 МАРЕНА
КРАСИЛЬНА марена красильная Rubia tinctorum — багаторічна трав'яниста рослина родини маренових. Стебла прямостоячі або
підведені, галузисті, чотиригранні,
ЗО—120 см завдовжки, по ребрах вкриті колючими, на кінці вниз загнутими шипиками. Листки
видовженоеліптичні або
яйцевидно-ланцетні, загострені, по краю і зісподу по центральній жилці з
колючими щетинками; нижні листки супротивні, решта — в кільцях по 4—6. Квітки двостатеві,
дрібні, в пазушних і верхівкових
півзонтиках; віночок зеленаво-жовтий, зрослолистий, з 5-лопатевим відгином.
Плоди ягодоподібні, чорні. Цвіте у червні—липні.
Поширення. Марена красильна дико росте в Південній Європі, Передній Азії, на Кавказі. На Півдні України
її вирощують як лікарську рослину; часом дичавіє. Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб
використовують кореневище з коренями (Rhizoma et radix Rubiae). Збирають сировину пізно восени
або рано навесні. Викопані кореневища з
корінням добре очищають від землі,
прив'ялюють на сонці і сушать, розстеливши тонким (3—5 см завтовшки) шаром на
тканині в добре провітрюваному приміщенні або під укриттям на вільному повітрі й періодично перемішуючи. Штучне сушіння
проводять при температурі 45—50°. Сухої сировини виходить 25—ЗО % . її
зберігають у сухому провітрюваному
приміщенні. Строк придатності — 2 роки. Сировина надходить на заводи для
виготовлення галенових препаратів,
аптеками не відпускається.
Хімічний склад. Кореневища і корені марени красильної містять оксіантрахінони і оксиметилантрахінони та їхні
похідні {5— 7,7 % ) — руберитринову
кислоту, рубіадин-глюкозид, рубіадин,
луцидин, пурпурин, ксантопурпурин, псевдопурпурин, галіозин іберицин, а також вільний алізарин. Крім того,
у кореневищах і коренях є органічні
кислоти (лимонна, яблучна, винна та ін.), цукри (до 15%), пектинові речовини та солі калію і кальцію.
Фармакологічні
властивості і використання. Властивістю галенових
препаратів марени є їхня здатність
розчиняти і сприяти швидкому виведенню з
організму фосфатів, оксалатів і уратів. Поряд
з цим вони мають сечогінні, жовчогінні, в'яжучі і спазмолітичні властивості.
Показаннями до застосування марени є нирковокам'яна та жовчнокам'яна хвороби, запальні захворювання
шлунково-кишкового тракту, жовтяниця,
запор, нефропієліт, цистит, ніктурія,
поліартрит і подагра. Є дані про успішне застосування марени як додаткового засобу при лікуванні кісткового туберкульозу, рахіту й кісткового карієсу. У
вітчизняній і зарубіжній народній медицині настій кореневищ використовують при запаленні селезінки, затримці менструацій, як сечогінний і проносний засоби.
В суміші з медом кореневища вживають при
жовтяниці та втраті пам'яті. Використовують кореневища марени і в гомеопатії. З
готових аптечних препаратів використовують екстракт марени красильної сухий і комплексний препарат
цистенал (виробляють в ЧССР). Препарати марени красильної протипоказані при гострому і хронічному гломерулонефриті,
нирковокам'яній хворобі з порушенням
функції нирок та при виразковій хворобі шлунка. Передозування препаратів марени може
спричинити болі й загострення хронічних
запальних урологічних захворювань. Деякі автори рекомендують приймати препарати
марени через 40— 60 хвилин після їди,
мотивуючи це їхньою здатністю
подразнювати кишечник. Лікарські форми і
застосування. ВНУТРІШНЬО - відвар
коріння (1 чайна ложка сировини на 400 мл окропу, варити 10 хвилин, процідити) по півсклянки 3
рази на день; порошок з коріння по 1 —5 г тричі на день, запиваючи невеликою
кількістю води; екстракт марени
красильної сухий {Extractum Rubiae tinctorum siccum) по 2—3 таблетки З рази на день при нирковокам'яній хворобі (перед прийманням таблетки розчиняють 100 мл теплої води; курс лікування — 20—ЗО днів, при необхідності його
повторюють через 4—6 тижнів); цистенал (Cystenal) по 3—4 краплі на цукрі за ЗО
хвилин до їди при нирковокам'яній
хворобі (при виникненні печії приймають під час їди або після їди; при приступі колік приймають
одноразово 20 крапель, а хворим з
частими приступами колік призначають по 10 крапель 3 рази на день).
| 
Исцеление 
Статистика
