МЕДУНКА
ЛІКАРСЬКА, смоктунчики, щемелина
звичайна; медуница лекарственная Pulmonaria officinalis
— багаторічна трав'яниста рослина родини шорстколистих. Стебло ребристе, 10—40 см заввишки, прямостояче, вкрите жорсткими залозистими волосками. Прикореневі листки,
зібрані в розетку, серцевидно-яйцевидні,
на довгих черешках, загострені, вкриті
білуватими плямами. Стеблові листки дрібніші,
середні та верхні — сидячі, напівстеблообгортні. Квітки зібрані завійками на верхівках стебел, чашечка п'ятироздільна, дзвониковидна. Віночок трубчастий, спочатку
червоний, потім фіолетовий, після
запилення — блакитний. Плід складається
з 4 кулястих горішків. Цвіте у березні —
червні.
Поширення. Західноєвропейський вид, може трапитися на крайньому заході України,
але певні місцезнаходження на території СРСР не відомі. Заготівля і зберігання. Зрізують надземну частину під час цвітіння рослини.
Збирають і здорові прикореневі листки (після одцвітання). Заготовляють сировину
в сонячну погоду. Зібрану траву уберігають
від злежування, бо вона легко
запарюється і чорніє. Сушити слід зразу ж після заготівлі. Для цього сировину
розстилають тонким шаром на решітках у
провітрюваному приміщенні, часто
перевертаючи. В сушарнях температура не
повинна перевищувати 50°. Занадто повільне
сушіння веде до почорніння зілля. При зберіганні суху сировину треба добре провітрювати.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Молоді прикореневі листки містять каротин і до ЗО мг% вітаміну С. Трава (Herba Pulmonariae maculosae) містить до 5 %
кремнекислоти (половина з цієї кількості — у розчинній у воді формі), дубильні речовини (6—10% ), алантоїн (до 1% ), сапонін, органічні кислоти, синильну кислоту, цукор, слиз, борнезит, кверцетин, кемпферол та мінеральні солі.
Фармакологічні властивості і
використання. Рослина виявляє
протизапальну, відхаркуючу, в'яжучу, сечогінну, пом'якшуючу, кровотворну та
метаболічну дію; є вказівки на можливу
протиканцерогенну дію. Витяжки з сировини діють корисно на слизові оболонки дихальних шляхів
та на процес звапнення туберкульозного
вогнища, зменшують запа\ення і збільшують опірність на дію шкідливих летких речовин і пилу, полегшують розріджування виділень, які
залягають у верхніх дихальних шляхах.
Препарати з медунки застосовують як допоміжні
ліки при захворюваннях легень, вони ефективні особливо тоді, коли є такі симптоми, як катар
горла і бронхів, утруднене
відхаркування, хрипота й сухий кашель. Сировина, як правило, вживається в сумішах з іншими лікарськими рослинами (споришем, хвощем, кропивою, деревієм, підбілом, солодкою тощо). Медунка
входить до складу відхаркувальних
препаратів, які випускаються в Австрії і
ФРН. Рослина офіцинальна у ФРН. Молоде
прикореневе листя використовують на салати. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО - відвар трави (1 столова ложка
трави на 1 склянку води, варити 10
хвилин) пити по півсклянки 2 рази на
день як відхаркувальний засіб; відвар
(по 10 г
трави медунки, листя подорожника
великого і підбілу звичайного на 1 л води, повільно довести до
кипіння, варити 3 хвилини, настояти 10
хвилин, додати меду) пити по півсклянки
через регулярні інтервали як допоміжний засіб при грипі, бронхіті, фарингіті й охриплості.
МЕДУНКА М'ЯКЕНЬКА медуница мягкая Pulmonaria mollis, синоніми: P. dacica, P. mollissima — багаторічна трав'яниста рослина родини шорстколистих. Уся рослина бархатисто опушена, у верхній частині
клейка від залозистих волосинок. Стебла 15—50 см заввишки, прямостоячі, іноді вгорі
розгалужені. Листки прикореневі видовженоеліптичні, звужені в крилаті черешки, стеблові — яйцевидно-ланцетні, сидячі. Квітки — в
негустих завійках, зібраних на верхівці стебел щитком Чашечка дзвониковидна, віночок лійковидний, голубувато-фіолетовий, його
відгин надрізаний на широкі лопаті. Плід
— горішок. Цвіте у квітні — травні.
Поширення. Росте в лісах, на узліссях у Карпатах та в лісових і лісостепових районах Правобережжя, в Степу —
дуже рідко. Заготівля і зберігання —
так, як у статті Медунка лікарська.
Рослина неофіцинальна. 709 Хімічний склад близький до хімічного складу
медунки лікарської та медунки темної.
З'ясовано, що медунка м'якенька
інтенсивно нагромаджує марганець (до 11 % від ваги золи), в золі є й калій, залізо та мідь.
Фармакологічні властивості і використання. Дія рослини близька до дії медунки лікарської. Марганець є
активатором і складовою частиною
окислюючих ферментів, бере участь у
реакціях декарбоксиляції, гідролізу, сприяє засвоєнню деяких вітамінів,
утворенню еритроцитів. У народній
медицині рослину широко використовують від кашлю (жменя трави на півлітра води, у
вигляді настою), листя прикладають до
ран, а соком промивають рани; порошком з
листя засипають різні рани. За успішне
лікування ран у деяких місцевостях М. м.
називають йодтравою. Прикореневі листки придатні до їжі (салати, супи). Лікарські форми і застосування — так як у статті Медунка лікарська.
МЕДУНКА ТЕМНА медуница тёмная Pulmonaria
obscura — багаторічна трав'яниста шорстковолосиста рослина родини шорстколистих. Стебло
прямостояче, 15—30 см заввишки, біля
основи — 3 великими коричневими лусками.
Листки чергові, прості, цілокраї; прикореневі — широкояйцевидні, 5—21 см
завдовжки, загострені, біля основи звужені в ширококрилаті черешки; стеблові — сидячі. Квітки двостатеві, правильні, пониклі,
у верхівкових небагатоквіткових
завійках; віночок лійковидний, спочатку рожевий, потім — пурпурово-фіолетовий
або синій. Плід сухий, з 4 горішків.
Цвіте у квітні — травні.
Поширення. Росте в листяних і мішаних лісах, по чагарниках у лісових і лісостепових районах, зрідка — в Степу. Сировина. Використовують траву, зібрану в період цвітіння рослини. Рослина
неофіцинальна.
Хімічний
склад. Трава містить дубильні речовини, рутин, слиз, каротин, аскорбінову кислоту, сполуки марганцю, заліза, міді, ванадію, титану, срібла, нікелю, стронцію тощо. Фармакологічні властивості 1 використання.
Препарати трави медунки мають протизапальні, кровоспинні, ранозагоювальні,
в'яжучі й пом'якшувальні властивості, позитивно впливають на процеси
кровотворення. Настій трави вживають при
гемороїдальних, носових та інших
кровотечах, геморагічному діатезі, недокрів'ї, захворюваннях дихальних шляхів, запаленнях шлунка і кишечника, при проносах. Як зовнішній засіб настій трави рослини використовують для
промивання гнійних ран і наривів та для
спринцювань при білях у жінок. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО— настій (1 столова ложка трави на
400 мл окропу, настоюють 1 годину,
проціджують) по півсклянки 3—4 рази на день. ЗОВНІШНЬО — настій (готують, як у попередньому прописі) для промивань, компресів, примочок і спринцювань
|