Секрет Просвета

МАСЛИНА ЄВРОПЕЙСЬКА  маслина европейская  Olea europaea —  вічнозелене дерево родини маслинових. Листки супротивні, майже сидячі, цілісні, ланцетні або  видовжено-яйцевидні, цілокраї,  5—10 см завдовжки, зверху темно-зелені, зісподу залозисто-сріблясті. Квітки правильні, дво- або  одностатеві, в китицях, які розміщені супротивно в пазухах листків; віночок білуватий, зрослолистий, з довгою трубочкою і чотирироздільним відгином. Плід — кістянка. Цвіте у травні—червні.  Плоди достигають у вересні—  жовтні.  

Поширення. Маслина європейська  походить із Східного Середземномор'я. На півдні Криму її вирощують як плодову і декоративну  рослину.  Сировина. Для лікарських потреб  заготовляють стиглі плоди (Fructus Oleae) і листя (Folia Oleae).  Листя використовують свіжим або  сушать.  

Хімічний склад. Плоди маслини  європейської містять жирну олію  (до 70 % ), антоціани, фенолкарбонові кислоти (кавова, пірокатехінова), пектинові речовини, катехіни, каротиноїди, токофероли  та інші речовини. До складу жирної олії входять гліцериди олеїнової (до 80%), пальмітинової  (до 10%), стеаринової (5—8%),  лінолевої, арахінової та інших  кислот. У листі є глікозиди, органічні кислоти, маніт, гіркі й дубильні речовини, флавоноїди,  ефірна олія та інші речовини.  

Фармакологічні властивості і використання. З плодів маслини  європейської добувають медичну,  харчову і технічну олію. Прованська олія (Oleum Olivarum) застосовується при гіперацидному  гастриті, виразковій хворобі  шлунка, жовчнокам'яній хворобі,  при отруєннях (вживають поперемінно з теплою водою і з теплим  молоком), як легкий проносний  засіб при запорах, як основа для  лініментів та інших галенових  препаратів та як розчинник для  препаратів, які використовують у  вигляді ін'єкцій (камфора, препарати статевих гормонів та їхніх  аналогів тощо). Як зовнішній засіб олію використовують при потертостях, укусах бджіл, ос і  джмелів. Прованська олія має високі харчосмакові якості, вживається в їжу і для виготовлення  особливо цінних консервів. Технічну олію використовують у  миловарінні тощо. Плоди споживаюсь консервованими і засоленими. В народній медицині настої з свіжого або сухого листя  рослини користуються репутацією ефективного гіпотензивного  засобу. Настій із свіжого листя  діє ефективніше, ніж із сухого.  Гіпотензивні властивості екстрактів із листя маслини підтверджено експериментальними спостереженнями. Введення екстракту всередину зумовлює у дослідних тварин зниження артеріального тиску, підвищення діурезу,  уповільнення перистальтики кишечника, порідшання і поглиблення дихання. З готових аптечних препаратів використовують  цистенал (див. статтю Марена красильна), холагол (виробляють в  ЧССР) і оліметин. Останній застосовують як жовчо- і сечогінний, спазмолітичний та протизапальний засоби при лікуванні  і для профілактики нирковокам'яної і жовчнокам'яної хвороби.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — прованську олію по  60 мл на прийом для видалення каменів із жовчного міхура; настій (100  листків маслини прив'ялюють, подрібнюють, заварюють 1,5 л окропу, настоюють 1 добу, проціджують) по третині склянки 3 рази на день за ЗО хвилин до їди як гіпотензивний засіб  (курс лікування — 2—3 тижні): одну ча269  стину (за об'ємом) подрібненого листя  заливають у термосі 2 частинами окропу, напарюють ніч, проціджують і п'ють  по півсклянки або по склянці 3 рази  на день за ЗО хвилин до їди як гіпотензивний засіб (вживання напару припиняють після настання ефекту); холагол (Cholagolum) no 5 крапель на  цукрі 3 рази на день за ЗО хвилин до  іди як жовчогінний і спазмолітичний  засіб при жовчнокам'яній хворобі, холециститах і гепатохолециститах (при  наявності диспепсичних явищ приймають під час їди або після їди; при  приступах жовчної коліки приймають  одноразово 20 крапель); оліметин (ОНmetinum) при наявності конкрементів  приймають по 2 капсули 3—5 разів на  день (до їди; при печії — після їди),  а для профілактики (після відходження  конкрементів) — по 1 капсулі в день  протягом тривалого періоду.  

МАСЛИНКА ВУЗЬКОЛИСТА,  лох вузьколистий;  лох узколистный  Elaeagnus angustifolia —  кущ або невелике (3—8 м заввишки) дерево з колючими гілками  родини маслинкових. Молоді пагони сріблясто-білі від зірчастих  волосків. Листки чергові, лінійно або видовженоланцетні, цілокраї, сріблясті. Квітки двостатеві,  запашні, по 1—3 в пазухах листків, оцвітина 4-лопатева, дзвоникувата, всередині жовта, зовні —  срібляста. Плід — кістянкоподібний, жовтий, борошнистий. Цвіте у червні, плоди достигають у  серпні — вересні.  

Поширення. Маслинка вузьколиста дико росте на Кавказі і в  Середній Азії. По всій території  України, особливо у Степу і  Лісостепу, її вирощують як фітомеліоративну і декоративну рослину.  Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують  плоди (Fructus Elaeagni), рідше —  квітки (Flores Elaeagni) і листя  (Folia Elaeagni). Квітки збирають,  коли вони повністю розпустяться;  листя — у червні — серпні; плоди — з моменту повної стиглості  і аж до настання морозів. Плоди  споживають свіжими або сушать.  Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Плоди маслинки  містять дубильні й слизисті речовини, до 40 % вуглеводів (фруктоза— 20%, сахароза, глюкоза),  органічні кислоти, білки (до 10 % ),  солі калію і фосфору. У листі є  таніди і аскорбінова кислота  (140—350 мг%), а в квітках —  ефірна олія (близько 0,3 % ).