 МЕЛІСА
ЛІКАРСЬКА, маточник, медова трава,
роївник, лимонна трава; мелисса
лекарственная Melissa ofiicinalis — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебла чотиригранні, до 1 м заввишки, дуже розгалужені.
Листки темнозелені й голі зверху, ясно-зелені та опушені знизу, яйцевидні, на верхівці загострені. Квітки дрібні, в пазушних
суцвіттях верхніх листків. Чашечка двогуба трубчасто-дзвониковидна. Віночок двогубий,
спочатку жовтий, потім стає білим або
блідо-ліловим. Плід сухий, розпадається на 4 однонасінні горішки. Вся рослина до цвітіння
має приємний лимонний запах, який після
цвітіння послаблюється, стає навіть дещо
неприємним. Цвіте в червні — серпні.
Поширення. Росте в середземноморських і центрально-європейських
країнах; у нас лише в культурі, але нерідко дичавіє, особливо в Криму, де
трапляється на лісових галявинах, по
берегах річок та біля доріг. Заготівля і зберігання. Заготовляють листя
(Folia Melissae). Час збирання
визначається залежно від призначення
сировини — якщо з листя треба одержати
ефірну олію, то збирають його
обов'язково до цвітіння рослини, коли вміст
олії в ньому найвищий. Вдруге листя
можна зрізувати через 20—25 днів; якщо
осінь волога і тепла, то можливо збирати сировину і втретє. Збирати листя краще опівдні, в суху похмуру погоду —
щоб зменшити втрати ефірної олії.
Зібрану мелісу розстилають тонким шаром і сушать при температурі до 35°; під час сушіння сировину не треба ворушити. Сухого листя виходить 20 % .
Зберігають у бляшаних коробках у приміщеннях, у які не проникає сонячне світло. В СРСР
рослина була офіцинальною. Тепер вона офіцинальна в багатьох
західноєвропейських країнах.
Хімічний склад. Листя містить від
0,05 до 0,33 % ефірної олії (в її складі
є цитраль, ліналоол, гераніол,
цитронелал, мірцен, альдегіди), до 5 %
дубильних речовин, гіркоту, слиз, янтарну, кавову, хлорогенову, олеанолову та урсолову кислоти, цукри (стахіозу) й
мінеральні солі.
Фармакологічні
властивості і використання. Екстракти з листя виявляють ефективну седативну дію, особливо у людей похилого віку. Це дає змогу зменшити дозу синтетичних препаратів або взагалі відмовитися
від них. Сировина діє і протиспастично, зменшує напруження гладеньких м'язів
кишечника, збуджує виділення травних соків, має протизапальні, бактеріостатичні
й противірусні властивості. Експериментально підтверджено цитостатичну дію
водних екстрактів з меліси. Рослина використовується при станах загального нервового збудження, при судинно-вегетативній дистонії,
безсонні, порушеннях ритму серця, змінах тиску крові під впливом емоційних збудників, а також при розладах, які їх супроводять: при порушеннях травлення,
епігастричних болях, вегетативному неврозі, гастриті та коліті. Діє тонізуюче
на мозок, серце, матку, органи
травлення. Листя меліси саме застосовується рідко, частіше в сумішах з м'ятою,
ромашкою, кмином, гісопом, валеріаною, лавандою, глодом та ін. До складу
лікувально-профілактичного харчового раціону включають салати з молодого листя рослини. Зовнішньо мелісу
використовують для ванн, компресів та в
косметиці. Лікарські форми і
застосування. ВНУТРІШНЬО — настій листя
(3 чайні ложки листя на склянку окропу,
настоювати 15 хвилин) випити ковтками теплим
перед сном, як заспокійливий засіб;
відвар (із суміші рівних частин листя
меліси лікарської, квітів і плодів глоду криваво-червоного, трави хвоща
польового, листя горіха волоського і омели білої взяти 2 столові ложки і відварити в 0,6 л води 3—5 хвилин, настояти 10 хв) пити двічі на день по 1 склянці при гіпертонії; ароматичний
вітамінний салат — на 1 пучок редьки
взяти 1 морквину, півголовки капусти,
невелику цибулину, олії й солі і
посипати подрібненим листям меліси лікарської. ЗОВНІШНЬО — відвар (трави М. л. 75
г, суцвіть ромашки лікарської ЗО г, листя м'яти перцевої 75 г; відварити 5 хвилин у 3 л води) вилити у ванну (при вегетативному неврозі).
|
Исцеление 
Статистика
