зовнішньо препарати з миколайчиків використовують для компресів при запаленнях очей і підвищеній вразливості їх на світло.  Молоді пагони придатні на салати, а молоде листя — для маринадів (збуджує апетит); можна їсти й корені — зацукрені або відварені (як домішку до салатів).  Трава входить до складу галенового препарату нірон (ФРН).  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — відвар коріння (25 г  коріння на 0,5 л води, варити 10 хвилин) пити 4 рази на день до іди; свіжий сік з трави або коріння п'ють по  1 столовій ложці на півсклянки води  з додаванням меду, 3 рази на день.

МИКОЛАЙЧИКИ ПРИМОРСЬКІ  синеголовник приморский  Eryngium maritimum —  багаторічна або дворічна гола  синювато-сіра рослина родини  зонтичних. Корінь дуже довгий, маловолокнистий, вузлуватий. Стебло 40—70 см заввишки,  міцне, галузисте. Листки шкірясті, ясно-зелені, колючі, прикореневі — з черешками, верхні —  стеблообгортні. Суцвіття — кулясті головки з колючими тричінадрізаними приквітками, пелюстки голубуваті. Плід — сплюснуто-куляста двосім'янка, вкрита  майже колючими лусочками. Цвіте у червні — липні.  

Поширення. Росте в літоральній  смузі Чорного й Азовського морів на піскуватих і кам'янистих  місцях.  Заготівля і зберігання — так, як  у статтях Миколайчики польові  та Миколайчики плоскі. Рослина  неофіцинальна.  Хімічний склад близький до хімічного складу миколайчиків польових.