МІХУРНИК
ДЕРЕВОВИДНИЙ, хлопушка; пузырник древовидный Colutea arborescens, синонім — С. vesicaria — гіллястий листопадний, до 5 м заввишки кущ родини
бобових. Листки непарноперисті, з 3—6 парами довгастих або овальних листочків. Квітки
двостатеві, неправильні, яскраво-жовті, до 2 см завдовжки, в пазушних 3—6-квіткових
китицях. Плід — багатонасінний, пухирчасто здутий, плівчастий біб, 5—8 см
завдовжки і 2— З см завширшки. Цвіте у
травні — серпні.
Поширення. Походить з Середземномор'я. На Україні, переважно в
південних районах, міхурник вирощують як декоративну рослину. Легко дичавіє. Сировина. Для виготовлення ліків використовують листя (Folium Coluteae), яке заготовляють протягом усього
вегетаційного періоду. Сушать його під наметом, розстилаючи тонким шаром і час від часу перемішуючи. Сухої сировини виходить
25 %. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Листя міхурника містить дубильні й гіркі речовини, колютеву
кислоту, сліди ефірної олії, аскорбінову
кислоту та мінеральні солі.
Фармакологічні
властивості і використання. Міхурник здавна
використовують як замінник касії гостролистої.
Його препарати мають проносні властивості, але за силою дії поступаються перед препаратами касії. Сила проносної дії залежить
від дози: малі дози зумовлюють легке
послаблення, великі — проносний ефект. Рослина
виявляє й незначну сечогінну та жовчогінну дію. В народній медицині міхурник
використовували і як кровоочисний засіб.
Недоліком препаратів міхурника є їхній неприємний смак і запах. Щоб позбутися цього, в препарати міхурника додають меду або коріння
солодки голої, які не лише виправляють
смак ліків, а й посилюють проносну дію. Проведені
в СРСР експериментальні й клінічні випробування препаратів з листя міхурника довели
відсутність токсичних явищ. Лікарські
форми і використання. ВНУТРІШНЬО —
настій листя (20—50 г сировини на 1 л окропу, настоюють 5 хвилин) по одній склянці перед сном як проносний або послаблюючий засіб (відрегулювати дозою); складний настій (10 г листя міхурника і 15 г меленої кави настоюють 15
хвилин на 150 мл окропу, проціджують і
додають 15 г гіркої солі й ЗО г
малинового сиропу) для хворих з слабим серцем як проносний і жовчогінний засіб.
|