МАРЕНКА
ЗАПАШНА ясменник душистый Aspemla odorata —  багаторічна трав'яниста з запахом кумарину рослина родини маренових. Стебло
чотиригранне, пряме, нерозгалужене,
10—40 см заввишки, гладеньке, голе, лише біля основи листків — з кільцем
волосків. Листки сидячі, по краях шорсткі від спрямованих вперед шипиків; нижні
листки лопатчасті, зібрані 4—6-членними
кільцями, верхні — ланцетні, гострі, по
8 у кільці. Квітки правильні, дрібні, зібрані на верхівці стебла трьома півзонтиками, що утворюють щитковидну ВОЛОТЬ;
ВІНОЧОК 6ІЛИЙ, лійкуватий, до середини
чотирироздільний. Плід сухий, вкритий гачкувато-загнутими щетинками;
розпадається на 2 горішки. Цвіте у
травні—липні.
Поширення. Маренка запашна росте в широколистяних лісах у
Карпатах, на Розточчі-Опіллі, на Західному і Правобережному Поліссі, в
лісостепових районах, у Лівобережному
Степу та в Гірському Криму. Заготівля і
зберігання. Для лікарських потреб використовують траву маренки (Herba Asperulae
odoratae), яку зрізають в період бутонізації та на початку цвітіння рослини і швидко сушать під укриттям на
вільному повітрі або в добре
провітрюваному приміщенні. Сухої сировини виходить ЗО— 33 % . Зберігають у сухому місці (сировина гігроскопічна). Рослина
неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава маренки запашної
містить флавоноїди (0,61 % ), кумарин
(0,18 % ), лактон асперулозид (до 0,15 %
), щавлеву, винну, катехінову, яблучну й
водорозчинну кремнієву кислоти, вітамін
С (59,5—87 мг%), смолисті (4,12 % ), дубильні і гіркі речовини та сліди ефірної
олії.
Фармакологічні
властивості і використання. Препарати маренки запашної активно впливають на обмін речовин, заспокійливо діють на
центральну нервову систему, уповільнюють скорочення і регулюють роботу серця, стимулюють виділення
сечі, жовчі і поту, мають легкі послаблюючі, антисептичні, ранозагоювальні та болетамувальні властивості. Настій трави
маренки запашної приймають усередину від
серцебиття, при ангіоневрозах, неврастенії, істеричних приступах, безсонні,
невралгії, при жовтяниці, жовчнокам'яній
і нирковокам'яній хворобах, при запорах, проносах і гострих катарах кишечника, водянці і набряках, дисменореї та як пом'якшувальний засіб при кашлі. Як зовнішній засіб настій трави маренки запашної використовують для
лікування ран, виразок, фурункулів, наривів та гноячкових висипів. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові ложки
сировини на 400 мг окропу, настоюють 1
годину) по півсклянки 4 рази на день до
їди; 2 чайні ложки суміші трави маренки запашної (40 г), листя горіха волоського (10 г) і суцвіть липи серцелистої (50 г) настоюють 20 хвилин на склянці окропу і п'ють по 1—2 склянки на день при схильності до шкірних хвороб. ЗОВНІШНЬО — настій трави (готують як у попередньому прописі) для обмивань,
примочок і компресів. Маренка запашна — отруйна рослина. Передозування
небезпечне!
| 
Исцеление 
Статистика
